хочу сюди!
 

Ирина

35 років, телець, познайомиться з хлопцем у віці 35-45 років

Замітки з міткою «прапор»

Міська влада Полтави відмовилася підняти Державний прапор

До 18-ї річниці Незалежності України та з нагоди Дня державного прапора на Полтавщині відбулися офіційні заходи за участю перших осіб області. 22 серпня у селі Супрунівка Полтавського району голова Полтавської облдержадміністрації Валерій Асадчев та голова Полтавської райдержадміністрації Сергій Антонюк урочисто підняли жовто-блакитний прапор України. Місце встановлення флагштоку обрано дуже вдало – жовто-синій стяг гарно видно всім автомобілістам, які в’їздять у місто Полтаву по автотрасі Київ-Харків, - відзначив голова ОДА Валерій Асадчев, для якого державний прапор є однією із найбільших національних святинь.

„Майже в кожній демократичній державі в день національного свята люди вивішують державні прапори на своїй оселі. Я це спостерігав у Сполучених штатах, у Норвегії. І я знаю, це відбувається і в інших країнах, де люди дуже поважають і шанують державні свята. В цей день люди вдягають своє національне вбрання, пишаючись тим, що вони є громадянами своєї країни. Я думаю, це почуття з кожним роком буде все більше охоплювати і нас – українців. На це сьогодні спрямована і політика нашого Президента – Віктора Ющенка”, - наголосив керівник області.

Губернатор був серед учасників подій у липні 1990 року, коли ще за рік до проголошення Незалежності в столиці України було піднято жовто-синій прапор. Це був героїчний вчинок людини, яка  , на перший погляд, навіть не мала відповідних повноважень. Зробив це виконувач обов’язків секретаря Київської міськради Олександр Мосіюк. Через рік, у перший день путчу в Москві нинішній керівник Полтавської області, а тоді заступник голови керівника Московського району Києва , сам взяв участь у підняті жовто-блакитного стягу. При чому, Московський район виявився  першим в Україні, де відбулася подібна подія.

Нажаль сьогодні, відзначив голова Полтавської облдержадміністрації, люди, що представлені у владі мають значно більші повноваження, але роблять дуже мало для України, обмежуючись чіпляннями біг-бордів, із освідченнями в любові до країни чи запевненнями у працелюбності.

 Валерій Асадчев зазначив, що до підняття прапору у Супрунівці ніхто не примушував – громада і керівництво району зробили це з власної ініціативи, в знак любові до України і шани до її головних символів. Великий прапор України, за його словами, хотіли встановити і біля обласної державної адміністрації. З відповідним поданням ОДА звернулася до Полтавської міської ради, але... отримала відмову.

„ Ви можете порівняти, де є українське, і де є антиукраїнське. Звичайно, українське перемагає і переможе, але за це ще треба боротися. І треба чітко усвідомлювати, що дуже багато в нас ще є людей, в тому числі і при владі, які ведуть відверту, неприховану антиукраїнську і антидержавну політику. Це сталося тому, що свого часу українці, можливо внаслідок своєї ментальності, свого мирного характеру, не пішли на такі радикальні кроки, як ,скажімо, люстрація, відсторонення від влади колишньої комуністичної верхівки, комсомольських лідерів. І ці люди залишилися у владі, багато накралися, чесно кажучи. Бо вони не займалися розбудовою Української держави, вони займалися розбудовою свого власного добробуту, в багатьох випадках всупереч інтересам української держави. І сьогодні вони так же шкодять розбудові Української держави, як це вони робили в ті часи, коли Україна здобувала свою Незалежність,” – із сумом констатував Валерій Асадчев.

Втім, з кожним роком, Україна буде лише утверджуватися, як суверенна і незалежна держава, - переконаний голова ОДА. При чому, 18-річниця Незалежності, є поворотною точкою в історії нашої країни, адже держава, якій пророкували два - максимум три роки самостійного існування, відбулася!

 Говорив про це голова Полтавської облдержадміністрації і під час урочистого підняття прапора України біля пам’ятника Тарасові ШЕВЧЕНКУ в обласному центрі, що відбулося 23 серпня. Того дня, сталася ще одна приємна подія, - юні полтавці, які досягли 16-річного віку в урочисті обстановці отримали паспорти громадян України. Ці діти, завтра творитимуть історію нашої держави, - наголосив керівник області.

