Чтобы понять, что такое добро
- 23.05.11, 08:52
- одной фразы достаточно
Чтобы понять, что такое добро, надо почувствовать на себе зло…
Чтобы поверить в Бога, надо лицом к лицу столкнуться с Дьяволом…(c)
Чтобы понять, что такое добро, надо почувствовать на себе зло…
Чтобы поверить в Бога, надо лицом к лицу столкнуться с Дьяволом…(c)
1 октября 2000 года в Душанбе был обычный осенний день. И, как водится, ничто не предвещало беды. Первый взрыв прогремел внутри здания, где находился Сайфиддин. Позже выяснилось, что террористы заложили в доме четыре бомбы. Началась паника.
- Меня откинуло взрывной волной, - вспоминает Сайфиддин, - а потом раздался второй взрыв, и сразу произошло нечто необычное. Я будто раздвоился и увидел себя со стороны. Лежал в куче обломков и мусора, среди других растерзанных тел. И в то же время другой я - лёгкий и прозрачный - остался стоять на месте. Потом прошёл сквозь потолок, солнечную систему, галактику. Почему-то я знал, что сейчас предстану перед Богом. И страх всё больше наполнял меня - а что же скажу Богу? И вдруг...
ЖИЗНЬ ПОСЛЕ ЖИЗНИ
Встреча с человеком, который умер,
и видел небеса и преисподнюю,
и воскрес из мертвых...
САЙФИДДИН АХМЕДОВ
22 мая, в 10.00
Днепропетровск, ул, Кавалерийская, 9а,
(низ ул. Рабочей).
Христианская церковь "Благая Весть".
Вход свободный.
Где-то в дали слышалась канонада советской артиллерии. В бараке концентрационного лагеря людей оставалось не много . Большинство умерло от голода и болезней, некоторых убили немцы. Все еще живые пленные солдаты, с неприкрытой радостью вслушивались в выстрелы русских пушок. Немцы в спешки отступали, несколько человек ходили вокруг барака и обливали его бензином.
В бараке у себя на нарах молился Василий, перебирая самодельные четки. Как тут к немо подошел боевой товарищ, давний друг детства и с удивлением произнес: «Как?... Как ты, советский человек, коммунист, убежденный атеист, человек который яро боролся с мракобесием, пропагандировал научный атеизм, выступал с докладами, в которых научно обосновано доказывал, что Бога нет, и теперь ты молишься? Ты что – с недоумением и насмешкой - в Бога уверовал?» В бараке запахло гарью и дым начал заполнять всё пространство. Никто не кричал, не бегал, не паниковал. Все сидели на своих местах, по-прежнему слушали как приближается к ним Советская армия, сожалея о том, что сейчас гибнут их боевые товарищи, а они им уже ничем не могут помочь. - Уверовал! – ответил Василий. - Так есть все-таки Бог? - Есть! - Но как же? А доказательства тому есть? А? Доказать сможешь? - Подожди, не торопись, еще чуть-чуть и будут доказательства. Барак вспыхнул и за пару минут уже весь был объят пламенем. ____ P.S. Когда Василий был искренен, когда говорил о Боге в бараке на нарах, или до всего этого, в мирное время?
Іду по вулиці Революційній, на відрізку шляху від Будинку Культури до міліції. Назустріч мені йде солідний молодий чоловік з корзинкою посвяченого харчу і в другій руці тримає руку маленької дівчинки. Він повертає голову в бік пам’ятника і пояснює дитинці: «Оце, дєдушка Лєнін!»
Так і живємо! Святимо паски у церкві імені «Фе... Дзержинського» (бувший кінотеатр ім. «Фелікса ...»), ходим біля «дєдушки ...» і дивуємся, що життя не поліпшується. Як може Бог віднестися до народу, що молиться до нього через москаля-перекладача? Скільки шляхів підготували нам іноземні пастирі? І якою вулицею піде моя нація!?

Цією писаниною я не хотів скривдити ні вірування, ні релігійних вподобань, ні святинь інших, просто виказав свої думки.
Кожний рік всі звикли святкувати Паску. Багато хто вважає це свято особливим, хто вважає просто за традицію. Хтось піде до церкви вперше, хто ходить туди кожного року. Для більшості паска – це нічого не значуща традиція, вони понесуть напечені паски в церкву (до речі, знайдіть мені будь ласка в біблії де там є паска на дрожах, та ще й з такою кількістю яєць?), несуть «святити» ковбасу, сало, горілку й вино… (для чого поясніть? Що горілка стане як свята вода?). Потім вони сядуть в кругу сім’ї, будуть пити спочатку Кагор, їсти фарбовані яйця, при зустрічі вітатися – Христос Воскрес. І мені напало на думку, а хто з них задумувався що то є Паска? На сам перед Біблія пише що то є жидівське свято, (Исход гл12). Свято чудового звільнення з полону єгипетського жидівського народу. І мало хто з стоячих сьогодні біля церкви може пояснити що то є за свято.
Дуже сумно дивитись на таких людей. Невже, хоть би один раз в житті не цікаво дізнатися те що ви робите? Чи краще жити тільки за принципом – їж, пий веселись бо завтра вмремо. Й як мул йти до церкви тому що, так роблять всі.
Почитайте біблію, невже Ви не знайшли що й Ісус святкував Паску? Він святкував Паску, бо він був жидом. Це для Вас новина? Думаю ні. Але Ісус не святив пасок, не їв крашанок, не ходив до церкви, не був в кругу своєї сім’ї, не ставив свічок в церкві. Уявіть що сьогодні з’явився Ісус на землі, я впевнений що він би не зрозумів що роблять ці люди біля цих будівель з хрестами, й що то за люди в золотих одежах з хрестами на пузі. От як би він запитав що ви робите? Яку відповідь Ви дасте йому?
Зараз багато хто скаже що теперішня паска це паска Ісуса як жертви, як жертви того ягня що забивали жиди. Що Він за нас страждав, для нас воскрес, і тільки як що ми приймемо його як свого Спасителя то маємо шанс спастись. А як же ті хто жив до Ісуса спасався? А хто до сих пір живе й не знає про Нього як Спасителя? Виходить що спасуться тільки ті хто святить ковбасу й горілку, а буддисти чи то плем’я африканське буде горіти в вогні вічному? Вам не здається це не зовсім правдоподібним.
Ще питання, хто задумувався й знає відповідь на питання чому – паска кожного року в різні дні? Наприклад, якщо хтось народився 1 травня, а помер 25 лютого, а воскрес 28 лютого то чи зімнеться ця дата навіть через 5000 років? То подумайте.
Желаею Вам счастья, мира, любви и радости!
Христос воскрес! Опять с зарею Редеет долгой ночи тень, Опять зажегся над землею Для новой жизни новый день.
Еще чернеют чащи бора; Еще в тени его сырой, Как зеркала, стоят озера И дышат свежестью ночной;
Еще в синеющих долинах Плывут туманы... Но смотри: Уже горят на горных льдинах Лучи огнистые зари!
Они в выси пока сияют, Недостижимой, как мечта, Где голоса земли смолкают И непорочна красота.
Но, с каждым часом приближаясь Из-за алеющих вершин, Они заблещут, разгораясь, И в тьму лесов и в глубь долин.
Они взойдут в красе желанной И возвестят с высот небес, Что день настал обетованный, Что Бог воистину воскрес!
И.Бунин
