Разрешает косить под себя.
- 12.12.10, 22:22
- ХУДОЖНИКИ


[ Читать дальше ]
-
-
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.
Журнал Esquire.
Ложь может быть очень разной. У Рене Магритта есть знаменитая картина. На ней с фотографической точностью изображена курительная трубка, а внизу написано «Это не трубка». Ты смотришь на эту картину и думаешь: как же так? Но если ты дашь себе пару минут, ты поймешь, что это действительно не трубка, а лишь ее изображение, и все, что хотел сказать Магритт своей картиной, — ложь может быть очень тонкой. Такой тонкой, что она почти перестает казаться омерзительной.
Мне никогда не приходилось говорить себе: Господи, почему ты выбрал именно меня?
[ Читать дальше ]
Изабель Ясмин Аджани
Она ведет уединенный образ жизни, сознательно скрывается от публики и крайне редко дает интервью — никому не открывает свое сердце. Изабель Аджани, эта «Королева Марго», таинственная и молчаливая отшельница, нервная и ранимая, долгие месяцы не решалась на этот откровенный разговор. Говорить с ней — все равно что ходить по минному полю: слишком много запретных тем...
О новом альбоме…
- Обещаю, приступлю к нему сразу по завершению туру. Самой так хочется этим заняться.
Об однополой любви…
- У нас, как в Америке никогда не примут закон о равноправных отношениях. Нечего даже пытаться.
О материнстве…
- Сейчас нет такого желания. И никогда не возникало до такой степени, чтобы на это решиться.
О сексе…
- На первом месте у меня музыка, на втором – секс, а на третьем -деньги. Такова жизнь.
Спільно з відомим бізнесменом Сергієм Тарутою, Олександр Прогнімак заснував фонд «Арт-Інвест», який займається поверненням предметів культури та мистецтва в Україну.
У 2009 році започаткував громадську організацію «Клуб меценатів», основною метою діяльності якої є відродження та збереження національних культурних традицій, а також сприяння розвитку української культури та мистецтва. Крім того, Олександр Прогнімак є засновником «Алекс Арт Премії», що присуджується в сфері культури, мистецтва та освіти. За власними ескізами побудував церкву в Чапаєвці (м. Київ). Олександр Прогнімак — один з найвідоміших українських колекціонерів. Є власником цінного зібрання букіністики (10 000 томів), іконопису (близько 600 ікон), стародавніх географічних та астрономічних карт (біля 200). Також колекціонує живопис, переважно сучасний. У травні 2009 року Прогнімак відкрив на Подолі, Культурно-просвітницький центр «Alex Art House» — Галереї приватних колекцій. У Галереях «Alex Art House» представлені справжні скарби світового та українського мистецтва, шедеври майстрів живопису, картографії, іконопису та книгодрукування. Значна кількість рідкісних експонатів вперше представлена для широкого загалу саме в «Alex Art House». Вхід до «Alex Art House» - вільний. Олександр Прогнімак активно займається літературною діяльністю. Він є автором трьох п'єс: комедії-гротеску «Фракція», романтичної драми «Доля поета» та фарсу «Ігри олігархів», а також науково-публіцистичної книги «Держава і Влада». У розмові з кореспондентами Інформаційної аґенції культурних індустрій ПРО пан Олександр розповів про те, чому і як меценатство увійшло у його бізнесове життя. - Пане Олександре, Ваша ініціатива з приводу заснування Клубу меценатів покликала об'єднати досить різних за світоглядними позиціями самодостатніх та успішних людей. Як плануєте «оклублюваті» їх? - Меценатство – це в першу чергу вияв благодійності, воно не передбачає запланованої вигоди. Тому в нашому «Клубі меценатів» немає зайвих і небайдужих до майбутнього України людей. Ми всі об'єдналися з єдиною метою, щоб спільними зусиллями на загальнодержавному рівні втілювати в життя творчі проекти. Тим більше, що спектр діяльності «Клубу меценатів» широкий: координація охорони культурної спадщини і національної історико-культурного середовища; допомога талановитій творчій молоді, у тому числі, дітям з малозабезпечених та багатодітних сімей; сприяння музейній і бібліотечній справі в Україні; забезпечення мистецьких навчальних закладів сучасними підручниками та посібниками, методичною та науковою літературою; проведення культурних заходів, у тому числі, фестивалів, конкурсів, виставок, конференцій та багато іншого. - Проект «ALEX ART HOUSE» став своєріднім просуванням бібліофільства в Україні. А чим власне є книга для Вас – бібліофільською метою, стилем життя чи просто захопленням? - Проект «ALEX ART HOUSE» не був створений саме для просування бібліофільства. Це, перш за все, культурний центр, у якому представлені експозиції шедеврів іконопису, книгодрукування, живопису та картографії. Його основна місія – створення для представників різних напрямів культури, мистецтва, науки саме того середовища, яке дає можливість реалізувати творчі ідеї і масштабні культурні проекти, у тому числі і меценатські. Усе почалося ще з дитинства. Я навчився читати у три роки. Вже в ранньому дитинстві я перечитав усе, що було у фондах шахтарської бібліотеки. З того часу книги – одне з моїх найпалкіших захоплень. Це захоплення виявилося настільки сильним, що через роки я не втратив інтересу до збирання книг. У результаті, у моїй колекції букіністики – більше 10 000 томів. - Чи готові сьогодні заможні українці витрачати кошти на високе мистецтво? І як Ви пояснюєте засилля у такому випадку «попси» (тобто проектів, що спрямовані суто на задоволення