Желание полетать на параплане в Киеве осуществляется на удивление просто. Киевская парапланерная школа SKY-CLUB проводит полеты на параплане каждые субботу и воскресенье на парадроме Ходосовка под Киевом, начиная с 2000 года(за исключением дней с нелетной погодой и дней, когда школа выезжает на полеты в другие места). Возможны полеты и в будние дни по предварительной договоренности. Полеты на параплане происходят весь год, при хорошей погоде. Под хорошей погодой подразумеваются погодные условия, благоприятные для ознакомительных полетов, а именно - отсутствие дождя и слабый ветер, в Киеве желательно восточного или западного направления. Как правило, ветер бывает слабым утром и вечером, и наиболее сильным днем. Непосвященному угадать непросто, а потому проще перезвонить нам. Руководит полетами парапланерной школы SKY-CLUB лицензированный инструктор и договориться о времени полетов. В свой ПЕРВЫЙ САМОСТОЯТЕЛЬНЫЙ ПОЛЕТ НА ПАРАПЛАНЕ при хорошей погоде вы можете отправиться после 10-минутного инструктажа! Инструктор поможет вам поднять крыло и взлететь, и по радиостанции будет управлять вашим полетом до самого приземления. Команды простые: -Руки вверх! (полет по прямой) -Правую руку ниже! (поворот направо) -Левую руку ниже! (поворот налево) -Обе руки вниз! (только при посадке) Исполнения этих команд вполне достаточно для безопасного ознакомительного полета, но не стоит думать, что эти знания позволят вам обойтись без инструктора! После полета вам придется опять подниматься на гору вместе с парапланом, который весит не более 10 кг (для сравнения - дельтаплан - более 35 кг), и складывается для переноски за одну минуту. Самостоятельные полеты возможны, если ваш вес не менее 45 кг, и не более 130кг. Дети, сомневающиеся и нежелающие поднимать крыло на гору летают пассажирами на двухместном параплане вместе с инструктором. Главное, что вам необходимо, это ХОРОШАЯ ОБУВЬ. В идеале - горные или треккинговые ботинки, фиксирующие голеностоп. Толстая стелька и толстые носки. Допустимо - кроссовки, ботинки с толстой подошвой. Недопустимо - босоножки, туфли на высоком каблуке, кеды. Очень нежелательно привлекать внимание окружающих пирсингом на пупке (может зацепиться за ремень подвесной системы) и заколками в прическе (в шлеме неудобно), а также голыми плечами и коленками (можно ободрать при неудачной посадке). В холодное время года лучше всего быть одетым в лыжный комбинезон. Добраться до парадрома Ходосовка можно на своем авто - по Обуховской трассе, в 10 км от авторынка, не доезжая Голубого озера, поворот направо на Креничи -500м, гора находится справа от поселка Золотые Ворота. Маршрутками - 252 от метро Лыбидская, или 310, 309, 311 от метро Выдубичи, ехать либо до церкви в селе Ходосовка, либо до поворота на Креничи на обуховской трассе - смотря на какой маршрутке едете. Обычно наш клубный микроавтобус ПЕЖО БОКСЕР способен взять всех желающих с метро Выдубичи в 9.30 в субботу и воскресенье.

ОБЯЗАТЕЛЬНО ПРЕДВАРИТЕЛЬНО СОЗВАНИВАЙТЕСЬ!

Можно разделиться на 2 группы на 28 и 29 число! Созванивайтесь со мной! 80935911007

Присоединиться к событию

Они не жгут фаеры. Они не выламывают кресла. Они не бьют друг другу лица. Они всегда с командой. И когда команда побеждает, и когда команда проигрывает.

Я так думаю.

