Короткий опис національно-визвольних змагань України в буремні 1917-1920-ті роки.
Висвітлюються події часів Центральної Ради, Директорії, Гетьманату.

[ Дивитися далі ]

Перегляд справи «СВУ» потрібен не тільки для відновлення справедливості щодо підсудних і щодо української інтелігенції взагалі, а й для морального здоров'я суспільства, для нормального духовного розвитку українського народу, для громадянського випростування й повноцінного самоусвідомлення наступних поколінь,—- переконував Гелій Снєгірьов «владу»'. Переконати не вдалося. Натомість його самого відправили добре второваним шляхом до слідчого ізолятора КДБ. Певна річ, і для років 70-х результат цей був швидше закономірним, аніж несподіваним. Гелій Снєгірьов його передбачав і готувався до фіналу. Але його заклик переглянути справу «СВУ», заново її переслухати був не такий наївний, як здається. Річ у тім, що, риторично і безнадійно закликаючи владу, він водночас набагато емоційніше і особовіше звертався до молоді, до майбутніх поколінь: хай кожен зробить цей перегляд для себе, бо це кожного стосується, бо кожен із нас, старших, і вас, молодших,-— «заложник» цього процесу і жертва його наслідків. Власне, вся «лірико-публіцистична розвідка» і є не що інше, як пристрасна і водночас доскіпливо аналітична розмова з молодою людиною, якій, коли вона хоче йти до громадянського, духовного, морального одужання, не оминути розрахунку з минулим, а зокрема, і з тим у цьому минулому, що визначило трагедію та комплекси української інтелігенції. А це останнє великою мірою сфокусоване у «справі» «СВУ», у процесі над «СВУ». Отож Гелій Снєгірьов і запрошує молоду людину,   віддалену від тієї доби більш як на півстоліття, разом із ним переглянути цю фатальну «справу». Власне, він сам уже переслухав її заново.

Зробив це за кільканадцять літ до того, як нарешті у серпні 1989 року, через 60 літ після «викриття» «СВУ» та арешту її «членів» (травень 1929 року), було опубліковано офіційне повідомлення Прокуратури Української РСР про відсутність складу злочину та опротестовано вирок у цій справі, ухвалений у квітні 1930 року Найвищим Судом Української Соціалістичної Радянської Республіки.

Чому Гелій Снєгірьов замість робити те, що дозволялося і личило радянському літераторові, взяв на свої плечі вельми небезпечну (з огляду на припинення процесу десталінізації та поновлення репресій) і вельми тяжку (з огляду на неприступність відповідних документів) справу?

[ Читати далі ]

"Коли треба буде, то й занімію, піду чоботи латати, а себе не зречуся." Сергій Єфремов. Щоденник. 17 січня 1929 року У 90-х рр. минулого століття історики багато зробили, щоб розкрити суть процесу Спілки Визволення України, довести, що насправді контрреволюційної організації не існувало, або, як писав Гелій Снєгірьов: “СВУ – НЕ БУЛО !!!!!!”, а судову справу кваліфікував як “грандіозний історичний злочин”. Певну риску підвела під питанням щодо реального існування організації поява ґрунтовного дослідження “Політична історія України. ХХ століття”. Один з його авторів відзначив, що “СВУ” створили “у кабінетах слідчих”, “насправді наукову і творчу інтелігенцію судили за її антирадянське минуле, зокрема, за участь у діяльності політичних партій, які утворили Центральну Раду. Судили також за відмінний від офіційного спосіб мислення”. В 1989 році, ще за часів існування СРСР, академік Сергій Єфремов та інші «учасники» згаданої «Спілки» були офіційно реабілітовані. З’ясувалося, що у процесі попереднього слідства на них чинився психологічний і фізичний тиск. Що ж примусило Єфремова говорити дурниці та ще й деталізувати їх? Насамперед режим знищив його репутацію в очах тодішнього суспільства. Адже ще 21 вересня 1928 року політбюро ЦК КП(б)У розглянуло питання «Про Єфремова» та ухвалило: «У зв’язку з виступом Єфремова в газеті «Діло» підняти громадську думку проти контрреволюційної діяльності академіка Єфремова». Подальші рішення стимулювали кампанію проти Єфремова в тодішніх ЗМІ: відбувалися збори з метою засудити «єфремовщину». Єфремов у щоденнику зафіксував враження від повідомлень про ці збори.

[ Читати далі ]

1943 рік. Битва за Київ. Мобілізація українців. Сталін - вбивця Ватутіна

Фільм з серії "Невідома Україна - Лікарська справа в Україні", присв"ячено лікарям козацької доби в Україні.
Розповідь народного лікаря фітотерапевта Л.Павленка про те, як у XVII-XVIII ст. поранені козаки використовували народні методи лікування. Про відкриття шпиталів при монастирях і про розвиток традиційних методів народної медицини сьогодні.