Буду краток

Как-то с одной знакомой обсуждали вопросы супружеской измены...

Я высказал мнение, что если жена переспала с другой женщиной, то

это не измена, а так, баловство....

Знакомая возразила - пол значения не имеет - измена есть измена....

Интересно узнать мнение общественности!

 

Сьогодні осінь закохалась   у небо і цілий день з палкою ганяла хмари, що б ті не закривали неймовірно блакитні очі її коханого. Сьогодні осінь протирала сонечко, що б світло душі небесної гріло наше місто. Сьогодні осінь усміхалась, вона бігала і стрибала, як маленька дитина, ніби вперше, ніби востаннє. Так прекрасно...

Вона холодним вітром блукала по вулицях, розмітаючи бруд, і піднімаючи листя вгору, ніби намагаючись торкнутись неба. В цієї красуні не виходило, та вона не полишала спроб. Вона цілий день співала дзиньканням трамваїв, крильцями горобців, мявкотінням котів, і небо чуло це. Осінь малювала, зриваючи зайве з дерев вона оголяла їхні душі, що б її коханий бачив всю ту красу, що ховається під одягом.

А небо усміхалось у відповідь і пригортало осінь до себе, все намагаючись її спинити. Йому нічого цього не було потрібно, йому не були потрібні докази. Небо просто любило і просто хотіло бути поряд.

Тук-Тук! А я до вас в ранковий час!

Ось, хочу подарувати нашому новому Каналу мої Романтичні Шпалери!

Початок тут:  http://oboi.i.ua/user/1212099/15/158409/

 

О, біль солодкий цей нестерпний!

Терпкий твій смак, отруйна близькість...

Занурення – аж подих рветься!..

Так невситимо, невичерпно

Кохаємось… Як серце б’ється!..

11.11.2009

Copyright © Stepans’ka Marina (SMG) All rights reserved

Ось...

наче все є..і наче нічого..

наче любиш...і наче пустка..

хвилинки прозріння...а далі знову рожеві окуляри..

і хто вигадав це кохання?

хто вигадав, цю залежність?

що руйнує розмірене життя в руїни...

що сліпо віриш в ідеальність..

 

                                                                                                   

    А З КИМ ТИ ТАНЦЮЄШ, КОЛИ ЗАХОДИТЬ СОНЦЕ ?

(   Бруно Ферреро )               

Танець любові лише для однієї ... ВІРНІСТЬ. Дуже давно один місіонер разом зі своїм провідником-індіянином пробирався через Скелясті Гори. Щовечора, коли чубок сонця ховався за видноколом, молодий індіянин відходив від місіонера, повертався у той бік і починав ритмічно переступати з ноги на ногу. При цьому він упівголоса наспівував якусь тужливу пісню. Ці співи і танці при заході сонця викликали у місіонера подив і зацікавлення. Врешті-решт він спитав свого провідника: — Що означає цей дивний ритуал, який ти здійснюєш щовечора? — Та нічого особливого, — відповів молодий чоловік. — Цю пісеньку ми склали разом із моєю дружиною. І коли не можемо бути разом, кожен із нас, хай де у той момент перебуває, повертається до сонця, коли воно заходить, і розпочинає танок і спів.

ТАК , МИ НАВІТЬ   ДАЛЕКО ОДИН ВІД ОДНОГО , СПІВАЄМО І ТАНЦЮЄМО РАЗОМ . А з ким ти танцюєш, коли заходить сонце?                    

         

Нестримано гірським струмком
Сльози їдучі по щокам лила
Він залишив тебе, неначе все лиш сон
А ти його кохала, кохала!

І вщент розбившись, на маленькі скельця
Твоя душа волає в далечінь
Що її без нього в цьому світі не живеться
Життя без нього, що гіркий полин!

Та він не чує в іншої обіймах
В тенетах іншої солодких наче мед
Кохання наче птах його в руках не втримать
І не сказати, як воно вчинить наперед!

Його кохання вже втекло від тебе
І він пішов, ні слова не сказавши.
Його забути тобі лише треба,
Але ти не забудеш всі образи!

Ти ж теж людина маєш право знати,
Що більше йому вже не потрібна.
Хіба так можна: телефона вимикати,
Неначе то не ви, а ти лише в усьому винна!

У чому винна? В тому що кохала?
Що лише ним одним жила на світі.
Що рими в вірші про нього складала.
А без нього не знала куди себе і діти?

Лише у тому, що згубила таємницю
Розкрила душу свою всю йому
Подарувавши всі дива, що є на світі
Лише йому одному, одному!
*****************************************************************************************************
Не зчитана тобою, розхристана
Коханням напувана по верхи
І все одно для тебе все ще бажана
Лише для неї складуєш вірші

Та не оцінить в своєму презирстві
І в іншого на колінах сидить вже
Твоє кохання се души твоєї вбивство
А ти мені у відповідь - Невже!

І все одно уперто вірші пишеш
Хоча вони її ніяк не доторкнуться
Своїм убивчим коханням ти дишеш
І сподіванням, що до неї спогади вернуться.

Але не повернуться, бо хотіла
Забути зелень твоїх смарагдових очей
Бо так болюче й полум’яно тебе любила
Що загубила себе в безладі твоїх речей.

Твої слова були у неї й жести
І погляд твій, і рухи все твоє
Без тебе вона все волала «де ти?»
Але якось задумалася «де я є?!»

Задумалась, зібрала свої речі,
Ті що до тебе в хату принесла.
Все подароване тобою дещо,
Вона у тебе все залишила
І тишком нишком, назавжди пішла…

         - Не озираючись, іду.

       - Тобі услід дивлюсь і

Посміхаюсь. Плачу серцем…

- Скінчаться мандри – повернусь я.

Чекай. 

              -Чекатиму. Як скажеш, серце…

29.10.2009

Copyright © Stepans’ka Marina (SMG) All rights reserved