«Друг любит во всякое время и, как брат, явится во время несчастья» (Притчи 17:17).

Беседа с тем, кому мы доверяем, поможет совладать с тягостными чувствами и избавиться от них, пока они нас не поглотили. Разговаривая с другими, мы приобретем на все уравновешенный, положительный взгляд. Очень помогает говорить о своих чувствах, обычно стоит просто рассказать кому-нибудь о том, что тебя тревожит». Эти слова подтверждают истинность библейской притчи: «Тоска на сердце человека подавляет его, а доброе слово развеселяет его» (Притчи 12:25).

Без постоянства не может быть ни любви, ни дружбы, ни добродетели. (Д.Аддисон)

Именно одинаковое чувство юмора соединяет людей и завязывает между ними крепкую дружбу.

По длинной, дикой, утомительной дороге шел человек с собакой. Шел он себе шел, устал, собака тоже устала. Вдруг перед ним - оазис! Прекрасные ворота, за оградой - музыка, цветы, журчание ручья - словом, отдых.

- Что это такое? - спросил путешественник у привратника.

- Это рай, ты уже умер и теперь можешь войти и отдохнуть по-настоящему.

- А есть там вода?

- Сколько угодно: чистые фонтаны, прохладные бассейны...

- А поесть дадут?

- Все, что ты захочешь.

- Но со мной собака.

- Сожалею, сэр, с собаками нельзя. Ее придется оставить здесь.

И путешественник прошел мимо... Через некоторое время дорога привела его на ферму. У ворот тоже сидел привратник.

-Я хочу пить, - попросил путешественник.

- Заходи, во дворе есть колодец.

- А моя собака?

- Возле колодца увидишь поилку.

- А поесть?

- Могу угостить тебя ужином.

- А собаке?

- Найдется косточка.

- А что это за место?

- Это рай.

- Как так? Привратник у дворца неподалеку сказал мне, что рай  - там.

- Врет он все. Там ад.

- Как же вы здесь, в раю, это терпите?

- Это нам очень полезно. До рая доходят только те, кто не бросает своих друзей.

 

Бла бла бла се фигня не буду писать всякой фигни (кому интересно тому сюда) 

Настоящий ДРУГ тот , кто скажет Тебе гадости, но будет забоиться о Тебе.
 А другой (муж, любовник,завистник,враг) будет говорить сладости, но заботиться о себе.

Разговор с другом в аське:

Дружба человека и медведя!  

Кейси Андерсон и Брутус – лучшие друзья и им не мешает даже то, что Брутус – 800 фунтовый медведь гризли! Кейси Андерсон вырос в штате Монтана, в домике, окружённом пустыней и животными. Ещё с детства он получил прозвище “Магнит животных”. После окончания колледжа Кейси стал биологом, за всё время работы он успел поработать со змеями, мангустами, собаками, львами, крокодилами, слонами и другими животными. Но однажды Кейси встретился с животным, которое изменило его жизнь…

[ Читать дальше ]

Кто знает каков срок дружбы? Сколько испытаний временем и расстоянием может она выдержать? И не надо утверждать что дружбы женской не бывает. Не переубедите.

Як ви гадаєте, чи є сенс судитись з Росією за газ? Навіть якщо справа виграшна на всі сто, як було у Фірташа?
Почну пояснення з байки, де є близький Віктору Федоровичу образ вовка: "Якось вовк спіймав здобич, а ведмідь її відібрав. Вовк пішов судитися до царя звірів - до Лева у Львів (він  же і Страсбург), а той присудив справедливо: здобич вполював вовк і вона його, отож ведмідь має повернути її вовку. Справедливість ствердилась! І ведмідь підкорився волі присуду і сказав, що най вовк прийде до нього по свою здобич і забере її. Отак приходь і забирай, але зауваж, що в рішенні суду ні слова нема, що ведмідь не має права полювати на вовка і що той не може сам стати здобиччю разом з своєю законною повернутою здобиччю. Мораль байки така: не лізь в печеру до змія-горинича, якщо ти не грузин"
Одним словом хотів би я бачити того судовиконавця у виграшній справі проти Росії...
То що маємо робити? Коритись диктату з Росії? Звичайно, що коритись, а не нариватись, щоб не стати здобиччю. Якщо когось "примусили до миру", а нас примушують до дружби - будемо дружити на мус з відповідною чесністю і порядністю...
Я от нещодавно прочитав гарну публікацію в "Українській правді" Володимира Дзьобака "Вони на гачку у Путіна. Вона і... Україна!" (http://www.pravda.com.ua/columns/2011/09/9/6574650/) - тут все гарно розписано, але дивним чином пропущено досить важливу тему: "Транзитну мережу газу в Україні включно з газосховищами і власним газовидобутком"
Давайте подумаємо добре і вияснимо: а що нам дасть суд з Росією, окрім неприємностей? Явно мало що. То нащо на нього витрачати зусилля і кошти. Якщо Росія не схоче піти на паритетні домовленості - їх не примусиш жодним чином і тоді що ми робимо? Те, що й робили завжди з такою дружбою на славному газопроводі "Дружба", тільки на порядок збільшуємо масштаби: тобто продовжуємо красти газ з магістральних газопроводів транзиту газу і твердо в тому не зізнаватись. Будемо жалітись, що все старе, а оновити грошей нема - усі в Росію йдуть... Зрозуміло, що одразу почнуться дружньо-погрозливі пропозиції спільного консорціуму для модернізації газопроводу, а ми на те: нащо той клопіт, як ви он новеньке і гарненьке будуєте в обхід України? Нас же і це барахло влаштовує - воно так гарно і корисно для нас протікає...
Гнила комбінація, але я особисто кращої не бачу. Європейці вкотре кидають нас "під танк розборок" з Росією сам на сам, тому і ми маємо право не сильно з ними панькатись і вибачатись до того часу, аж поки вони дружно від імені Євросоюзу не зроблять давно назрілу пропозицію нам: розпочнуть купувати газ на кордоні України з Росією і вже за його транзит домовлятись безпосередньо з нами. Думаю не треба пояснювати наскільки це убезпечить Україну надалі від шантажу з боку Росії в питання постачання газу і його вартості.
Є ще варіант федералізації України з Росією і Ко, про що цілком плідно домовлялись Путін і Тимошенко, але чомусь не дуже погідно стало виходити з Януковичем.
Хто його зна, як все буде далі, але що судитись безглуздо - це однозначно.
Я так вважаю.
А ви?

Богдан Гордасевич
м. Львів