примітивних емоцій)? - Слава Богу, що в нашій країні ще достатньо людей, які не шкодують грошей на високе мистецтво. Підтвердження цьому – нещодавній аукціон, де виставлялися роботи картин Миколи Глущенка, Тетяни Яблонської, Федора Коновалюка, Іллі Рєпіна (портрет молодої людини, середина 1891) і багатьох інших. Звичайно, криза дала про себе знати, і багато робіт впали в ціні. Але справжні шедеври якщо і дешевшають, то не значно. І купувати є сенс саме шедеври, які до кризи не з'являлися на ринку. Зараз золотий час для колекціонерів. Проекти, які спрямовані суто на задоволення примітивних емоцій мене не цікавлять, я за духовні цінності. - Які види мистецтва є об'єднавчим стрижнем у вашому родинному колі? - Нам найближчі живопис, іконопис і старовинна література. - Ваше кредо мецената? Меценатство – це поклик душі, можливість надавати благодійну допомогу мистецтву, науці, культурі, тим самим відроджувати, зберігати і примножувати національні традиції України. Меценати – це завжди ідеалісти, Дон Кіхоти, які рухають культурний прогрес. - З якими митця Ви б залюбки співпрацювали? - Перш за все, з талановитими художниками. Нині в одній з галерей Центру культури «Алекс Арт Хаус» виставлені кращі й останні роботи Олександра Фандікова. Також з українських художників хотілося б відзначити Анатолія Зорка, Володимира Тарасенка, Івана Марчука, роботи яких зараз високо цінуються. - Як бачите Ви сьогодні вісь співпраці: держава – бізнесмен – митець? - Я в цьому не бачу нічого дивного. Людина за своєю суттю – різнобічна особистість і якщо вона добре встигає відразу в кількох галузях, то це навпаки додає їй більше плюсів, ніж мінусів. Я займаюся тим, що близько за духом і те, що мені дійсно не байдуже – куди я зможу внести свою частку і якось вплинути на розвиток і покращення цього напрямку, чи це культура, чи мистецтво. А бізнесом на період перебування на держслужбі не займаюся, це справа керуючої компанії.- Ну, так возраст. Меня поражают люди, которые при встрече говорят: «о, Сергей, а ты что-то постарел…» А я что, блин, помолодеть должен был за эти 10 лет?
- О пенсии еще не задумываетесь? - В нашей стране об этом думать страшно. Вы посмотрите на жизнь большинства пенсионеров. Ужас… Лучше об этом не думать. Как о загробной жизни. - А она существует? - Кто? Пенсия? (Пауза. Бурный смех всех присутствующих в гримерке – Ред.). «Чтобы разобраться в людях, смотрю «Поле чудес» - На киноэкраны вышел фильм «Европа-Азия», вы сыграли в нем главную роль. В Мурманске его, увы, не покажут. - А вот для таких целей и создан интернет. Можно всегда все самое актуальное скачать. Если время позволяет можно и нужно смотреть многие фильмы. - «Европа-Азия», заявленная как комедия, поднимет настроение народу или заставит задуматься? - Сложно сейчас просчитать публику. Я до конца не понимаю, в какой стране живу. И не понимаю сограждан. Чтобы разобраться в них, стараюсь не пропускать «Поле чудес». Смотрю и поражаюсь, с какими людьми мне приходится говорить на одном языке. Понравится ли конкретно им фильм «Европа-Азия»? Думаю, вряд ли. - Не хотите сосредоточиться на кино? - Время от времени появляются предложения. На интересные соглашаюсь. А целиком посвятить себя кино – глупо. Этим надо было заниматься в двадцатом веке. А сейчас не стоит. Это отмирающий вид искусства. - С Сергеем Соловьевым на фильме «2-Асса-2» как работалось? - А мы не работали. Мы общались, вместе проводили время, а параллельно Соловьев снимал фильм. С моим участием. Самое главное и интересное происходило за кадром. - А первая «Асса» с участием Цоя была ли знаковой для вас? - Одновременно с выходом «Ассы» у приятеля появился видеомагнитофон. У его папы были спрятаны в туалете кассеты с немецкой порнухой. Так вот она произвела на меня более сильное впечатление, чем все вместе взятые фильмы. И в тот период, и вообще. Ярче ощущений я не помню. «В военкомате задали самый сложный вопрос в жизни» - 23 февраля недавно прошло. Вы в армию не ходили, не искали вас? - Наверное, искали. Кстати, я недавно был в военкомате. Нужно было для прописки. Там мне задали один из самых сложных и неожиданных вопросов в жизни. Только я зашел, меня спросили: «О! Какой размер обуви?» Отвечаю «43-й». «Понятно…». Все. Какой они вывод сделали из этого размера, и для чего им это нужно было, для меня осталось загадкой. - Идет Олимпиада, следите? - Нет. Сейчас спорт – это шоу-бизнес и политика одновременно. И мне это все неинтересно. - То есть, если бы вас пригласили выступить в «Русском доме» в Ванкувере, отказались бы? - Вопрос исключительно цены. - Раз политика и шоу-бизнес тесно переплетены, то кто самый яркий представитель этого небосклона? - Барак Обама. Это мощный актер, который играет хорошо. У нас же в стране пока что Путина никто не переиграл. Великий актер. Есть, конечно, еще Жириновский, но он в другом жанре. Если Путин – трагикомедия, то Жириновский – это какой-то цирк. Они на разных полянах работают (улыбается – Ред.). - Мурманск-то успели посмотреть? - К сожалению, нет. Только прилетели, а утром уже улетать. Но складывается впечатление, что очень чистый город. И свежий воздух. И природа удивительная. Что-то похожее только на Дальнем Востоке, наверное, видел. - Спасибо за интервью! - Вам спасибо! Мы вышли в коридор. Двинулись по направлению к залу. Шнуров выглянул из двери: - Ребята, вы на концерт-то останетесь? - Конечно. - Йес!