Фото Ильи Хохлова

 

Раніше я досить часто писав в блог щось типа "думка години", і трішки розгорнуті роздуми стосовно якоїсь теми, яка на досить тривалий час мене зацікавила своєю незвичністю, нестандартністю чи абсурдністю. Частіше за все, такі думки приходять в голову вже ввечорі, коли я розслаблений, відпочиваючий, дозволяю собі думати не про буденнощі-побутовощі, а про що завгодно.

Цього разу майже одночасно прийшли до мене 3 думки, і почали між собою "сперечатись", яка ж з них найцікавіша, на яку слід звернути більше уваги (-:

Перша думка була така: "Здається, взаємозв'язок між ранковими пробіжками (зарядками, зайняттям спортом, та взагалі фізично-активним стилем життя) і стрункістю та підтягнітістю людини зв'язок зовсім не такий, до якого я звик. Раніше я думав, що людина стає стрункою та фізично досконалою, коли займається пробіжками (спортом, фітнесом...). Тепер я думаю, що людина займається пробіжками тоді, коли вона є фізично досконалою." Ця думка народилась через мої спогади мого "спортивного дитинства", коли я, спочатку будучи товстим та незграбним, ненавидів будь-які фізичні навантаження... Потім у підлітковому віці трішки підтягнувся, а ще так співпало, що на цей час окрім спорту зайнятись просто не було чим, і щоб не сумувати - я цілий день проводив на турніках та тренажерах. З усього можливого "зла" - це було найменше. В результаті я отримав суперове тіло, яке аж палало здоров'ям та міццю... З того часу я полюбив спорт у будь-яких проявах - катався на всьому, що могло котитись, бігав повсюди, де можна було пробіжатись, плавав, стрибав, підіймав... і кайфував від цього. Потім потрапив до режиму, в якому не було зпочатку такої ж самої свободи займатись спортом коли мається бажання, в результаті, спортивний запал почав зникати, і врешті зовсім зачах... Я повернувся до того-ж рівня, з якого і починав - товстий, незграбний, і задоволення від спорту отримую лише умовне... Для того, щоб перейти на рівень справжніх ранкових пробіжок, потрібно зпочатку довести себе до стану класної спортивної форми... ; До того-ж, ця думка позначилась мною як думка з серії "життя задом-наперед", які я люблю відзначати останнім часом особливо багато... Стільки всього виявляється зовсім не тим насправді, яким я собі це уявляв... Але в цьому є і добра сторона. Тільки про цю "добру сторону" якось потім...

Друга думка з'явилась в ситуації, коли декілька людей святкували день народження колеги, розлили шампанське по пластикових стаканчиках, і після "чьокання" лідер із справжньою печаллю в голосі сказав "Ну, хоть 'дзынькните', кто-нибудь". Звісно, стало цікаво, чому ж йому так не вистачає цього "дзыньканья"? І потихеньку почала вимальовуватись така відповідь: Якщо уявити собі процес "чьокання" без чарок, то це виглядатиме як синхронне піднесення рук людей друг до друга. Така синхронність дій, а також спільний їх вектор, має викликати резонанс в псі-просторі, який підсилює енергетичний рівень кожного з "чьокальщиків" (навіть, якщо їх лише двоє... чим більше людей - тим сильніше ефект). Відповідно, людина на якусь мить отримує незвичне задоволення від відчуття сінергії на ментальному рівні, яке, до того-ж, супроводжується галасом, сміхом, і "ДЗЫНЬКОМ" на фізичному... Доза цього сінергічного підвищення зовсім невеличка, її ефект минає практично відразу, але хочеться відчути це знову і знову! І люди знову "чьокаються", хоча, можна обійтись і простим протягненням рук друг до друга. Такий самий ефект властивий будь-якій синхронній дії - будь це сінхронний танець, або просто дитяча гра в долоньки... Для відчуття синергії необхідні лише 3 складники: - декілька людей; - маючий однаковий намір; - діючих сінхронно. 

