хочу сюди!
 

Лана

51 рік, водолій, познайомиться з хлопцем у віці 40-57 років

Замітки з міткою «поезія»

Я вам цей борг ніколи не залишу

Я вам цей борг ніколи не залишу. Ви й так уже, як прокляті, в боргах.Віддайте мені дощ. Віддайте мені тишу. Віддайте мені ліс і річечку в лугах.Віддайте мені сад і зірку вечорову. І в полі сіяча, і вдячну щедрість нив. Віддайте мені все. Віддайте мені мову, Якою мій народ мене благословив. © Ліна Костенко

Не просто так

Не просто так [Приєднана картинка] Я завжди пам”ятаю, Ті місця солов”їні, Де вперше несміло – кохаю Признався чорнявій дівчині Пам”ятаю білу хату край села, Що сховалась між дерев високих, Там юнь моя пройшла, Серед озерець синьооких Вперше там відчув любов, В чеканні серце колотилось, Коли на перше побачення ішов, Здавалось, все село услід дивилось А, я йшов і запитував...

Читати далі...

Депресняк у віршах.

Фантомний біль душі якої вже нема. А тіло плаче за життям
[Приєднане голосування]

Каска в горах

Каска в горах У Карпатах, у буковому бору, Всяких грибів,- будь-ласка. Іду, згинаючись беру…, І раптом,... серед листя каска. Серце забилося з нестями Вона лежала поряд з боровиками, Іржава і пробита, з ледь замітними хрестами Вся оточена грибами Схиляюсь я над каскою тією,- Де ж той, що в касці йшов сюди? Зогнили його кості, зробилися землею А ми живем, саджаємо сади…

Паровані пародії Івана Гентоша

Іван Гентош - пародист, але не звичайний, як це прийнято, коли з вірша вибирають-виривають пару рядків сумнівного змісту та якості, а тоді на цьому ляпі будують пародію-знущання, зачасту досить образливі для автора поезій. Така літературна метода виховання типу електро-шокера. У шанованого пародиста Івана Гентоша метода зовсім інакше, тому що він є ДОБРИЙ пародист! І ще він добрий шанувальник поетичного слова. А разом то є ну дуже добре, коли пародист такий добрий, тому що він не паплюжить...

Читати далі...

А я за юністю не плачу

[Приєднана картинка]А я за юністю не плачу,Хоч юнь добре пам”ятаю я своюІКрихти в ній я не жебрачу,Лише борги їй я досі віддаю Схиляю я голову в журбі,Зустріти завжди ту дівчину мріяв.Лиш волошки в полі голубіНагадують про любові тої вияв Нагадують роки юності моєїЦіпкі віточки плюща,У білім платячку лілеїСтоїть і жде мене дівча Дівчина жде не рік, не десять роківВ очах чекання не вгаса,Лиш постаріла вона трохиІ така ж до пояса коса… Де б не був я: де &nbsp...

Читати далі...

Українець

Я надибав це в: (Ihor Hook) Olga DjumuratНе той українець, що живе удомаТа незнає мови, байдужий у всьомуА думки далеко десь за рідним краємІ непомічає, що йде зеленим гаєм. А той українець, що живе у світі Та на рідній мові спілкуються діти. Там працює важко а думками вдома: Як батьки старенькі, що незнають втоми? Ті у кого серце все на Україні, Кому сняться маки, та волошки сині, Сняться рідні гори і зелені доли, З колосків пшеничних широкее поле. Рідна моя земле, ненько...

Читати далі...

Червень. Вечiр

Червень. Вечір натомлено кліпа, Хмари купчаться мишачим військом Над величним собором Софійським. Тоне Київ у пахощах липи… Душе, плач та співай, тенькай щемно Від любові й захоплення світом, І від здатності палахкотіти, В лячне урвище летячи темне… Ніч замріялась в пахощах липи… Над величним собором Софійським - Почет сяючий, зоряне військо… Гірко й солодко серцю… Як сіпа! 10-13.06.2012 © Copyright: Марина...

Читати далі...

Злива

Розпороли небо блискавиці, Вітром розшматоване на хмари, Зливою воно несеться - кара Галопуюча, як чорна кобилиця… 07.06.2012 © Copyright: Марина Степанська Раздел: лирика пейзажная Свидетельство о публикации № 11748

Зоренятко

~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~ Маргаритоньці та всім діточкам присвячується ~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~ ~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~ Зореня! Перетнувши космічну Цілину розтепірчену мрячну, Позачасся розчахнуте лячне, Розпанаханий простір правічний, Розтриножений спін галактичний, Перемігши орду потойбічну, Світлоносне створіння – дитина В світ ввійшла. Зустрічайте гостинно!&nbsp...

Читати далі...