Ми живемо в епоху підміни понять. І нам підмінили основне. Нам підмінили віру. Хіба варто було замінювати поклоніння чоловічій справедливості і мужності та жіночому материнству та відданості на культ чоловіка, що фактично не має в собі якостей чоловіка. Може таки не варто підставляти другої щоки, якщо здатен захистити себе та близьких, може не варто терпіти наругу, за яку потім бог покарає поганого пеклом, а ображеного помістить в рай за цю наругу. І чому саме бог повинен піклуватися про кожну дрібницю в твоєму житті? Чи може ти сам не здатен подбати про себе? Кому потрібен такий бог? Кому потрібні люди, що готові знести будь-що, аби потрапити до раю. Сильна людина не потребує суцільної опіки богів. Вона має їх приклад, приклад героїчного, справедливого життя. Хто в цьому сумнівається нехай перечитає народні казки, що любили ми і люблять наші діти. Всі ці казки побудовано на язичницьких традиціях. Я особисто в жодній з казок не зустрічав проявів християнського бога. І билинні богатирі не вклякали перед змієм, підставляючи другу щоку, але боронили свою землю та свій нарід. І після цих казок ми хочемо повністю перевернути світ наших дітей. Відібрати в них "казковий" героїзм та справедливість і віддати їх в руки бога, що не є нам близьким, що не має з людьми нічого спільного. В світі сильних людей є добре і не сильним. Сильні люди завжди добрі. Їм немає чого боятися. Слабка людина часто буває злою. Злою через свою несилу. Тому і спотворюється світ із прекрасного язичницького в християнський покруч. В світ де панують підлість та зрада, що прикриваються Біблією, як непробивним щитом. То може не треба лікувати понівечені морально душі християнськими догматами? А може ліпше розвивати міцний дух за допомогою розвитку тіла. Не дарма прадавні елліни так пишалися красотою людського тіла. Не дарма існував культ прекрасної статури. І не стало це на заваді розвитку наук та мистецтв на противагу прихильникам астенічного назаретянина, що як відчайдушніше гальмували прогрес та нищили провідних "єретиків". На противагу природному стало неприродне. Язичницькі боги не мислили себе без людей, християнський бог спокійно обійдеться без них. Слов'янські боги є пращурами слов'ян, християнський бог є творцем людини. Традиційні боги не судять людей та їх дії, вони прагнуть справедливості та залишають свободу вибору, християнський бог суддя за своєю сутністю (пригадайте вислів "бог тобі суддя" та страшний суд). Особливе місце в християнстві займає першородний гріх. Та що ж може дати людям релігія, де жінка вже є винною тим, що вона є жінка. Чом вона у відповіді за Єву. Це вже не релігія, це Коза Ностра.  Що нам дало християнство за останні 2000 років? Релігійні війни. Не було війни між прихильниками Перуна та прихильниками Перкунаса "за віру", але була війна християн з християнами та між представниками подібних "світових" релігій. Хто закликав на "святу" війну "в ім'я бога"? Хто звершив Варфоломіївську ніч? Чим Варфоломіївська ніч ліпша за Кришталеву? Релігійні міжусобиці. Україна яскравий приклад внутрішньо християнських сварок, що навіть дуже активно виносяться на люди. Скільки богів є в християн? Якщо порахувати всі конфесії, то богів цих буде не менше ніж в римському пантеоні. Хіба варто вірити цим намісникам Христа, якщо вони так віддано борються за владу та майно? Мільйони знищених на ватрах інквізиції та скалічених і вбитих в хрестових походах. А не звідти почався голокост, хай не на расовій основі, але не менш жахливий? Щоб планомірно винищувати світочів науки та мистецтва треба було мати неабияку силу нездорового цинізму. А ще більше треба мати нахабства тепер, щоб засуджувати голокост. Хто вів людей в хрестовий похід як не церква? Хто зіграв на жадобі наживи, прикривши все це "богоугодною" метою. Розтоптану жіночу гідність. Хто звинуватив жінку у нездійснених гріхах? Хто назвав її грішною від народження? Для чого існував "Молот Відьом"? Чому святе материнство не ватувало такої поваги та захоплення як невиразний син божий? Чому жінка опинилася лише дітородним механізмом? Було порушено баланс чоловічого та жіночого. І тепер ми спостерігаємо наслідки цього зміщення. Безліч феміністичних організацій, що займаються лише вигукуванням феміністичних гасел та скандальними акціями (навіть до підтримки гомосексуалістів), жаліються на притискання з боку чоловіків. Тож нехай подякують прекрасній святій церкві, що поставила їх на коліна, що змусила весь "християнський" світ вважати жінку нижчою особою. Примусове навернення. Прадавній язичник мав на меті нагодувати та виростити дітей, захистити своє майно, створити щось для нащадків. Останнє, про що він думав, як навернути в свою віру сусіда (якщо взагалі думав). Християнство поставило питання про християнізацію світу за головне. "Вогнем та залізом" хрестили наших пращурів. Хрестили не жаліючи нікого. Хрестили насильно. І тепер нас охрищують. Тихенько, непомітно, за допомогою ЗМІ, преси, політиків та знаменитостей. За допомогою різних конфесій, сект та братств. Нав'язують чужу віру, і ми піддаємося. Кількість понад якість. Що є головним для християнства? Здається - бути першим. Мати найбільше віруючих, найбільше храмів, найбільше священників. Але більше ворог кращого. Маса християн - це люди, що дуже непевно уявляють те, в що вірять. Напіввіруючі і напіватеісти. Та здається церкві це до вподоби. Християнство як було, так і лишається релігією калік, знедолених та слабких розумом. Це не моя релігія. Це релігія не мого народу. Заповіді? Жодна із 10 заповідей не є винаходом християнства. Всі вони взяті від попередників, всі вони були до християнства і всі вони залишаться по ньому. Кожна нормальна людина буде дотримуватися їх не зважаючи чи існує бог, чи ні. Святих отців. Та чи таких вже святих? Часом вони виявляються найзвичайнішими гомосексуалістами та збоченцями. Часом вони мішають світськи та духовні справи, що ми бачили під час виборів в Україні.  То що ж тоді дало нам християнство, окрім можливості лицемірити "в ім'я бога" та творити аморальні справи заради "божої" справи? Що воно дало нам взамін знищених єретиків та вбитих "відьом"? Заради чого замінено славетних та переможних богів та давні традиції на новомодну ідею непротивлення та сліпої покірності? Кому це вигідно?