Після того, як я все це собі уявив, відразу з'явилась відповідь на питання, нащо просити оголосити "дзинь" - це ж "ефект Павлова"... бо насправді однакових намірів в тому колективі вже давно не було. Люди були втомлені, їм по-чесному не хотілось нікого вітати, а тим більше, вислуховувати від лідера групи довгі та нудні промови на теми, які і так за день всіх дістали. Дії були хоч і сінхронні, але вимушені, і кожний думав про різне. Відповідно, ніякої сінергії, ніякої "дози кайфу"... Правда-ж, чогось не вистачає? Точно - це все через те, що пластикові стаканчики не роблять "ДЗЬІНЬ" гггг (-:

Третя думка пов'язала попередні дві, і звичку аналізувати все підряд. Ось я подумав, як так сталось, що замість звичної однієї думки я став розмислювати одночасно над двома, і чому це я взагалі звик до однієї думки за один раз? Адже, бувало і більше! Від чого залежить ця "кількість думок на годину" ("швидкість")? Але на це запитання відповіді я так і не отримав. Є слабкі здогадки, але ще не сформовані в чітку думку, тому можна вважати, що відповіді поки-що нема. Виходить, що ця думка враховується тільки наполовину. 

Чекаємо на "прискорення"? (-:

Гадаю по именам.

---

Ваш любимый вид спорта - это:

1.Атлетика(тяжёлая)

2.Атлетика(лёгкая)

3.Биатлон

4.Бобслей

5.Бальные танцы

6.Баскетбол

7.Бейсбол

8.Бокс

9.Борьба(восточные виды)

10.Волейбол

11.Велогонки

12.Гонки(автогонки)

13.Верховая езда

14.Верховая езда(жокей)

15.Гандбол

16.Бильярд

17.Джиу-джитсу

18.Карате

19.Коррида

20.Гольф

21.Кегельбан

22.Капуэро

23.Лыжный спорт

24.Метание

25.Плавание

26.Виндсёрфинг

27.Брейнринг

28.Слалом

29.Сёрфинг

30.Скалалазание

31.Стрельба из лука

32.Стрельба

33.Самба, сальса

34.Суммо

35.Танцы

36.Футбол

37.Фигурное катание

38.Фехтование

39.Хоккей

40.Хип-хоп

41.Теннис

42.Теквандо

43.Мотогонки

44.Ралли

Своё полное имя(ФИО) и любимый вид спорта пишите мне на страницу.

                                                                                                                        С уважением, Мирошниченко М.А.

Чем ближе зима, тем больше не хочется отпускать лето.

Лето, вода, пляж, девочки... КРАСИВЫЕ ДЕВОЧКИ! :) эх. Все было, было. И тут я вспомнил, что кое-что не выложил с одного события, где этого всего было МНОГО!

Смотрите и наслаждайтесь! :)

Чемпионат журнала MAXIM по пляжному волейболу


Ну и для любителей фото смотреть здесь.

;)

Копипаст - копипастом, а что делатЬ,
когда оригинальная мысль откровенно "не идет"?..

От нечего делать народ пропадает на Блогах, смотрит тонны чужих фотографи, качает фильмы в скверном качестве вместо того, чтобы оторвать свою задницу от насиженных мест и посетить ближайший кинотеатр или заняться еще чем-нибудь полезным.

А я вот тоже хорош, завис на одном сайтике и думаю, а стоит ли оно того?


Впрочем, нет, не все время я там пропадаю, был недавно на одном концерте.
Антивоенном.
Понравилось.
Хотя бы потому, что из-за карантина половина народу пришло не на концерт, а сплавить свои билеты другим, кто не боится общих сборов. Плюс друзья и немного пива сделали свое дело - согрели на какие-то 4 часа в огромном пустынном зале Дворца Спорта.

Так что, как видите. не все так плохо и всегда найдется пара идей
для того чтобы запостить в своем блоге

Ну шо, донецкие? Поздравляю даже не с победой, а ужо с выходом из группы!