Як жити, коли на душі, Безмежна і дика печаль? Сплітає тонку павутину, Навколо моїх повік. Зникають в думках вірші, Сіріє безкрайя даль, Думками я знову лину У мрії свої навік. Ти кличешь?Даремно вже, Підхоплює вітер час. Краде твої ніжні слова, Шепочучи їх пустелі.. Невже навіки? Невже, Ніколи не буде нас?. І обертом йде голова, В самотній моїй оселі. Як час повернути нам, Повірити знову в Світ? Почути свої серця, У пеклі щоддених втрат? Повіривши знов очам, В струмок...
Читати далі...