(C) Doberman

Релігія, віра - чи не одне з найголовніших питань людства, від якого залежить шлях розвитку кожної держави і нації зокрема. Хоча декому здається, що сьогодні, у годину домінування жадоби збагачення і матеріалістичних уявлень про світ , релігія вже не має ніякого значення та це далеко не так, тому що не раз саме віра, є головною причиною індивідуальних, суспільно-економічних чи політичних дій та вчинків. І як це не парадоксально, сьогодні на захист віри виступає сама... наука. Торсіонні поля, фізичний вакуум, море Дірака та інші наукові теорії і терміни вже підвели людство до потаємної межі розуміння світу за якою - усвідомлення Всесвіту як цілісної живої, самоорганізованої системи, гігантського антропоса - Роду те про що говорили наші предки. З досвіду ми знаємо що кожна система має свій оптимальний шлях і швидкість розвитку (яблука достигають літом, а не весною), те саме стосується і системи нація. Кожному народу притаманний свій шлях розвитку і своя віра, бо саме Віра виступає тією глобальною основою життєдіяльності нації в цілому і кожної людини зокрема. Від віри залежить спрямованість на успіх чи поразку, чи буде людина захищаючи свій Рід стояти на смерть чи здасться без бою. Отже настав час подивитися правді у вічі і поговорити про Рідну Віру українців-русичів. У часи імператора Костянтина його мудрі міністри порадили йому взяти ідеологію християнства як універсальний засіб приборкання візантійських рабів, нескорених держав та народів через проповідь не "насильства" і "любові". Політика подвійної моралі, ницість і підлості цієї ідеології замінила етнічні розуміння сили, звитяги і добра а отже і Бога в різних народів. Заради "світла і любові" вирізалися цілі етноси, в ім'я мудрості і справедливості палилися священні книги з споконвічними знаннями про природу і всесвіт. Щоб захопити у свої лави більше "рабів Божих", свята "усікновенія, смерті чи виходу з Єгипта" підтасовувалися під споконвічні життєдайні обряди предків. Так замість живої духовності яка будувалася на особистому переживанні і відчутті Бога прийшло моралізаторство, ритуалізм і догматизм який до сьогодні не має нічого спільного з істиною вірою. Спочатку куплені греки а сьогодні їх вірні послідовники втовкмачують у голови українців як їм потрібно жити і пересічний парафіянин навіть не замислюється, що в його народу є своя священна історія, свої спасителі і пророки, знання які набагато древніші, а головне пристосовані саме для нього і його потреб (що рибі добрі те котові смерть).

