На Полтавщині стався безпрецедентний випадок у сучасному українському православ’ї

Прихожани села Мехедівка Лохвицького району наполягли, аби замість священика від УПЦ Московського патріархату в їхньому храмі був представник Київського. Тепер богослужіння у них проходитимуть українською мовою з дотриманням національних традицій православ’я та народних звичаїв.

Рішення про перехід прийняла громада села, хоча людям було нелегко відстояти його. Адже два десятки років поспіль у селі Мехедівка панувала УПЦ МП.

Днями богослужіння на честь цього своєрідного свята провели єпископ Полтавський і Кремечуцький УПЦ Київського Патріархату владика Федір разом з благочинним Лохвицького району о. Георгієм Лобачевським (до речі, депутатом Лохвицької райради) та іншими священиками церкви.

За народним календарем у жовтні закінчувалася осінь і тому він був перехідним від осені до зими. Початком зими в українському селі вважалося свято Покрова (14 жовтня) — Покров Пресвятої Богородиці і Пріснодіви Марії. Віруючі українці в цей день урочисто ідуть до церкви й благоговійно промовляють слова Богородичного тропаря свята: "Сьогодні ми, православні люди, радісно святкуємо, осяяні Твоїм, Божа Мати, явленням, і, здіймаючи очі до Твого пречистого образа, уклінно просимо: покрий нас чесною Твоєю покровою й визволи нас від усякого зла, благаючи Сина Твого, Христа Бога нашого, щоб спас душі наші".

Божу Матір, яку називали в тому числі і Покровою, вважали своєю покровителькою запорозькі козаки, а значить, вона є покровителькою України. Після Указу Президента України 1999-го року день 14 жовтня відзначається як День українського козацтва.

Прикмети на Покрову: Яка погода на Покрову, такою буде зима. Якщо лелеки не відлетіли на Покрови — на теплу зиму. Якщо на Покрову не випав сніг, то не буде його аж до січня.

   До Покрови всі польові роботи мали бути закінчені, озимина посіяною, на зяб зорано. Через те у народі живе багато прислів'їв.

Прислів’я на Покрову: Хто лежав до Покрови, той продасть усі корови. Прийшов Покров — не нагрієш хату без дров. Прийшла Покрова — сиди, чумаче, вдома. Покрова накриває траву листям, землю снігом, воду — льодом, а дівчат — шлюбним вінцем.

Від усього серця ще раз вітаю зі святом.

Бажаю вам, шановні козаки, козачки, здоров'я, завзяття і сили.

Давайте відроджувати Україну разом!

З БОГОМ у майбутнє!

Слава Українському козацтву!

Слава Україні!

У свято Покрову Пресвятої Богородиці ми просимо у Цариці Небесного захисту і допомоги : "Згадай нас в Твоїх молитвах, Пані Діво Богородице, та не загинемо за множення гріхів наших, покрий нас від всякого зла і лютих напастей; на Тебе бо сподіваємося і, Твого Покрову свято чествуюче, Тя величаємо".

Божого благословення усім нам!

Воздвиження Хреста Господнього Сьогодні православні святкують Воздвиження Хреста Господнього

27 вересня в православній церкві - свято Воздвиження Хреста Господнього.

Зараз хрест - головний символ християнства. Християнські храми увінчані хрестами, кожний християнин носить на грудях натільний хрест і осяяв себе хресним знаменням.

У 70 р. від Р.Х. Ієрусалим був зруйнований, багато священних місць були знівечені і засипані сміттям і розвалинами. Римський імператор Адріан побудував на місці зруйнованого Єрусалиму нове місто, засипав труну Господню землею і поставив над нею ідола, а на місці, де Христос був розіпнутий, збудував храм богині Венері.

У 326 році вісімдесятирічна цариця Олена відправилася до Єрусалиму, щоб відвідати місця, пов'язані з життям Спасителя. Ледве знайшли місце страти Христа, а коли, зруйнувавши побудований на ньому язичницький храм Венери, почали розкопки, то знайшли цілих три хрести. На якому з них був розіпнутий Христос? Єрусалимський патріарх Макарій, який допомагав цариці у пошуках, запропонував випробування. На місце виявлення хрестів принесли жінку, яка знаходилася при смерті, і стали по черзі прикладати до неї хрести. І після дотику до третього хвора зцілилася. Народу навколо зібралося дуже багато, і щоб поклонитися чесному древу Христова Хреста могли всі, патріарх Макарій встав на високому місці і піднімав (воздвигав) Хрест, показуючи його народу.

