Хатки - біленькі печерички, І ти, мов храмова свіча.Згубила, бабцю, черевички, А може, їх позичив час...До щему горда і красива, Немов Мадонна вдалині.Ти посміхаєшся журливоІ хрестиш лобика мені.І все махаєш, все махаєшХустинкою в старих руках.Мене в дорогу проводжаєшНа битих зоряних шляхах.

Кожен вечір йому слалаТри зозулі із поклономІ у доленьки благала, Щоб ступив на поріг дому.Щоб хоч ніч подарувала, Черешневу ніч любові, Постіль їм приготувалаЗ зір і місяця уповні.Щоб не смів їх потривожитьПересудів гнівний вітер...Три зозулі із поклономПовертались без привіту.[Приєднана картинка]

Спить юнка. Вітерець волосся пестить; Вколисана, щасливі бачить сни.Усе попереду: тривоги й стреси, Життєві бурі й весняні громи.Що сниться дівчині, відкритій світу?Їй скрипки грають пісню гомінку.Вона - в садочку, де духмяні квіти, В яснім серпанку, в зорянім вінку.А поруч красень - хлопець чорночубий, У чистих шатах, білих, наче сніг.Уста цілує, млосний стан голубить - Легкий рум'янець їй на щічки ліг.Уста ж шалені пристрасно мережатьДівоче тіло, молоде й безвільне.Їй сердечко тривогою...

Читати далі...

Хочеш, світлом тебе напоюВ росянистих серпневих серпанках?Подарую яскраву зорю, Що світитиме ясно до ранку.В переджнив'я проллюся дощем, Він остудить від літньої спеки.Парасолею стану, плащем, Знову - сонцем у висі далекій, Що від тебе відверне свій зір, Зайвий раз боячись потривожить...Я кохатиму вірно, повір, Розчинитись в тобі лиш не зможу.

[Приєднана картинка] Літня ніч... Спів пташок.. Прохолода.. Наше щастя п'янке не забути повік! Рушничком із зірок пролягала дорога У незнано-широкий незайманий світ. Ми тримались за руки, коханий, з тобою, І легкий вітерець нам куйовдив волосся. Нам здавалось, що Бог сам, своєю рукою, Нас до пари з'єднав, щоб таїнство збулося. Ти на руки підняв мене, наче пір'їну - Змовкло все, лише тиша німотна стояла. "Будь мені, -шепотів,-за кохану...

Читати далі...

Ще вчора - разом... Як саднило в грудях...Хотілося ж кохання, як у всіх...Бриніли сльози, половіли губи...У ніч тебе відвозило таксі....Слова колючі виривала з серця - Сухі троянди серед фраз-обмов...Не плач... Й на нього ти не сердься:В осінній млі розтанула любов...Ще за життя їх буде так багато - Не оступись на ковзанці сльоти....Та ти уже не схочеш сурогату -Альтернативи болю й самоти.[Приєднана картинка]

Поезія - у твоєму погляді, У твоєму дотику, У моєму спогаді.У нечастих зустрічах, У палких бажаннях...І у безнадійностіНашого кохання...[Приєднана картинка]

Її не назвати проектом, Таким феєричним флешмобом...Полями бреде - не проспектом, Присіла спочить край дороги.Вона безнадійно стомиласьВід поглядів ласо-масних.І ниють натруджені ноги, І серце потроху саднить.Та сліз на очах не побачиш, Всхміхнеться - і вирушить в путь.Як стрінеш коли, як побачиш - Обняти її не забудь.[Приєднана картинка]

Ти запитаєш: "Як жила?"Серед зими в огні була, А серед літа мерзла...Весною квіткою цвіла, Пізніше осінь замела - І зовсім щезла...Після зими - ізнов весна - З'явилась звабна і рясна - Волошка в житі.Скінчилась мука навісна, Змінилась музика сумна:Зове весна любити!Торкнулася мого чола, Я косу русу розплела - Пірнула у надії.Любов до краплі віддала, А у душі, ні, не зола, - Мелодії щасливі![Приєднана картинка]

[Приєднана картинка]- Піду від тебе... - То іди...- Вже не кохаю... - І я теж...- ОбрАз лишилися сліди...- Тобі все байдуже? - Авжеж! Зніму із стінки твій портрет!- Якщо так хочеш - то знімай!- Забуду очі й силует.- Тоді навіки прощавай!Розпався світ на декілька світів...Розмова - двом закоханим урок:Чомусь ніхто не захотівНазустріч крок зробити... Лише крок.