„Я переконаний, що для них ніколи не буде сумніву у тому – бути чи не бути Україні... Якою бути Україні... У них ніколи не буде суперечностей з приводу прапора, з приводу гімну! З приводу єдності і необхідності боротися за нашу Українську державу! У них ніколи не буде сумнівів - якою мовою ім розмовляти і яку культуру їм берегти... І це прекрасно!”, - зазначив Валерій Асадчев.

Нажаль, урочисту церемонію дещо затьмарив неприємний епізод. Саме в час, коли під звуки Національного гімну України Валерій Асадчев піднімав державний прапор, на місці будівництва резиденції Полтавського міського голови, що зводиться поряд із Краєзнавчим музеєм та пам’ятником Тарасу Шевченку, будівельники гучно ввімкнули свої прилади, і вимкнули їх тільки після відповідного втручання правоохоронних органів. Цікаво, що сам міський голова Андрій Матковський, в урочистому підняті жовто-синього прапора участі не брав.  23 серпня з нагоди 18-ї річниці Незалежності в обласному центрі відбулися урочисті збори і святковий концерт.

А 24 серпня в Полтаві громадськість та керівники області і міста поклали квіти до пам’ятника Тарасові Шевченку та українським загиблим козакам.

Цього ж дня у селі Жуки Полтавського району за участі голови Полтавської облдержадміністрації, заступника голови Полтавської обласної ради Петра Ворони, керівництва Полтавського району відбулося освячення хреста, який встановили на верхівці каплиці, що будується на честь загиблих козаків в часи Північної війни та військово-політичного виступу Івана Мазепи. Саме в Жуках 300-років тому був розташований козацький табір. Тому керівництвом країни та області  було прийнято рішення про будівництво меморіального комплексу в Жуках, на  знак пам’яті  про українців, які загинули в Полтавській битві. За словами голови Полтавської облдержадміністрації Валерія Асадчева, будівництво каплиці планують завершити вже до найбільшого козацького свята – на Покрова. А потім приступити до зведення музею козацької слави.

Прес-служба Полтавської ОДА.

З Днем Незалежності,Україно!!!

Любіть Україну у сні й наяву, Вишневу свою Україну, Красу її, вічно живу і нову, І мову її солов'їну.     

"Велич Українського прапору" - приєднайтесь до акції!!!

Свята справа!Та є одне але...Жовто -
блакитний прапор(а не синьо-жовтий)Напевно, ми б вдягнули жовту
сорочку і сині штани ,аніж навпаки.Синій колір - важчий за жовтий ,він
тисне зверху на жовтий.Це ніяка не пшениця під небом, угорі - колір
Сонця!Як можна так примітивно пояснювати банальну - і водночас жахливу
помилку...Навіть красні називали українських бійців "жовто-
блакитниками"!Сліпота...Очі дивляться - і не бачать...Вуха слухають -
та не чують...
Ось автентичний український плакат (періоду війни - 1917 - 1921...)Висновки робіть самі.



Жовто-блакитний чи синьо-жовтий?

28-го січня 1995-го року Верховна Рада надала синьо-жовтому стягові статус Національного прапора. Вперше ж у новітній історії України синьо-жовте знамено офіційно замайоріло влітку 1990-го року над будівлею Київської міськради. Офіційного тлумачення кольори прапора не мають. Але найчастіше їх асоціюють з безхмарним небом та пшеничними ланами. 

Серйозні перетворення завжди починаються з духовно-світоглядного оновлення. Це неминуче вимагає повернення до правильної символіки, адже символіка — це концентрований світогляд.

