...............сяйво твоє крізь віки й території всесвітом скрізь розливається повінню... .....грієш теплом свого серця з над обріїв .....погляд сплітаєш із сестрами-зорями...

--- Вібрації нотних покликів Змішані разом з бажаннями, Стрічаються десь із думками, Десь поміж знаками оклику... --- Сніг чи то іній іронії В позиції понад абстрактності Не хочеться контрареакції, Позамобільної дальності --- Смутки потонуть у променях, Зложаться в стислі відтворення... Не хочеться близької сталості, Хочеться вільного подиху --- Щоб вітер в лице і нашвидкості, Щоби серце із майже реальності... Разом і так щоб без поруху, Без зайвої екстрареальності --- Огорнута теплою хвилею, Притягує просто наявністю, Вона понад піною білою, Понад пісками банальності... --- ----- --------- ------------- P.S. моїй хорошій інтернетній співбесідниці просто хорошій людині............... і загалом усім...

Вона десь там, у Львові проживає,
А я на Волині, у забутій глушині.
Вона когось дуже пристрасно кохає,
А я сиджу в кімнаті, в самоті.
Вона яскрава, немов сонце,
І любить осінь, так само як і я,
Якщо чесно трішки хочу
Щоб вона була моя!

В потоці облич знайду лиш одне

Між тисяч зір мене твоя зігріє

Забуде серце, що було сумне

Знов усміхнеться і тобі зрадіє.

Між голосів почую тільки твій

Між гарних слів мені твої лиш милі

Від глибини утрачених надій

Без тебе я звільнитися не в силі.

Я поділю всі радощі на двох

Щоб в твое серце не ввійшли тривоги.

Благословить хай милосердний Бог

Твої стежки, стежинки і дороги!