Замітки інтимна лірика

Замітки з міткою «інтимна лірика»

Сортувати:: нові; популярні

Вид:: короткий; повний

На скронях в тебе паморозь зимова

На скронях в тебе паморозь зимова.
Застигли зморшки близ сумних очей.
Й така ж інтимна, стишена розмова,
До болю рідні порухи плечей...

Колись в руках твоїх я тріпотіла,
Повільно танула в обіймах воском.
На вістрі почуттів вогнем горіла -
І розсував залізні рамки простір.

А зараз теплу душу відморозить
Боюсь, бо дихаєш уже зимою.
На перехрестях чи у переходах
Давно ми розминулися з тобою...

На скронях в тебе паморозь зимова.
В минулому лишилася розмова...

Коментарі: 90

sonce-33

Коли весна в мені цвіла

Коли весна в середині цвіла
І захлиналися у співі солов'ї,
Кохання білих два крила
Несли мене далеко від землі.

Цвіла любов усеньке літо,
Буяло щастя повнотою барв.
Я склала, ніжністю зігріті,
Біленькі два стрімких крила.

Вітри з дощами осінь принесла,
Шукає у душі туман притулку.
А поруч тужать два крила
За почуттями, зниклими в провулку.

Коментарі: 65

sonce-33

Як він про неї говорив!

худ. Manuel Nunez

Як він про неї палко говорив!
Пісні проціджував крізь горло!
І відчувалось: він боготворив
Цю жінку, що трималась гордо.

Із квітів-слів сонети він складав,
Витали у пітьмі цілунки.
І чистим-чистим світ умить ставав,
Скидав запилені лаштунки.

Він серце вірне їй під ноги клав -
І погляд плавився сталевий.
В портрет впокорював і малював
Дружину - Сніжну королеву!

Коментарі: 64

sonce-33

Моїй доні

Дзвінок у двері - серце б'ється лунко:
Який сюрприз несе руда чаклунка?
А на порозі доня - квітка свіжа -
З букетом квітів, наче сонце, ніжних.

Як найніжніший шовк, її цілунки,
Серед осінніх хмар - слова-дарунки,
Серед дощу, мокви - усмішка доньки.
В моїх руках впокорені долоньки...

"На тебе, донечко, не надивлюся,
З тобою пожурюсь і посміхнуся.
Подушечку і найсмачнішу їжу -
Коли ти, донечко, іще приїдеш...

На другий день зітхнула хата тяжко,
Бо зранку випурхнула біла пташка.
- Лети, рідненька, без горя і проблем...
- Лишаю я тобі букетик хризантем,,,

Коментарі: 82

sonce-33

Просто я любила Вас...

Осінь. Вечір. Листя шепіт.
Поруч Ви. Легка печаль...
Я накинула на плечі
Павутинку - світлу шаль.

Стукіт серця, лунко-лунко,
Трепет рук, легкий-легкий...
І прощальна мить цілунку -
Присмак осені терпкий...

Знову верби жовтокосі,
Як тоді, танцюють вальс...
Я не плачу...Просто осінь...
Просто я любила Вас...

и перевод стиха

ego39

Осень. Вечер. Листьев шепот...
Рядом Вы. И тень печали.
Я накинула на плечи
Паутинку легкой шали.

Стук сердечный. Звонко-звонко,
Трепет рук. Слегка-слегка...
И прощальным поцелуем
Осень, вкусом чуть горька...

Снова вербы в желтых косах,
Как тогда, танцуют вальс.
Я не плачу. Просто осень..
Просто я любила Вас...

Коментарі: 104

sonce-33

А нам ще довго осінь забувати...

Шукаю слів - а в горлі тихий щем,
Шукаю сліз - лише пусті зіниці,
Бо не потрібне щастя навзаєм :
Засохла наших почуттів криниця.

Розлука - та ж маленька смерть,
Що на калинових мостах чигає.
Кохання вчора - шалу круговерть,
А на сьогодні вже його немає...

Відлуння тиші... Ти зібрався йти
Туди, де клени вбралися у шати.
Поглянь: горять калинові мости,
А нам ще довго осінь забувати...

Симфония осени

Коментарі: 89

sonce-33

Як могла я колись буть без тебе?

Як могла я існувать без тебе:
Без твого ранкового "люблю"?
Це ж як сонцю без краєчка неба,
Ніби почуттям без гострого жалю...

Як стрімкому вітру без тополі,
Маку в полі без яснОго літа.
Жити із тобою - пісня волі,
Музика щемливої трембіти!

Коментарі: 64

sonce-33

Ностальгія

Клеплють тишу задумливі ранки,
У далеке минуле думками лечу.
Я прокинусь колись на світанку,
Босі ноги в росу умочу

Й побреду, де в травиці зеленій
Всусебіч розлітаються сни.
Де хмарки у сповитках черлених
Заколисують в тиші громи.

Під старезним розлогим кленом
Б'ється серце бентежно і лунко.
Юний хлопчик чекає на мене...
Перші доторки... Перші цілунки...

Я повітря вдихну повні груди,
В полинів набираючись сили.
Запал юності м'ята остудить,
Нагадає, що в зрілість вступила...

Коментарі: 77

sonce-33

Наша осінь була так відверто п'янкою

Рання осінь зігріла мій дім теплотою,
Золотів виноград у дворі біля тину.
Не такою, як всі, називав, не такою...
Сонце в стиглім вині вигравало бурштином.

Два наповнені келихи для супокою
На плетЕнім столі сиротливо зостались...
Наша осінь була так відверто п'янкою.
Боже мій, як натхненно з тобою кохались!

Опьяняющая Осень

Коментарі: 64

sonce-33

Осіння зустріч

Осінній день, осінній дощ, осінній сум
Розсипався дрібненькою квасолькою.
І раптом голос серед павутинок-дум:
- Ви не хотіли б скористатись парасолькою?

Я думала, як гарно вдвох із Вами йти,
Плести якісь дурниці, сміючись на розі.
На мить повірити, що різних два світи
Зустрітись можуть на одній дорозі...

Та дощ скінчився так, як і почавсь:
Ген за кафе простукали дзвінкі підківки...
А я очима проводжала журно Вас...
Тепло від ніг ще зберегла бруківка...

Коментарі: 65