Український народ втративши Рідну Віру втратив духовний стержень і потребу свого існування. Кожна нація як елемент планетарного суспільства виконує притаманну лише її роль і функцію, підміна якого приводити до непотрібності цього елемента. Втративши більшу частину волхвів - рідних священиків, які як ніхто знали душу свого народу, ми втратили знання про подальший шлях розвитку свого етносу і почали загнивати, як дуб без коріння і гниємо вже тисячу років і тисячі сект шматують душу українського народу заради грошей заводячи його в духовні манівці. І ніякі політичні та економічні реформи не допоможуть нам прорости і стати з колін це може зробити лише справжня Рідна Віра. Що ж таке істинна Рідна Віра? Рідна Віра українців-русичів це система знань про взаємодію космічних, планетарних і земних сил та їх вплив на розвиток людства. Різного роду енергії, поля, ефекти чи явища усвідомлювалися нашими предками як множинні прояви (Боги) єдиного (Роду). Спостерігаючи за земною природою, сузір'ями і планетами, волхви склали цілісну систему знань - Веди яка відображала усі нюанси "космічної біоритмології", саме тому більшість обрядів була підпорядкована певним астрономічним датам. Головною з принципових відмінностей древньої Рідної Віри від сучасного християнства та реформованих неорідновірських течії полягає у тому що не існувало чіткої грані між релігією і магією як частинами вчення. Кожен язичницький релігійний обряд містив у собі набір магічних дій, спрямованих для досягнення певної мети і навпаки, кожна магічна дія виступала звертанням до сили одного з Богів підчас якої психічна енергія народу, підсилена відповідним впливом космічних сил направлялася на його духовний розвиток, що виливалось у дивовижні прозріння і живе відчутя Бога. Таким чином, кожен жрець повинен бути магом, а кожна людина, що практикує магічні мистецтва, - служителем того чи іншого бога. В той час як сучасні священики не усвідомлюючи істинної суті свого вчення, підмінюють глибинне розуміння істини і законів Права "святим читанням" різних талмудів і писань.

Політеїзм Рідної Віри - явище набагато складніше, ніж ми звикли вважати. Насамперед слід усвідомити суто термінологічну проблему, що означає саме слово "бог"? Чому у іменах одних богів ця приставка є а у інших немає? Для прикладу Сва-рог, Ра-рог і Даж-бог, Стри-бог . Так А. Платов у книзі "Магічні мистецтва древньої Європи" подає прадавнє північне слово reginn, чи rogn, (порівняй - рог, ріг), що вживалося для позначення суто язичницьких божеств. На сучасні європейські мови reginn перекладається як "божество" чи "бог" в той час як древнє reginn/rogn етимологічно означає скоріше "Сила", ніж "Бог". З іншого боку, майже напевно слово "ріг" пов'язане із древнім загальноєвропейськом ri/rig /rex - "священний володар, король, володар". Про це говорить і М. Ткач у книзі "Володимирові боги": "Персонаж який стояв на вершині божественної піраміди поставав в іпостасі одноликого (цільного пр. авт.) або Однорога". Видається доречним згадати і про священний ріжок, необхідний атрибут язичницького обряду і те що відомі Ріг-Веди це знання про Богів, Сили, Володарів. Усе це дозволяє провести тотожність між rogn-рог і древньоіндіїським bhagan та авестійським baga що на українські мові звучить як "бог" "пан", "наділяючий", "володар"(М.Ткач). Древнє визначення богів як "сил" (значення терміна reginn), черговий раз підтверджує що так зване "багатобожжя" насправді - знання про багато сил або знання про різноманітність Сили. Таким чином політеїзм Рідної Віри, усупереч профанічні думці (яку пропагують ті ж самі попи), аж ніяк не є безглуздою спадщиною диких часів а навпаки виступає як досконала система розуміння себе і світу. В той час як будь-який монотеїзм є спрощенням і деградацією древнього системного бачення світу із штучним виділенням лише однієї "сили" із властивого світобудові розмаїття. (С)

З дитинства Миколай вів святе життя, яке всіх дивувало. В юнацтві він бажав прийняти чернецтво, але Господь у видінні заборонив йому, вказавши, що він має послужити людям. Справді, обраний Божим промислом єпископом міста Міри в Лікії, святий прославився наверненням багатьох людей до Христа та мудрим керуванням паствою. Під час гонінь імператора Діоклетіана святителя Миколая було ув'язнено, та з приходом до влади Костянтина він повертається до пастви. Хоча святий не лишив після себе ніяких письменницьких праць, саме його святе життя та чисельна кількість чудес пов'язаних із ним свідчить: це була людина великої святості.

Це й усе, що повідомляє про святого Миколая в рубриці "Цей день в історії" "Православіє в Україні". Коротко і ясно.

А звичай дарувати на Миколая подарунки діткам утвердився в XVII столітті. Щоправда, в ті часи виконувач ролі святого не лише роздавав солодощі й/або іграшки, а й екзаменував дітей на знання Закону Божого. Це тепер Миколай фактично перетворився на Діда Мороза...

На мою думку, християни все-таки мають розрізняти Угодника Божого і довгобородого червононосого субчика...

На цьому в Некрота поки все.

Зі святом!