В твоїй долоні білий сніг,
Одначе вже не розстає.
Жили. Боролись. Хто як міг.
Та тільки кожному своє. . .
І щохвилини серця стук
Стихає. Болю вже нема.
І лиш на вітах чорний крук.
Війна довкола. І зима.
За мир - вбивай. За щастя - вмри.
Іди, дитино. Йди вбивай!
Куди дивилися боги?!
Як серце є, його сховай. . .
І за спиною пустота.
В очах лиш відчай. Дивний світ!
А сніг все сипався згори.
Так було й буде. Сотні літ. . .
А сніг темнів. Холола кров.
За кроком крок, . . Обрав сам шлях!
А що шукав? І що знайшов?
Чи ж так хотів ти жити? Страх. . .
Вже не змінити, не вернуть. . .
І зникнеш ти, а він буде.
Цей дивний світ , де війни йдуть.
Зимі лиш байдуж. Сніг все йде.

Не розказуй мені про сумне,
Я не хочу ні чути ні знати,
Меланхолія тихо мине
Ароматом холодної м*яти.
Я укриюсь серпанком нудьги,
Божеволіти більше не хочу.
І ніщо мені не до снаги,
Не розказуй сумне проти ночі.

одразу кажу  це не моє, просто побачила і ще раз різануло "переможці....жах"

 

У лиху годину прийде світлий час, Щоб нам нагадати хто вбиває нас, Хто руйнує волю під слова штиків І не поважає власних земляків. Розтоптали правду – підлі вороги, На цукерку манять наче на віки. І пройдуть повільно коли ми живі, А народ страждає. А народ – не ми!

І використовують нас як дикунів: Почнуть з інтелігенції, а потім з бідняків. Зґвалтують як повію. Та як завжди дарма... То наша Україна, але чомусь не та! Про неї всі читали і бачили кіно. Ну а тепер говорять: "Куди нас занесло?!" Розірвана, пом'ята і наче в смітнику. І всемогутні вівці ведуть свою війну.

Фото УНІАН

Є жінки.

Бійся данайців, о, Серце моє, -
Мають шляхетні обличчя.
Кожен данаєць і в душу плює,
Ним так підштовхує відчай.

Хук зліва знизу і просто - в ребро,
О, ця шляхетна відвага !
Крові націдить із_серця_в_відро -
От, погуляє ватага.

Бійся данайців, о, Серце моє,
Адже бувають і добрі.
Кожен данаєць і душу проб'є -
Так помирають хоробрі.

Я невмируща, о, Серце моє,
Цього не знають данайці..
Ніжний світанок вже Сонечко п'є -
Я воскресаю уранці...

Ти знаєш що ти людина?

Ти знаєш про це чи ні?

Печінка твоя єдина,

Сердце твоє єдине,

А нирки у тебе дві.

складно ходити по колу...

в однобіч один поворот.

нахилена доля додолу,

а звідси не видно висот...

---

гартована словом і сталлю

не згасне душа, хоч німа...

в двобої з чиєюсь мораллю,

чи може з собою сама?

---

потрапила думка в тенета,

в просякнуту стрілами ціль...

витоптую по кілометру,

стежину крізь буднішній рій...

---

прорватись, не вперше, так завжди

живем і щодня знову в бій...

шукаємо Всесвіту правду...

і рвемо навколишню цвіль...

Капля за каплей струится серебряный свет.
Метка за меткой внизу растворяется тьма.
Стая за стаей проносятся станции лет...
Это зима, моя девочка, это зима.
Старая сказка про город на сером песке,
Вечная повесть о жизни, где смерти назло
Сердце заходится криком в беззвучной тоске...
Нам повезло, моя девочка, нам повезло.

Звёздочка ясной удачи нам светит в ночи,
В гнёздышке - белая ласточка. Мир невесом...
В ласковом небе растаял огарок свечи.
Это не сон, моя девочка, это не сон.
Всё будет так, как захочешь - ты только поверь!
Счастье возможно, и каждый, кто ищет, найдёт!
Бьётся и мечется сердце, как раненый зверь...
Это пройдёт, моя девочка, это пройдёт.

Всё, что нам нужно - всего лишь немножко тепла,
Звёздное небо и радуга в ярких цветах...
Чувствуешь - птица удачи раскрыла крыла!
Пусть будет так, моя девочка, пусть будет так!
Пусть золотая пурга нас по свету несёт,
С места срывая, лишая покоя и сна!
Ангел-хранитель в пути и, конечно, спасёт...

Скоро весна, моя девочка, скоро весна...

САПИРО ВИКТОР

---

Рух постійної незворушності,

Стіни явності чи незнаності,

Порозкидані в хаотичності,

Чи бажаності, чи жаданості...

---

Повичепувані з недосяжності,

Повідривані від конфліктності,

Віднаближені рифми дальності,

Безпитальної  відповідності...

---

Ейфорія кипить значимістю,

Ноти поруч від мелодичності,

Воля збуджена часу невпиністю,

Звичне бачити дано у дивності

---

Комутована філотеорія,

З протирічністю і глобальністю

У сюжетності там де ти де я

Живемо часто-густо спонтанністю

---

Присмак думки в приємній розмитості

Під прозорістю поряд у щиростях...

Книга поки не в стані рокритості,

Але назва вже в літерних вищостях...