Люди поклонялися Хресту, вигукуючи: «Господи, помилуй!». Так виникло свято Воздвиження Чесного і Животворчого Хреста Господнього, а світ знову знайшов свою найбільшу святиню.

У свято Хрестовоздвиження в кафедральних соборах здійснюється чин Воздвиження Хреста: відбувається приблизно те ж, що відбувалося в ті далекі часи в околицях Єрусалиму. Співи свята Воздвиження Хреста - одні з найкрасивіших і мелодійний церковних співів.

День Воздвиження Хреста Господнього - день строгого поста.

     10-11 вересня у Чернівцях відбувся місіонерський конгрес Церкви Адвентистів Сьомого Дня під девізом “Ідіть на пустинні дороги!” за участю керівника відділу Адвентистської місії Української Уніонної Конференції пастора Дмитра Зубкова. За звичаєм, як і в минулі роки, місцем проведення став літній театр, здатний вмістити кілька тисяч людей.

     Протягом двох днів учасники конгресу чули Божий заклик нести добру вістку в ті місця, де люди не знають про Божу благодать в Ісусі Христі, як єдиний шлях спасіння, і про Божий Закон, який є мірилом праведності для кожної людини. Великим натхненням послужили свіжі особисті досліди місіонерів, які розповідали про Божі чудеса, що мають місце під час місіонерських подорожей.

     Конгрес прикрасили музичні виступи камерного хору “Те Деум”, інструментального ансамблю “Буковинська перлина”, дитячого хору, духового оркестру, соло Віри Дев’яткіної та Миколи Ринжука, тріо “Благодать” та інших виконавців. Особливо слухачам сподобався виступ групи “Маранафа”, пісні якої на цей раз були про блаженну надію всіх християн – Друге пришестя Ісуса Христа!      Пастор Дмитро підкреслив особисту відповідальність кожного віруючого в справі спасіння. “Де б ви не знаходилися, Бог дав вам доручення нести добру вістку цьому світу” – сказав він. Пастор Дмитро висловив особливу подяку Богу і уряду України за релігійну свободу в нашій країні.

побачне фото надихнуло на створення/

дякую авторові Greg

У сонці скупані церковні бані,

Осяяні - "Осанна!" - Богові підносять...

               Навпроти - суд, насуплена будівля.

              І осяває храм золотоверхий

              Похмурість вікон віддзеркаленням своїм!

 

14.07.2010

 

© Stepans’ka Marina (SMG)

 

     Якщо в апостольські часи існувала одна єдина істинна Церква Христова, то сьогодні прогресуюча кількість різноманітних деномінацій ускладнює для багатьох людей питання, яка ж Церква є істинною Божою Церквою в наш час? В Святому Письмі є ряд ознак, з допомогою яких можна визначити видиму істинну Церкву Божу.

     Першою і найголовнішою ознакою є спадкоємність вчення Церкви. Апостол Павло пише про віруючих, що вони "збудовані на основі апостолів і пророків, де наріжним каменем є Сам Ісус Христос" (Еф. 2:20). Чи навчає Церква так, як вчили пророки, Христос і апостоли? Якщо відповідь позитивна, то ви на правильному шляху.

     Друга ознака описана в Матв. 28:19 – "Тож ідіть, і навчіть всі народи". Істинна Церква Божа на землі – не національна, а всесвітня Церква, яка несе звістку про спасіння по Божій благодаті в Ісусі Христі, "благовістячи вічну Євангелію мешканцям землі, і кожному людові, і племені, і язику, і народові" (Одкр. 14:6).

     Третьою ознакою є віра в єдиного вічно сущого Бога в трьох окремих особах – Отця, Сина і Святого Духа. Несприйняття Ісуса Христа Вічносущим Богом (Ів. 1:1-3,14) і Духа Святого Божественною особистістю (Дії 13:2) вказує на відсутність біблійного підгрунтя релігійної спільноти.

