Кілька слів від автора.
Ця збірка має назву КАДЗИН. Так у Японії називають людину, що пише танка.
Танка, - це форма японського вірша, який складається з п’яти строчок. Перша і третя містять пять складів. Друга, четверта та пята по сім. В сумі вони складають 31 склад, що нагадує «частушки», проте образність, алегорії, метафоричність та інші складові ніде так яскраво не виражені, як в українській мові.
Саме тому, на мою думку, українська мова так насичено заповнює танка. Здається образ нашаровується на образ, що власне і породжує відчуття виваженості, цілісності, витонченості, поезії.
Вона, поезія, стає зрозумілою, западає в душу, як людині обізнаній з архітектурою поетики так і пересічному читачу!
Тематика танка різна. Тут і лірика, і філософія, і зовсім буденні речі які в цілому відкривають іще одну сторінку, сторінку незвідану на терені моєї творчості.
Саме з цим ви познайомитеся перегорнувши наступну сторінку.
Отож у добрий шлях дорогі мої друзі.., вороги та заздрісники!
У ДОБРУ ПУТЬ…
Ваш Драбрезір.
_____________________________________________________________________________________________
Анатолiй Драбрезiр – вкотре заявляє про себе, як талановитий творець, якому здається немає рівних у вправності використання надбань світової поезії.
Збірка «Кадзин» включає в себе форму японського вірша – танка і являє п'яту збірку поезій автора.
Як ми можемо впевнитися, танка вдалися Анатолію. Він відчувши дух довершеності японської поезії, зумів поєднати непересічну українську образність із східним символізмом та чіткістю, строгістю форми, що і дало той результат, що ми називаємо вдалим твором, не побоюся цього виразу – вдалим до геніальності.
Олег Лісняк
поет
_____________________________________________________________________________________________
К А Д З И Н
(вибране)
***
Як безтурботно,
Мов те щастя в долонях,-
Кульбабка тремтить...
Подих тамую я свій,
Нехтуючи вітрами.
***
Невмілий мій хрест,
Молитви на власний кшталт,
При свічці душі;-
Намагаюся марно
Вблагати Христа...
***
Мріяв ще в дитинстві,
Спіймати морську чайку,
Аж плакав дурний.
Карбував босий відчай
Тугу в гамівній льолі...
льоля - сорочка.
***
Зима стікає
Водяним годинником
З бурульки часу
Завис геть вищерблений
Меч під стріхою хати.
***
Душі моєї
Порепані підошви,
Мандрує спрагла...
У пошуках прихистку,
Намір розтерзати світ!
***
Жінка з тілом
Пянким і ніжним... Жінка,
Безтямно кохає!
Лащить хвиля берег,-
Не має обличчя Жінка.
***
Я розучився
Просити вибачення,..
Чи й зовсім не вмів?
...І, мабуть, не навчуся
Жити покірний клітці.
***
Плаче брутальність,-
Сльоза щастя гіркого
Цебенить цівкою...
- Чи можна знову знайти,
Чого не мав спочатку?..
P.S. Представлені Вам поезії вибрані із збірки "КАДЗИН", яка побачила світ у 2007 році
(с). Всі права застережені.
