Замітки інтимна лірика

Замітки з міткою «інтимна лірика»

Сортувати:: нові; популярні

Вид:: короткий; повний

А ти прийдеш, коханий, тоді...

А ти прийдеш, коханий, тоді,
Коли, стомлена долю чекати,
У глибокій задумі-журбі
Я розхлюпаю щастя у хаті.

А ти прийдеш, коханий, тоді,
Коли проліски вже не цвістимуть,
Змерзнуть лебеді в темній воді
І у відчаї в вирій полинуть.

А ти прийдеш, коханий, тоді,
Коли згасне зоря на смерканні,
Усвідомиш в той час, далебі,
Справжню ціну земного кохання.

Коментарі: 57

sonce-33

Мине колись...

Вже опадає цвіт на вишні
І не гудуть пругкі джмелі
А ти для мене, вже колишній,
Лишаєш приспані жалі.

Вітрами липи ворохобить,
На осичині лист тремтить.
З журбою часто радість ходить...
Мине колись... І відболить.

Коментарі: 42

sonce-33

Іще не пізно стрілись ми

I. Іще не пізно стрілись ми -
Далеко до кінця.
Амур уцілив стрілами -
І пурхали серця
[ Читати далі ]

Коментарі: 35

sonce-33

Не треба поки хлопчика будить

У затінку старезної верби,
Там, де у землю вгрузла біла хатка,
У різнотрав'ї стигнуть квіт-меди,
Принишкло в люлечці мале дитятко.

Йому ще не відомі хижі сни,
Не пахне чисте небо полинами.
Молочні ріки буйної весни
Ведуть у даль казковими стежками.

Там братиком ще вовчика зовуть,
Сестричкою - руду хитреньку лиску.
У рукавичці дружно всі живуть,
Не точать на сусіда зуби нишком.

Та час невпинно, швидко пробіжить,
Попереду хлопча ще грім розбудить.
Не треба ж поки хлопчика будить -
Нехай у казці трішечки побуде...

Коментарі: 33

sonce-33

А все могло би бути і не так...

Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці,
Бо на вечорницях дівки-чарівниці!
Котра дівчина чорні брови має,
То тая дівчина усі чари знає.
Маруся Чурай

А все могло би бути і не так...
Весна, і серпик місяця тоненький,
Маруся юна, коник вороненький,
І Гриць - сміливий у боях козак...

Кохання, що сягало аж до неба
І прагнуло безсмертя висоти.
Тремтіли сльози щастя й чистоти.
А більше, я скажу вам, і не треба!

Та проміняв козак на мідний гріш
Таку дівчИну - золото, не дівка! -
І змовкла у душі навік сопілка.
Хіба що може буть на світі гірш?

Неначе по живому Гриць пройшов.
Сточила груди на крихтИ іржа.
Та де ж, скожіть мені, ота межа,
Що розділя ненАвисть і любов?

Недовго щось гулялося Грицьку -
Вернувсь, просив: життя - це ковзаниця,
Ну, схибив... так прощать годиться...
На парубку, мовляв, нема знаку...

Безславно згинув молодий козак:
Дівчата горді зради не прощають,
Бо зілля помічне у сховку мають.
А все могло би бути і не так...

Коментарі: 45

sonce-33

Твоя любов - плацебо

Ти не постукаєш у двері,
І голос твій не забринить.
На кухні вичахне вечеря -
Душа від суму защемить.

Не буде вранці поцілунка,
Із молоком на таці кави.
І серце не заб'ється лунко
Від чоловічих рук ласкавих.

В морозний захололий грудень
Любов твоя - лише плацебо...
До ранку бра горіти буде:
Я все ж чекатиму на тебе!

Коментарі: 47

sonce-33

Моя мамо

Ти не зрадиш,
            якщо упаду,
І не раниш,
Усіляку відвернеш
   біду -
Сонцем станеш.

Обігрієш у холод
             і сніг,
          Богом дана.
Припадаю в пошані
               до ніг,
Моя мамо...

Коментарі: 29

sonce-33

З неба упало пір'ячко біле

Гуси біленькі в висі летіли -
З неба упало пір'ячко біле.
Я піднімаю спогад-пір'їну -
Згадую юності щемні хвилини:
Зустрічі милі у синім смерканні
І розставання в сльозах на світанні.
Пристрасті шал.... В них горіла-палала....
Вічні слова... Їх тобі не сказала.
... Так і тоді в небі гуси летіли -
Падало з неба пір'ячко біле...

Коментарі: 30

sonce-33

Ти хочеш екстриму – будь ласка...

Ти хочеш екстриму – будь ласка:

Сомбреро і спів під балконом?

Не тішся: це буде не казка,

Це буде пожежа дракона.

Не сонце, а місячне сяйво,

Не перша любов, а зневіра.

Послухай, наївний Ромео,

Не треба бентежити звіра.

Що ж зможу я дати опісля -

Дилема, як прАсвіт, одвічна...

Навіщо ж така я, навіщо:

Холодна й, як відьма, цинічна?

Ти хочеш екстриму? Будь ласка.

Не тішся. Це буде не казка…

Коментарі: 24

sonce-33

Свіча любові

Ще не вичахла збуджена нічка,
Ще тепло твоїх уст берегла,
А вже щастя відсунула свічку
І пройшла до господи біда.

Тужно квилило щастя уголос -
Реготала біда, мов сама не своя.
Відтепер слово "ми" розкололось
На два слова чужих: "ти" і "я"..

Час мине - скоро ранок настане,
Блідим воском чуття догорить.
Й те саднити тоді перестане,
Що всередині плаче й болить...

Коментарі: 60