     Четверта ознака – прийняття Ісуса Христа, як єдиного посередника між Богом і людьми в питанні спасіння. "І нема ні в кім іншім спасіння. Бо під небом нема іншого Ймення, даного людям, що ним би спастися ми мали" (Дії 4:12). Якщо Церква не визнає Христа єдиним посередником (1 Тим. 2:5), то слід замислитися над її істинністю.

     П'ята ознака – істинна Церква очікує повернення Господа. І Святе Письмо і символ віри "Вірую" свідчать про друге пришестя Господа. Під час вознесіння Христа два анголи з'явились і звістили апостолам: "Ісус, що вознісся на небо від вас, прийде так, як бачили ви, як ішов Він на небо!" (Дії 1:11). Апостол Павло в Євр 9:28 сказав, що "Христос другий раз з'явиться тим, хто чекає Його на спасіння". Маючи хоча б елементарні знання латинської, можна легко визначити Церкву, яка очікує другого пришестя Христа.

     Шостою ознакою є дотримання заповідей Божих. Ця ознака настільки важливий, що згадана в Одкр. 14:12 поряд з вірою в Ісуса Христа. А в Одкр. 12:17 написано, що не всі, хто називає себе християнами, а лише ті, що дотримуються заповідей Божих, викликають особливу лютість у ворога душ людських. Істинна Церква визнає всі заповіді Десятислів'я, якими пізнається гріх (Рим. 3:20, 7:7).

     І, останнє, істинна Церква Божа завжди знаходиться в опозиції до світу, за що гнана та переслідувала світськими людьми в усі періоди історії. Ісус сказав: "Коли б ви зо світу були, то своє світ любив би. А що ви не зо світу, але Я вас зо світу обрав, тому світ вас ненавидить" (Ів. 15:19). Неможливо догодити світу, і в той же час зберегти вірність Богу. Про Першоапостольську Церкву, яка зберігала чистоту євангельського вчення, говорили наступне: "Відомо про секту цю нам, що їй скрізь спротивляються" (Дії 28:22).

     Істинна видима Церква Божа є. І визначити її з допомогою Святого Письма, яке є компасом у духовних питаннях, не так вже й важко.

Тед Вільсон, помічник єпископа Всесвітньої Церкви Адвентистів Сьомого Дня 25 червня 2010 року обраний на служіння єпископа Всесвітньої Церкви АСД, яка налічує 16,3 мільйона членів (разом з дітьми близько 30 мільйонів).

Тед Вільсон був запропонований 246 членами Виборчого Комітету і затверджений голосуванням 2410 делегатами сесії Генеральної Конференції 25 червня 2010 року. Він замінив Яна Полсена, який був єпископом Церкви з 1999 року.

"Ми є не просто організацією, не просто ще однією деномінацією, але Божої Церквою Залишку", – наголосив єпископ Вільсон у короткій промові після свого обрання.

"Я не можу знати всього і буду шукати мудрість разом з моїми співробітниками через вивчення Біблії і Духа Пророцтва" – зазначив він. "Дух Пророцтва є найбільшим даром Бога Церкви Адвентистів Сьомого Дня. Це відноситься як до минулого, так і до майбутнього. І ми йдемо додому!"

Вільсон закликав членів церкви "молитися про те, щоб Дух Святий дарував нам відродження та реформу".

Тед Вільсон почав своє служіння єпископа в 1974 в Нью-Йоркській конференції. Він був помічником директора, а потім директором служіння "Metropolitan Ministries" з 1976 по 1981 роки. Він продовжив служіння в Афро-Індоокеанском Дивізіоні, офіс якого розташований в Абіджані (Кот-д'Івуар) до 1990 року. А також здійснював служіння як керівник відділу, а потім як секретар Афро-Індоокеанского Дивізіону.