Українці традиційно називають свій прапор «жовто-блакитним». На мові геральдики (науки про герби) та вексилології (науки про прапори) це значить, що жовтий колір є головним (тому в описі прапору він називається першим по черзі, зображається вгорі і використовується для зображення Тризуба-Трійці), а блакитний є допоміжним (тому називається другим, зображається внизу прапора і використовується на гербі як тло).  З сакральної точки зору жовтий колір позначає активне, творче, сонячно-вогняне, духовно-божественне начало, а блакитний — пасивне, вологе, консервативне начало, яке потребує активізації та одухотворення. Тому жовто-сонячний колір українського прапору позначає Творця і божественну активність, а блакитний — створену ним матерію, наш земний світ.  Якщо на прапорі вгорі зображається колір духовно-божественного начала, то це значить, що саме воно визнається головним, домінуючим — і це відповідає природному стану Всесвіту, створеного Творцем.  Нинішній прапор України називається синьо-жовтим, тому верхня його половина є синьою (головний колір), а нижня — жовтою (допоміжний колір). Тому, згідно з законами геральдики, на державному гербі мав би зображатися синій Тризуб на жовтому тлі. Проте в дійсності ми маємо жовтий Тризуб на синьому тлі — і це вірно. Але тоді головний, жовтий колір має бути угорі нашого прапору, а не навпаки.  З сакральної точки зору зображення на національному прапорі синього над жовтим означає, що нація визнає панування пасивного над активним, консервативного над творчим, матеріального над божественним, творіння над Творцем. Такий світогляд суперечить природному стану Всесвіту і є запереченням його Творця, відповідно, такий світогляд є брехливим і руйнівним, а оскільки найбільшим брехуном і батьком брехні є диявол, то такий збочений світогляд коректно назвати диявольським. Відповідно, синьо-жовтий прапор, який відбиває диявольський світогляд, також коректно назвати диявольським. Зауважимо, що цей прапор відбиває нині існуючий у державі стан перевертання природного порядку та домінування безбожності, об’єктивними проявами якого є вимирання українського народу (понад півмільйона щороку), зростання кількості самогубств та абортів, поширення алкоголізму та наркоманії, генетичне і культурне виродження.  Захисники синьо-жовтого прапора стверджують, що синє — це небо, а жовте — це пшеничне поле. Українці є хліборобською нацією, тому її природним символом є синьо-жовтий прапор.  По-перше, небо буває синім надзвичайно рідко, адже у сонячний день воно зазвичай блакитне (тож для позначення неба і пшениці прапор мав би бути блакитно-жовтим). Насправді ж синій колір на нинішньому прапорі України є не символом неба, а рудиментом червоно-синього прапору УРСР.  По-друге, українці є нацією не лише хліборобів, а також священиків і воїнів. Більше того, дух священиків і священних воїнів (брахманів і кшатріїв) є домінуючим, адже навіть буденна сільськогосподарська діяльність традиційно здійснювалась українцями як священнодійство, життєтворчий ритуал. Зведення українського світогляду до селянської праці є засобом інформаційно-духовної війни на послаблення української нації.  Нас не задовольняє існуючий стан в Україні. Ми розуміємо, що стабілізація існуючого стану означає стабільне вимирання українського народу і його розпорошення за межами рідної землі. Потрібно зламати ці негативні тенденції і здійснити суттєві зміни. Проте серйозні перетворення завжди починаються з духовно-світоглядного імпульсу, з оновлення свідомості, з відновлення правильного розуміння природи Всесвіту, з відновлення зв’язку («ре-лига», релігія) між божественним і людським. Відновлення ж правильного світогляду неминуче вимагає повернення до правильної символіки, адже символіка — це концентрований світогляд. (c)

Де гніздиться коріння червоно-чорного прапора



Петро Дужий

ЧЕРВОНО-ЧОРНИЙ ПРАПОР — ЦЕ НАШЕ ВСЕ ДОБРО...

(де гніздиться коріння цього прапора)

Громадяни старшої генерації й досі пам'ятають, а молодші люди, ознайомлені з пісенною творчістю, знають, що у двадцятих-тридцятих роках нашого сторіччя на українських землях побутувала пластунська пісня:

«Гей-гу, гей-га, таке-то в нас життя:
Наплечники готові, прощай, моє дівча.
Сьогодні помандруєм, не знаємо самі,
Де нічку заночуєм...»

А наступна строфа починалася словами:

«Прапор червоно-чорний — це наше все добро...»

