---                                                --------                                    ---

Доля мене викликає...

Доля тепер не чекає...

Доля спокути не знає,

А душа й не питає...

---

Ніч така темно тягуча

Бачу у снах сиві кручі...

В спіралях польоту щезаю,

А душа слів не має...

---

І спочинку не можу здобути,

І між знаками комі не бути,

І Тебе щось не можу забути...

Крізь роки недосяжно збагнути.

---

А десь птахи по світу кружляють,

В небесах творять наші думки.

Хтось із засідки в птахів стріляє,

Серце рвучи в криваві шматки.

---

Якби їх захистити від болю,

Якби кулі спинити в двобої,

Заховати від лютої смерті

І страждання із пам`яті стерти...

написав колись, збирався відредагувати, не було часу, так і призабулось і пригубилось... та от знайшов на днях і вирішив поділитись... Текст так і залишив без змін)

Така Вона в моїй уяві 

"Дівчина міста"

3 листопада 2009року

---

Крок у сердечнім ритмі,

Грація тіла, талія...

Зачіска модна, небачено звідки

Та вкутана завжди у погляди хтиві

---

У серці левиця чи, просто із виду,

Кільця сталеві оковують душу.

Знаюча ціль чи, можливо, що знаюча,

Дівчина міста холодно-гаряча...

---

Говорить привітно, спокійна і лагідна,

Танеш в очах і зливаєшся з літом,

Стрічаєшся й хочеться ще раз зустріти,

Теж дівчина міста, трепетно-тендітна...

---

Крок у сердечнім ритмі.

Грація тіла, танець, талія.

Невидимі погляди-нитки

Вживлені прямо в мозаїку.

---

Стіни оточують принципи,

Строгості наче б правильні.

Маски довкола видимі...

Придивишся - без досконалості...

---

Огорнута теплою хвилею,

Притягує просто наявністю.

Вона понад піною білою,

Понад пісками банальності...

---

дівчина міста...

...

Молочний Шлях... Плин часу з давнини

Незнаної в безмежжя невідоме.

Життєва мить - багато літ і зим

Людських, вдих Всесвіту легкий і видих.

Навпомацки крокуємо життям,

Упевнені, обтяжені знаннями,

Зневірені та з вірою у серці,

На світло, в невідомість, мить за миттю...

05.08.2010

© Stepans’ka Marina (SMG)

Межа між небом і земною твердю.

Мить невловима – між життям і  смертю.

Крок до падіння в прірву – Вирок Долі.

Змах крил один стрімкий – політ до волі.

30.07.2010

© Stepans’ka Marina (SMG)

ще вірш з "сонного" циклу"

присвята моїй любій доні

Човником Місяць у Всесвіт пливе,

Сон тихий лагідний доню гойдає.

Сон - світ чарівний, де казка живе -

Звідти щоночі вона прилітає.

         Очі заплющуй, у путь вирушай,

         В мандри - країною мрій та чудес!

         Віру в дива, доню, не залишай!

         Спи, янголя - подарунок небес!

22.07.2010

20.07.2010

© Stepans’ka Marina (SMG)