Після цього він здійснював служіння в офісі Церкви в Сілвер-Спрінг в якості помічника секретаря Генеральної Конференції на протязі двох років. З 1992 по 1996 роки він був єпископом Євро-Азіатського Дивізіону в Москві. Потім Вільсон повернувся до США в якості керуючого "Review and Herald Publishing Association". І був на цьому служінні до того, як його обрали помічником єпископа Генеральної Конференції в 2000 році.

Тед Вільсон має докторську ступінь у галузі релігійної освіти, отриману в Нью-Йоркському університеті, ступінь магістра богослов'я університету Андрюса і ступінь магістра в галузі громадської охорони здоров'я університету Лома Лінда.

Тед Вільсон одружений на Ненсі Волмер Луїз Вільсон, яка є фізіотерапевтом. У них троє доньок.

P.S. Адвентисти сьомого дня – всесвітня протестантська Церква, яка проповідує спасіння по Божій благодаті в Ісусі Христі та визнає всі без винятку заповіді Десятислів’я включно з четвертою про святість суботи, що повністю узгоджується зі Святим Письмом, яке наголошує, що не всі, хто вважає себе християнами, а тільки ті з них, що дотримують заповіді Божі, є Божим народом, а отже і Божою Церквою на землі. "І змій розлютувався на жінку, і пішов воювати з останком насіння її, що бережуть заповіді Божі та мають свідоцтво Ісусове" (Одкр. 12:17).

Меморандум
ректора Українського Католицького Університету
про
відвідини УКУ представником Служби безпеки України –
відповідальним
за стосунки з Церквами
Львів, 18 травня 2010 р., кабінет ректора,
9:50-10:34