Усі свідомі українці, а до таких зараховували себе й зараховують наші пластуни, з великою пошаною ставляться до історичного, національного синьо-жовтого прапора, бо інакше не може бути. Проте, поміж синьо-жовтими прапорами нерідко появляються і червоно-чорні прапори, облюбовані вже в першій чверті XX сторіччя нашими пластунами та й загалом — молоддю. А бравурна пластунська пісня, в якій згадується червоно-чорний прапор, і по сьогодні захоплює громадськість.

Наші вороги виступають і проти синьо-жовтого прапора, і проти червоно-чорного, вони в них «мазепинські», «петлюрівські», «націоналістичні». Ворогам сталінський прапор до вподоби.

Здавалось би, що й думки допустити не можна, щоб наші свідомі люди протиставили червоно-чорний прапор — національному синьо-жовтому. А проте, на догоду ворогам, і такі люди трапляються, які — як каже прислів'я — не збагнувши броду лізуть у воду...

Є, на жаль, такі люди, що без потреби вовка з лісу викликають. Ось один діяч, докоряючи деяким нашим молодим людям, у своєму експозе так дослівно пише: «І не можу я пояснити використання ними червоно-чорного прапора інакше, як незнанням усіх тих, хто перед нашими СНУМівцями носив його: французькі революціонери, російські соціял-демократи й німецькі націонал-соціялісти. Невже вони хочуть бачити там своє коріння? І невже вони думають, що за теперішнього співвідношення сил революційні насильницькі методи (червона барва червоно-чорного прапора означає кров, збройну боротьбу) можуть дати патріотичним силам перемогу? За теперішніх, сьогоднішніх умов? Далебі, ні!»

Дозволю собі з'ясувати: де коріння червоно-чорного прапора.

У західньоукраїнських молодечих організаціях, а зокрема в юнацтві ОУН, велику увагу зверталося не лише на ознайомлення з ідеологічно-політичними проблемами, але й не в меншій мірі надавалось значення вивченню нашої історії, літератури, мистецтва тощо. Так було у 20-30 роках. Наприклад, у березні кожен юнак мусів підготовити коротку доповідь про Шевченка та його творчість. Вивчали твори Івана Франка, Лесі Українки, Василя Стефаника...

В 1934 році я вперше 16-річним гімназистом попав до «Бриґідської» тюрми за те, як писали польські поліцаї в документах, що намагався відірвати частину Польщі (українські етнографічні землі), тобто підлягав статті «97». Пам'ятаю як сьогодні: мене вкинули до камери номер 120 у третьому корпусі. І там уперше я зустрінувся з видатним націоналістом крайового маштабу — Зеноном Коссаком — найближчим співтоваришем таких знаних з нашої історії діячів, як Степан Бандера, Роман Шухевич, Богдан Кравців, Володимир Янів і інші.

Мене зовсім не здивувало, коли Коссак на початку нашого знайомства запитав мене, чи я цікавився творчістю Василя Стефаника. А довідавшись, що я знаю всі його новелі, почав наче поетичний твір напам'ять рецитувати уривок новелі Стефаника «Сини». У творі є такий фрагмент: батько веде розмову з сином Андрієм (цитати наводжу за виданням «Твори» В. Стефаника, третє видання Державного видавництва України, 1929 року, сторінка 279. Новелю надруковано згідно з тодішніми «Нормами літературної мови»).

Монолог батька: «Останній раз прийшов Андрій, він був у мене вчений. «Тату, — каже, — тепер ідемо воювати за Україну». — «За яку Україну?» А він підняв шаблею грудку землі та й каже: «Оце Україна, отут — і справив шаблею в груди, — тут її кров; землю нашу йдемо від ворога відібрати. Дайте мені, — каже, — білу сорочку, дайте чистої води, щоб я обмився, та й бувайте здорові». Як та його шабля блиснула, тай мене засліпила! «Сину, — кажу, - та є ще в мене менший від тебе, Іван, бери і його на це діло...»

Тут Коссак глибоко замислився і нарешті каже: «Геніяльне визначення України дав геніяльний Стефаник. Україна — це земля, наша родюча, чорна, найбагатший у світі чорнозем, за який проливали кров найкращі сини України...» А далі: «Українська земля — чорного кольору, а кров борців, що йшла «відбирати її від ворога», — червона. А хіба ж поєднання цих кольорів — червоного і чорного — не символічне визначення України - України, що бореться?» Чи саме Зенон Коссак був першим, що сказав — червоно-чорний прапор — символ «України, що бореться», чи вже хтось раніше прийшов до такого висновку, мені важко сказати.

