Холодным ветром по душе
Твои слова гуляют.
Тот ветер выжег все давно уже,
И чувства пустоту не заполняют...

Мир потихонечку сходит с ума,
что то меняется неуловимо,
что происходит не вижу сама,
но это есть, хоть оно и незримо,
мир человеческий сходит с ума.
Это к чему то его приведет,
может быть к раю, а может и аду,
новое Солнце над миром взойдет,
только вот этого точно, не надо.
Я человечества малая часть,
я для природы пылинка и точка,
но  не могу я смотреть безучастно,
жизнь - я твоя непутевая дочка.
Нет, так нельзя, наблюдать и молчать,
надо хоть малость спасти для начала,
радуга чтобы над миром сияла,
краски душевной отдай свою часть.

   Я завжди заперечувала можливість існування долі. І завжди казала, що збіги--то випадковість.
   В мене є знайомий, який хоче зі мною одружитися, який старший мене на 25 років, який мешкає в США і який вважає мене непересічною людиною, мало не генієм. Я завжди з однаковою посмішкою сприймаю його компліменти.
  Зараз активно обговорюється те, де я буду отримувати вищу освіту. Для мене, звичайно, це Харків. І це дуже бажано Університет імені Каразіна. Я майже впевнена в цьому десіжені.
  І тут "американський друг" каже, що я маю навчатися виключно і тільки в їхньому МІТ--Массачусетському Технологічному Інституті. Я начебто не проти, але кому я там потрібна??? І вперше чую про такий вуз.
  Читаю книгу Улицької. Що??? Що я тут бачу. МІТ--один із кращих в світі технологічних інститутів. Вибачте, я там ну точно нікому не потрібна.
  Ця оказія трапилася в один день. Я була під значним впливом подій. Невже доленосний збіг? Я знаю і відчуваю, як ви зараз посміхаєтесь всередені себе. "Дурненька дівчинка понавигадувала собі...". Згодна з вами, проте мені це видається якимось ненормальним. Я читаю книгу далі...
  Описується сімейне життя однієї пари. Досить незвичайне. Я в шоці. Ні, я не Сєрьожа Звєрєв. Я не зірка. Я просто в шоці. Дивуєтесь, як можна бути в шоці від книжки?
  А я дивуюся, звідки Улицька знає про те, чого я хочу в сімейному житті, яке, звичайно, ще за таким далеким інертно синім небокраєм, що... загалом, ще рано.
  Проте, це знов збіг. В той же день. Може, я психічно хвора? Гг)))) Круто.

Ты спроси меня раз,
Ты спроси меня два,
Ты спроси меня снова и снова...
Все о том же спроси,
Я отвечу сейчас,
Расскажу не жалея ни слова.
А потом покажу
И опять как всегда,
Испугаюсь я смелости взгляда
И запрячу дары,
Чтобы дать еще раз,
Ну а может, вниманию рада.
Ну а может не я,
Или вовсе не ты,
А совсем, совершенно чужие...
И цветут в этих душах
другие цветы
И слова...
и подарки
Иные...

Готовишься долго, тревожишься с толком
И ждешь наступления важного дня.
Ну вот он пришел, как всегда втихомолку,
Без шума, без грома, простите меня.
И через мгновенье стал днем он вчерашним.
Нет, как не бывало, как будто не ждал.
Прочь с веточки рвется фонарик бумажный,
А в окнах все мимо, перрон и вокзал.
И снова в дороге, и снова тревога,
И вновь ожидание чудного дня,
Когда он наступит, постой хоть немного,
Ту капельку нежности в сердце храня.

 

Так много дверей в этом мире, Открытых и запертых дверей В одни входить нам неохота, В другие –  нас не позовут. Есть двери за которыми скука, Есть та где одна пустота, И где то за дверью спрятана тайна Зайдя в одни – мы обретаем, В других – неизбежно  потеряем. За третьими – ждет нас любовь, За прочими – никто нас не ждет. Так много дверей в этом мире, Открытых и запертых дверок. Еще есть такие ворота, Которые в самом человеке. В нас кто-то и что-нибудь входит, Внесут нечто внутрь и выносят. В глазах наших двери и в сердце – Заветная главная дверь.

 

 

Мне очень нравится эта композиция. Не могу не поделиться с вами)))

Что бы не скучно было жить я вчера пошла на КВН. Ничего так не тешит девичий глаз, скажу вам, как 4 команды симпатичных парней с чувством юмора!!! Сегодня на очереди театр! Как же хорошо, когда есть друзья, у которых в свою очередь, есть шаровые билетики! Вообщем неделя катится к закату!

 А вообще жизнь отличная штука..при правильном подборе антидеприсантов! Доброе утро!

Давно вже не проводив Клубів. То одне не складається, то інше.

Але скільки ж можна тягнути та відкладати? Невже так робиться?

Тому, виправляюсь. Відновляю діяльність Клуба. Тим більше, що мені ця справа дійсно подобається, і я точно знаю, яку велику користь можна отримати для себе зараз, та і на далі кожному з тих, хто приймає участь.

Всі анонси, як завжди, можна подивитись на сторінці Клуба. (на якій я вже давно хочу оновити дизайн, переробити трішки, і зробити сайт більш персональним, зручним та приємним для ока)

Тож, ласкаво прошу всіх в гості

Щиро ваш, Миколка - клубобізнескіношнік

---

Я бываю наивной и глупой,
ну а чаще спокойно-ленива,
восприятие смазанно мутно
и упреки ко мне справедливы.
Все о том,что слегка равнодушна,
не волнуют забавы людские,
но опять же, весьма непослушна
и живу в непонятной стихии.
Просыпаюсь я редко и резко,
что то может заденет случайно
и плеснув стихотворным куплетом,
погружаюсь в привычную тайну.
И течет мое время спокойно.
в медитации странного свойства,
я всегда весела и довольна,
проходи,
не кусаюсь,
не бойся.