Вранці 18 травня о 9:27 я отримав дзвінок на свій
приватний мобільний телефон від представника СБУ, який попросив про
зустріч. Ми домовилися зустрітися через двадцять хвилин у приміщенні
ректорату УКУ. Цей співробітник вже контактував з ректоратом рік тому,
під час візиту до університету тодішнього Президента України Віктора
Ющенка. Він також відвідав ректорат пізнього пообіддя 11 травня 2010 р. в
справі запиту Інституту екуменічних студій та Інституту історії Церкви
про підписання угоди щодо опрацювання архівів СБУ. У цей час
представників ректорату вже не було в кабінетах, і він мав, за висловом
директора Інституту екуменічних студій д-ра Антуана Аржаковського, з ним
«дуже добру зустріч».
Після свого прибуття 18 травня, цей
співробітник у ввічливий спосіб повідомив про те, що деякі політичні
партії планують протести та демонстрації з приводу суперечливої (а в
деяких випадках обурливої) політики нової української влади. Студенти
будуть задіяні у цих протестах. Існує небезпека, що деякі з цих акцій
можуть супроводжуватися провокаціями. Він ствердив, що студенти,
звичайно, мають право протестувати, однак адміністрація університету
повинна їх застерегти, що ті, хто візьме участь у будь-якій протиправній
діяльності, будуть притягнуті до відповідальності перед законом.
Протиправна діяльність включає в себе не тільки акти насильства, а й,
наприклад, пікети, що блокують доступ до робочих місць урядових
службовців (або будь-які інші протести, не санкціоновані владою).
Після
усного представлення справи співробітник поклав на стіл розкритого
листа на аркуші паперу, що був адресований мені. Він попросив мене
прочитати листа, а тоді підтвердити підписом, що я ознайомився з його
змістом. Відвідувач ствердив, що після того, як я прочитаю і підпишу цей
лист, він повинен забрати його з собою. Оскільки я зміг побачити, що
документ був адресований мені як ректорові (я також зауважив, що на
ньому було два підписи, які надавали йому особливо офіційного
характеру), я спокійно відповів, що всякий лист, адресований мені, стає
моєю власністю і повинен залишатися у мене, принаймні у формі копії.
Лише за цих умов я міг погодитися прочитати цей лист (не говорячи вже
про те, щоб його підписувати).
Співробітник був явно збентежений моєю
відповіддю. Видавалося, що він не мав подібних прецедентів, тому що у
моїй присутності зателефонував по мобільному зв’язку до свого
(місцевого) керівництва, запитуючи про інструкції, що робити далі.
Начальник відмовив у дозволі лишити мені чи то оригінал, чи копію листа,
сказавши, що СБУ побоюється, що я «можу опублікувати його в інтернеті».
Я поставив запитання про доцільність всієї цієї процедури та про
необхідність такої секретності й відмовився навіть дивитися на листа і
читати його зміст. Молодий співробітник був розчарований і частково
збентежений, однак не чинив додаткового тиску і не сперечався з моєю
аргументацією.
Наша розмова мала й душпастирський момент. Я нагадав
співробітнику той факт, що СБУ як нащадок колишнього КДБ, у якій
залишається багато працівників ще з радянських часів, обтяжена спадщиною
фізичного й морального ламання і калічення людей, та що він, як молода
одружена особа, повинен бути обережним, аби не допуститися вчинків, які
можуть завдати непоправної шкоди йому особисто та осоромити його перед
дітьми та онуками. Як священик я почувався зобов’язаним вказати на цю
душпастирську перспективу. До його честі, він відмежувався від спадщини
минулого й заявив про своє прагнення служити потребам українських
громадян. Він також попросив звернути йому увагу, якщо я вважаю, що він
чинить неналежний тиск.
Врешті, я виразив моє особисте й назагал
поширене в народі глибоке розчарування тим, що праця СБУ така
непослідовна, що офіцери безпеки й міліції живуть розкішно, хоч
отримують мізерні зарплати, що їхня діяльність просякнута корупцією та
що нехтуються законні права громадян і їхня рівність перед законом. Я
навів свіжий приклад з моїм двоюрідним братом Теодором Ґудзяком, мером
міста Винники, який у лютому 2010 р. (три дні після обрання нового
Президента) був арештований на підставі сфабрикованого звинувачення в
хабарництві, організованого відомим корупціонером – політичним
конкурентом й колишнім міліціонером – та за допомогою обласної й міської
міліції. Незважаючи на те, що за два місяці до сфабрикованої справи
мер, спираючись на голоси міської ради, надав СБУ відео, на якому
переодягнені у цивільний одяг міліціонери серед ночі безперешкодно
вриваються в його офіс у міській раді, дістають із сейфу міську печатку і
ставлять її на різних документах, СБУ не вжила жодних заходів.
(Предстоятелі Церкви, зокрема Блаженніший Любомир (Гузар), висловили
занепокоєння, що внаслідок маніпульованих асоціацій цей випадок може
бути використаний як привід, аби скомпрометувати ректора УКУ і цілу
інституцію, яка має виняткову репутацію вільної від корупції). Я також
повідомив, що маю достовірні свідчення та аудіодокази того, що мій
телефон прослуховується, і то вже протягом багатьох місяців.
Народ
України продовжує побоюватися й не довіряти як Службі безпеки, так і
міліції через систематичні зловживання законом; через поширену практику
залякування чесних політиків, журналістів, активних громадян; через
зухвалий шантаж і здирства, здійснювані силовими структурами щодо
середнього та малого бізнесу. Я попросив молодого співробітника передати
мою стурбованість такими фактами своєму начальству. Я мав враження, що
він особисто готовий дослухатися до етичних аргументів, але й,
водночас, виконує свою звичну роботу. Мені було ясно, що він старанно
«дотримується інструкцій».
Під час нашої розмови співробітник СБУ
запитав мене про Генеральну асамблею Федерації європейських католицьких
університетів (FUCE), що мала відбутися 20-22 травня в стінах УКУ у
Львові. Він охарактеризував її як важливу подію (вона отримала серйозний
розголос) і спитав про програму, та про те, чи зустріч відкрита для
широкого загалу. Стало зрозуміло, що він був би зацікавлений взяти у ній
