Непересічний район міста Києва.
Короткі відомості
Гімну та своєї грошової одиниці поки що немає.
Населення -- близько 300 тисяч (це десь як у Житомирі), а також трудові імігранти та політичні біженці.
Давня історія
Щодо походження назви "Дарниця" британські славісти тримаються єдиної думки, що слово має корінь "дар". Отже, тут колись щось комусь дарували. Що саме й кому -- достеменно невідомо. Є кілька версій.
1. Подарували саму Дарницю або її частину. Зокрема, подейкують, нібито княгиня Ольга подарувала синові Святославу озерце, що отримало назву “Дарницьке”.
2. Дарували не Дарницю, а щось інше, але саме тут. Можливо, іногородні гості приносили київським князям свої
дари й падали
ниць перед в’їздом до стольного граду.
3. Дарницею й досі протікає однойменна річка. Але якщо місцевість названо на честь ріки, то постає питання про походження вже ЇЇ назви -- й ми повертаємось до перших двох пунктів.
Перша письмова згадка про Дарницю датується 1509 роком. У ті часи ще не було Київської дамби, а лівий берег Дніпра був зовсім не укріплений. (Правий також був не укріплений, але він нас зараз не цікавить, бо там немає Дарниці.) Щовесни великі території підтоплювалися, а влітку тут росла чудова трава, сіно з якої було добрим паливом для коней. Тому це був ласий шматок для монастирів, які ділили між собою, в тому числі в судовому порядку, клаптики Дарницької землі. Саме завдяки судовій тяжбі між Микільским та Печерським монастирями Києва слово "Дарниця" було збережене на папері з тих славних часів.
Наприкінці 19-го століття Дарниця цілковито належала до Броварської волості Остерського повіту Чернігівської губернії й була дачною місцевістю з віковим сосновим лісом.