Не підлягає найменшому сумнівові, що власне «Україна, яка бореться», символізована червоно-чорними кольорами, надхнула учасників II Великого Збору ОУН у квітні 1941 року прийняти окрему постанову: «Організація уживає свойого окремого організаційного прапора чорної і червоної краски».

Нашим національним прапором і надалі, і на всі часи, залишається синьо-жовтий прапор. Таку думку поділяють націоналісти, чесні патріоти України.

Червоно-чорний прапор — прапор України, що бореться. Чи ж годиться його прирівнювати до прапора французьких революціонерів, соціял-демократів, а вже, що найгірше, до кольорів націонал-соціялістичних?

Синьо-жовтий прапор на лобовому склі авто



Дедалі все частіше у Полтаві з'являються синьо-жовті прапорці на лобовому склі авто. І що саме цікаво - незалежно від "крутизни" авто.

Найбільше мене вразила картина, яку я побачив днями, сидячі в автомобілі. На перехресті вулиць наше авто стояло, очікуючи зеленого світла світлофора. Поруч з нами стояв новий шикарний джип. За його кермом сиділа молоденька пані (років 25), а на лобовому склі її авто був прикріплений синьо-жовтий прапорець.

Коли дивишся на такі картини, дух піднімає. Розумієш, що, нарешті, українці починають пишатися своєю належністю до всього українського. А приклад з автомобільними синьо-жовтими прапорцями на лобовому склі авто ще й доводить те, що наш народ починає пишатися цим відкрито.

Тарас Токар.

Державний Прапор об'єднує всі регіони в єдину соборну Україну








Президент Віктор Ющенко взяв участь у церемонії підняття Державного прапора України, що відбулася на Майдані Незалежності на честь свята цього символу Української держави. Такий захід відбувся вперше.

"Історична справедливість звершилася в доленосному 1991 році. З синьо-жовтим прапором ми вибороли незалежність й відновили свою державність.  З ним увійдемо до об'єднаної сім'ї європейських народів. Синьо-жовтий стяг - це символ наших перемог", - заявив Президент України.

Він повідомив, що у цей урочистий день з Майдану незалежності національні прапори вирушають з Києва у всі регіони України.

"Ці великі знамена майорітимуть у місцях звитяг українського духу та зброї по всій Вітчизні.

"Наш Прапор об'єднує всі регіони в єдину соборну Україну. Він об'єднує нас у великий український народ. Любімо й шануймо його як найдорогоціннішу національну святиню", - закликав Президент.

Після виступу Глава держави вручив паспорти громадян України двадцяти сімом дівчатам та юнаків віком 16 років, які представляють регіони країни.

"Я щиро вірю в вас. Гідно несіть у майбутнє наш рідний прапор. Служіть Україні вірою й правдою, живіть заради неї", - закликав їх Президент.

ДОВІДКОВО: Вже другий рік поспіль Президент України реалізує загальнонаціональний проект «Український прапор у кожну родину». Цей проект запланований на три роки і розрахований на чотири етапи. Нині проходить третій етап - забезпечення прапорами державних установ, навчальних закладів міст та обласних центрів. Четвертий етап передбачає передачу прапора у кожну українську родину. На думку Віктора Ющенка, ця акція має на меті за три роки зробити все можливе, щоб український прапор прийшов у кожну українську родину, кожну оселю, дім, установу.

Прес-служба Президента України Віктора Ющенка.

В свято прапора піднімемо стяги.

23 серпня день українського прапора.

 Стяг міста Малин.

Друзі давайте в день прапора розмістимо на I.UA. прапори своїх міст. Й не бійтесь повторюватись. Чим більше тим краще. РАЗОМ НАС БАГАТО...

"Ми радітимемо спасінням Твоїм і піднімемо стяг в імя Бога нашого" (Псалом 19:6).

Слава Ісусу Христу!

Слава Україні.

Слава Українським народам!

П.С. Прочитай і відішли друзям.

Сторінки:
1
3
4
5
6
попередня
наступна