участь. Я сказав, що головна тема: «Діяльність католицьких
університетів задля гуманізації суспільства» була оголошена в засобах
масової інформації і що результати обговорень також будуть оприлюднені.
Однак робочі засідання ректорів університетів не є загальнодоступними. Я
пояснив, що 211 членів Міжнародної федерації католицьких університетів
(IFCU) та 49 членів FUCE ретельно слідкують за розвитком єдиного
католицького університету на території колишнього Радянського Союзу.
Вони особливо зацікавились обставинами діяльності УКУ після того, як у
березні на щорічній зустрічі Ради консульторів IFCU в Японії, я мав
нагоду описати деякі наші суспільно-політичні перипетії та загрози
свободі інтелектуального дискурсу (нав’язування радянського бачення
історії; реабілітацію сталінізму і Сталіна, якому 5 травня 2010 р. в
Запоріжжі відкрили новий пам’ятник; відновлення цензури у пресі й на
телебаченні), які несумісні з нормальним університетським життям.
Тоді,
як це й було домовлено на початку зустрічі, я запросив до розмови
першого проректора УКУ д-ра Тараса Добка, якому співробітник повторив
побажання СБУ.
Розуміючи стурбованість СБУ збереженням стабільності
українського супільства, слід зробити декілька висновків з цієї зустрічі
та пропозицій, які на ній були висловлені:
1. Підписання такого
документа, як цей лист, що був мені запропонований до підпису,
рівнозначне зі згодою на співпрацю з СБУ. Особа, яка його підписує,
властиво, погоджується зі змістом листа та з можливими його наслідками. У
практиці радянських спецслужб поставлення підпису на документі, який
був написаний КДБ і зберігався там, було основним методом вербування
таємних інформаторів (сексотів).
2. Такі методи не мають відомих
(мені) прецедентів у незалежній Україні в досвіді УКУ та Львівського
Національного Університету, чийого довголітнього ректора (і колишнього
міністра освіти і науки 2008-2010 рр.) Івана Вакарчука я спитався
безпосередньо після цієї зустрічі. Ці методи були добре відомі в
радянські часи.
3. Конфіскація листа після підписання робить його і
підпис інструментами для використання СБУ на власний розсуд.
4.
Можливі сценарії використання подібного документа включають таке:
a)
У випадку арешту студента, СБУ може звернутися до ректорату з
оскарженням, що університет був поінформований про небезпеку для
студентів, але не вжив необхідних заходів, щоб вберегти їх від
протиправних вчинків чи насилля щодо них. У такому випадку адміністрації
університету може бути висунуте звинувачення з подальшою моральною та
юридичною відповідальністю. Звинувачення з юридичними наслідками може
стати інструментом змусити університет піти на компроміс стосовно своїх
засадничих принципів (свободи слова, форм суспільної діяльності та
критики, навіть релігійних практик – все це має свої прецеденти в
недавній історії). Більше того, влада може використовувати такий
претекст, аби здійснювати потужний тиск на університет з метою
приборкати будь-які студентські протести.
б) Після гіпотетичного
арешту студента чи студентів, їхнім колегам і батькам, як і іншим членам
університетської спільноти можуть показати документ, яким адміністрація
була попереджена, і їй порадили приборкати прояви студентської
активності. Оскільки адміністрація не відвернула студентів від
незаконної діяльності, яка стала приводом для арешту, батьки й інші
особи можуть зробити висновок, що університет недостатньо (неадекватно)
піклується безпекою своїх студентів. Це був би найефективніший спосіб
поділити університетську спільноту та підірвати репутацію університету
серед його найважливіших членів – студентів.
5. Явний та справжній
сюрприз, яким стала для співробітника моя відмова вчинити так, як
вимагалося, може означати, що він не часто зустрічається з подібною
реакцією. Він пояснив мені, що регулярно працює з духовенством. Можна
припускати, що подібним чином зверталися або будуть звертатися і до
інших душпастирів (які працюють з молоддю, студентами і т.д.), та що
хтось не міг або не зможе відмовитися підписати такий документ.
6.
Заходи такого типу породжують острах і тривогу. Вони й задумані для
того, аби залякати адміністрації університетів та студентів. Вони є
елементом методології, добре знаної українському народові. Відродження
таких практик є свідомою спробою відродити методи радянського
тоталітарного минулого та наново посіяти страх у суспільстві, яке тільки
почало відчувати свою свободу.
7. Оскільки лише декілька з приблизно
170 українських університетів заявили протест проти недавніх змін у
політиці та освіті, а багатьох ректорів спонукакли і/або змусили
висловитися на їхню підтримку, то зрозуміло, що останнім часом у вищу
освіту швидкою ходою повертаються страх і пристосуванство. Можна
очікувати, що УКУ буде об’єктом особливої уваги й можливого тиску в
наступні місяці. Солідарність міжнародної спільноти і, особливо,
академічного світу буде важливою допомогою для УКУ, аби університет
відстояв свою принципову позицію стосовно інтелектуальної і суспільної
свободи.
8. Відкриті висловлювання і публікації на ці теми є мирним і
найбільш ефективним способом протидії секретному контролю та
залякуванню студентів і громадян. Як стало очевидним під час згаданого
випадку, представники владних структур є особливо чутливими до винесення
їхніх дій на публіку. Інформація може відігравати запобіжну, коригуючу й
зцілюючу роль, якщо вона виявляє заплановані дії, які мають на меті
обмежити громадянську свободу, демократію та людську гідність.
Слід
зазначити, що 11 травня 2010 р., коли українські студенти організовували
протести у Львові та Києві, представник апарату Ігоря Держка,
заступника Голови ЛОДА, відповідального за гуманітарні питання,
зателефонував до ректорату й запитав про статистику – кількість
студентів, які беруть участь у демонстраціях. В УКУ відповіли, що не
знають, яким чином вести такі підрахунки.
Прошу пам’ятати про УКУ,
про всіх студентів та громадян України у Ваших думках і молитвах.

