Не має щастя,

Є лише горе.

Не має радості,

Є лише болі.

В невзаємній любові.

Вірші читаєш

І квіти даруєш.

У відповідь лише

Грубощі чуєш.

В невзаємній любові.

Не маєш шани.

Поваги не має.

Ніхто тебе більше

Не зустрічає.

В не взаємній любові.

Так завжди було

На цьому світі.

Кому в полі бур’ян.

Кому в лузі квіти.

В невзаємній любові.

Дмитро Дідківський.

           1998 рік.

Російська версія цього вірша звучить так  http://blog.i.ua/user/730468/114520/

Днем сонце світить не так.

В ночі, хмара місяць ховає.

Тому що зі мною поруч

Тебе не має.

Ми з тобою розлучились

В той морозний день січня.

Все пройде що проходить,

Тільки істина вічна.

Дмитро Дідківський.

            1998 рік.

Російська версія цього віршу звучить так  http://blog.i.ua/user/730468/114518/

       ***        ***       ***            

Її приємний ніжний голос

Зриває вічності пелюстки.

Кохання зріє не від чогось,

Проміння щастя сповнить пустку

---

Прийде, зігріє трепет серця,

Оновить душу ангел світла

І на незримих нитках терцій

Нас вже чекає смуга злітна

---

Ще крок, ще мить і шлях угору,

Туди, де небо хмари живить.

Вогонь очей приємний зору

Любов ніщо, ніде не спинить

---

Готовність все на шляху стріти

І перейти всі перепони...

Нехай кохання завжди світить,

Вино сердець до краю повне...

Не сумуй дівчино.

Скоро смуток твій пройде.

На ніч сонце зайшло.

В ранці знову зійде.

Дмитро Дідківський.

       1998 рік.

Російська версія цього вірша звучить так http://blog.i.ua/user/730468/114517/

Життя.

Живи не дрімай.

Після життя смерть.

Хто в пекло хто в рай.

Сам свій шлях обирай.

Дмитро Дідківський.

            1998 рік.

Російська версія цього вірша звучить так http://blog.i.ua/user/730468/114514/

Хай іде дощ.

З ночі і до світання.

Ніч покровитель закоханих.

Дощ покровитель кохання.

     Дмитро Дідківський

               1998 рік.

Російська версія цього вірша звучить так  http://blog.i.ua/user/730468/114479/

Сон довжиною в життя.

За життям криється смерть.

Сон із життя в смерть.

Не успієш і оглянутися.

Сон із життя в смерть.

Потрібно успіти проснутися.

             1998 рік.

-----------------------------------------------------------

        ***                 ***                ***

Заховані скарби пережитих думок.

Один лиш тільки крок до них,

Один лиш крок...

На шляху до мети ще безлічі тривог,

Стрічаю тільки рок, його не обійти,

Стрічаю рок...

Тримаючи меча я розтинаю простір,

Шматуючи тіла, пускаючи під обстріл.

Схвильована свіча згоряє на вітру.

Вся в тріщинах стіна, здається що помру

Ця битва не пройшла, попереду мотив...

Зоря наче зійшла, не та що хтось хотів.

Висоти розітнуть, заковані вершини

І хмари упадуть, схиливши свої спини.

Заховані скарби пережитих думок,

Стрічаю тільки рок, його не обійти.

На шляху до мети ще безлічі тривог,

Один лиш тільки крок до них...

Лиш крок...

Нічка на дворі.

Десь по степу бігає кінь.

На небі танцюють зорі.

Мені спати як завжди лінь.

Чумацьким шляхом

В мріях своїх піду.

В далечінь.

А десь по степу,

З вітром на перегонки,

Бігає кінь.

Я люблю ніч.

По сузір’ям її в мріях блукаю.

Десь за темрявою криється таємниця.

Я її відшукаю.

Дмитро Дідківський.

         1998 рік.

Російська версія цього вірша звучить так http://blog.i.ua/user/730468/114393/