Я хотів би тобі дарувати,

Кожен ранок промені сонця.

Щоб прокинувшись ти відчувала

Поцілунки тепла крізь віконце.

Гомін лісу і буйні дубрави,

Тобі мила моя подарую.

Увійдеш в тихий шелест й одразу,

Ніжну пісню птахів ти почуєш.

Лиш для тебе я річку бурхливу,

Перетворю в струмки гомінливі.

І тобі подарую, кохана,

Кришталево - прозорі їх хвилі.

А духмяних квіток пелюстками,

Простелю лиш для тебе дороги.

І шляхи подарую безмежні,

Теплий вітер, веселку і гори.

Світ увесь, усі барви планети,

Лиш єдиній тобі подарую.

Що бажатимеш, буде у тебе.

Лиш для тебе життя проживу я.

© Ветер Города

Я тебе вже довго знаю

Зустрічаємось щодня.

Назначав тобі свідання,

Відхиляла ти міня.

Ось нарешті получилось,

Ти погодилась піти.

Ми в кіно с тобой сходили

Потім в парк, до темноти.

Сіли на красиву лавку,

Розмовляли довго вдвох.

Раптом якось ти змінилась,

Я злякався і замовк.

Намагався розгадати

Різні рухи твоїх рук.

Блиск очей, дихання мавки,

Я відчув любові дух.

Твої очі так світились,

Тихо манили міня,

А дихання й рухи тіла,

Швидко зводили з ума.

Я дивився в твої очі

Не в спромозі відірватись…

Просто пісять ти схотіла,

А я думав цілуватись...

Мея хлебом не корми,

Только дай мне посмеяться.

Не над разными людьми.

Просто так, поулыбаться.

Встретить новую зарю,

С уголками губок к верху.

Лёгким прищуром взглянуть

На смешную белку.

Рассмеяться от души

Над приколом друга.

И тебе я улыбнусь,

Милая подруга.

Встречным людям улыбаюсь.

Но не корчу дурака!

Только многие пугаясь,

Крутят пальцем у виска.

Смехом вздёрну тишину

Буйной рощи, леса.

Эхо в горы запущу

Громогласным смехом.

Под водою улыбнусь

Рыбке одинокой.

На твоё кривое слово

Ты услышишь хохот.

Хватит хмуриться друзья,

Радостью светитесь.

Может жизнь то и горька,

Вы ей улыбнитесь.

Пиво пенное в кружке литровой,

И огромный поднос красных раков.

Отмечаем с друзьями субботу,

У бассейна, на вилле в Монако.

Холодком повевают бокалы,

Раки крупные. Специи пахнут.

Мы сидим в офигенных шезлонгах,

И хотим по сто граммов бабахнуть.

Солнце жарит нещадно нам головы,

А нам пофиг, оденем сомбреро.

Ящик пива холодного в погребе,

И девчонки нас ждут на Ривьере.

Мы неспешно ведём разговоры,

Дофига у нас денежных знаков.

Нас вообще ничего не волнует,

Кроме пива и красненьких раков.

Всё нормально течет своим руслом,

Капиталы растут, как заведено.

Влага вкусная льётся по горлышку,

И щас раками будет заедена.

Еще кружечек парочку влупим,

Поныряем в бассейн. Стало жарко.

В вертолёт. И вперёд на Ривьеру,

Надоело томиться в Монако.