о.
Борис Ґудзяк
Ректор
Українського Католицького Університету
19
травня 2010 р.Б.

Одним із важливих позитивних наслідків візиту Патріарха Московського і всієї Русі КИРИЛА став початок діалогу між Українською православною церквою Московського патріархату та Українською православною церквою Київського патріархату.

Як передає кореспондент УНІАН, таку думку на прес-конференції висловив директор Інституту Горшеніна Кость БОНДАРЕНКО, відповідаючи на запитання журналістів щодо позитивних наслідків для України візиту Предстоятеля РПЦ.після візиту патріарха КИРИЛА “пожвавішали переговори між представниками вищого духовенства” УПЦ МП і УПЦ КП. “Це вже позитивний момент. Принаймні почався діалог. Якщо ще рік тому він був узагалі неможливим, то сьогодні він розпочався”, - сказав експерт.

При цьому він звернув увагу, що діалог розпочався без посередництва будь-яких політичних сил. Церковні ієрархи, зазначив К.БОНДАРЕНКО, нарешті вирішили, що вони і самі між собою можуть якимось чином порозумітися. “Умовно кажучи, вулиця Мазепи і вулиця Пушкінська знайшли, яким чином можна розпочати активний діалог”, - додав він.

Відповідаючи на запитання щодо оцінки дій Патріарха Київського і всієї Руси-України ФІЛАРЕТА під час візиту, К.БОНДАРЕНКО зауважив, що він продемонстрував себе сильним політиком, який має значний вплив на суспільство. На думку експерта, своїми вчинками патріарх ФІЛАРЕТ змусив вище духовенство РПЦ поважати його.

Крім того, вважає К.БОНДАРЕНКО, найближчим часом Предстоятель УПЦ КП спробує відігравати не просто помітну, а й важливу роль у процесах православної церкви в нашій державі. “Тим більше сьогодні з’явилася дуже велика кількість тих священнослужителів, ієрархів, при чому в усіх трьох православних церквах України, які говорять про необхідність створення єдиної Київської церкви. Не просто Української православної церкви, а саме Київської внаслідок об’єднання кількох церков”, - підкреслив експерт.

Заступник директора Агентства моделювання ситуацій Олексій ГОЛОБУЦЬКИЙ, зі свого боку, зауважив, що “жодного позитиву для об’єднання України” у візиті патріарха КИРИЛА він не бачить. Разом з тим, позитив, і достатньо вагомий, на його думку, полягає в іншому. “Ми нарешті побачили обличчя православної російської церкви. Ми побачили, що сучасний вищий священик російської православної церкви – це типовий споживач сучасної культури і сучасної цивілізації. Він добре вдягнений, має добрий годинник і їздить на мотоциклі”, - сказав О.ГОЛОБУЦЬКИЙ.

З УНІАН.