Про Павлоградське повстання довго мовчали.

Дніпропетровськ – На Придніпров’ї досліджують багато десятиліть замовчувану сторінку історії краю – Павлоградське антирадянське повстання 1930-го року. У ньому взяло участь півтори тисячі селян, доведених до відчаю продзаготівлями та примусовою колективізацією. Очевидці подій і нащадки страчених активістів того повстання досі побоюються давати свідчення, але дослідникам вдалось відшукати вже чимало інформації.

Краєзнавець Федір Гапчич історією Павлоградського антирадянського постання цікавиться вже багато років – збирає експонати для сільського музею. Розказує: у 20-30 роках минулого століття на теренах району мешкало багато переселенців з Курської та Харківської губерній. Ці люди не знали, що таке кріпацтво, жили заможно, радянську колективізацію та продзаготівлі переживали болісно. Зрештою, на початку квітня 1930 року, не витримали – повстали. Виступ тривав усього кілька днів. Озброєні мисливськими рушницями, кілками та вилами, повстанці почали свою акцію на одному з хуторів і вирушили довколишніми селами, поповнюючи свої лави. Бунтівники розправлялися із партійними активістами і планували йти на Павлоград, де за домовленістю одного з ватажків повстання, їх мали підтримати співробітники районного відділку міліції. Але зрештою ці плани не здійснилися. На придушення акції влада кинула сотні краще озброєних та організованих чекістів і міліціонерів. Бунтівники поступилися. Три десятки повстанців розстріляли, двісті – ув’язнили.

Ще лишились очевидці тих подій

Зараз у селах Павлоградщини ще лишились очевидці тих подій, каже Федір Гапчич, однак говорити вони досі побоюються. Багато хто свого часу відмовився від родичів-учасників виступу

«Про ці події місцеві мешканці говорили тільки одне – це заборонена тема. Тільки з 1991-го року потроху почали розповідати. «П’ятоапрельщики» – так їх називали. Засуджені за повстання, відбувши термін покарання, не мали права повертатись додому. Основна маса селян Тернівки і Богданівки не повернулись. За переписом населення, на 1937 рік кількість жителів зменшилась у два-три рази в цих населених пунктах», – розповідає краєзнавець. Про Павлоградське повстання тривалий час мовчали й офіційні джерела. Усі документи зберігались в Галузевому державному архіві КДБ під грифом «таємно». Зараз, коли вони вже розсекречені, науковий співробітник Дніпропетровського історичного музею Людмила Маркова зізнається: ті події вражають жорстокістю карателів, запеклістю повстанців. «Тепер, коли відкрились документи, ми можемо знати правду. І кожен з нас може, прочитавши саме справжні документи, може судити про те, як це відбувалось», – зазначає Людмила Маркова.

Документи та свідчення людей, зібрані істориками та краєзнавцями, лягли в основу першої і єдиної доки книги про Павлоградське повстання, виданої коштом міжнародної громадської організації «Інститут Україніки». Акцент робили на усні розповіді людей, розповідає директор «Інститут україніки» Ірина Довгалюк, за три роки роботи загалом записали понад 500 годин свідчень.

«Наша основне завдання – не зібрати документи, а записати усну історію, те, що люди пам’ятають, те, що люди пережили, адже це головні свідчення. Документи можна буде прочитати і проаналізувати ще й через сто років, а люди йдуть від нас, зникають джерела інформації», – каже Ірина Довгалюк. Придніпров’я має ще не одну «білу пляму» в своїй історії часів СРСР. Зараз науковці досліджують також антирадянське повстання в Оріхівському районі Запорізької області, який був частиною Дніпропетровщини. Книга про Оріхівський виступ має побачити світ уже цього року.

Фемен цього разу відмочили не по дитячому, за сміливість та гумор я навіть почав поважати їх. Сміявся аж плакав коли бачив пародію на бацьку в погонах з вусами, оселедцем та мошчьною звіздою під цицьками 

Я під столом, бацька вийшов КДБ своє оглянути :) )))) http://photo.i.ua/user/323465/289877/8388096/

Скоріш за все вони так і залишаться роздягнутими безмозкими ляльками в чиїхсь руках, що борються проти Євро 2012 в Україні та проституції голими цицьками в Польщі (як так і не зрозумів чи вони закликали до секстуризму в Україну чи грошей просто так хотіли, а що зрозуміли іноземці годі й гадати). Але спектр вражень бацькове КГБ їм забезпечило, в цьому сумнівів я думаю ні в кого нема. 

""Щойно вийшла на зв'язок одна з трьох зниклих в Білорусі активістка FEMEN Інна Шевченко. Інна повідомила, що вона і дві соратниці вчора о 19.00 на вокзалі Мінська були захоплені міліцією і КДБшниками. Їм зав'язали очі і всю ніч возили в автобусі, завезли в ліс, облили маслом, примушували роздягатися, погрожуючи підпалом, погрожуючи ножем, яким пізніше відрізали волосся", - наголошується в повідомленні. За інформацією FEMEN, що все відбувається КДБісти знімали на відеокамеру. "Потім їх (активісток ) викинули голими в лісі без документів. До села Беки, Єльського району, Гомельської області дівчата дісталися пішки з лісу" - стверджують у жіночому русі."

FEMEN заявляє про знущання в Білорусі  http://fakty.ictv.ua/index/read-news/id/1437741#main  

Прага – Впливові аналітичні видання Заходу заявляють про «ймовірну роботу нинішнього патріарха РПЦ Кирила свого часу на КДБ для шпигування за парафіянами за межами Росії» і переконані, що «він і надалі зберігає глибокі контакти з Федеральною службою безпеки Росії». Газети також констатують, що чергове скасування зустрічі президентів Медведєва і Януковича означає лише, що «поступок із боку Росії не буде». Путін збирає у Всеросійський народний фронт і сили з-за кордону, поки що «ближнього», і приймає до ВНФ маргіналів із України…

Відоме американське аналітичне видання «Стратфор» вважає, що Москва активізує використання Російської православної церкви і Патріарха Кирила як свого агента для розширення впливу у так званих російських сферах випливу в «ближньому зарубіжжі», особливо в Україні. Про це свідчить чергова поїздка Кирила до України, де він знову зустрічався з Президентом Януковичем і главою Грузинської православної церкви патріархом Іллею Другим. Експерти зі «Стратфора» не дивуються тому, що РПЦ є слухняним інструментом у руках Путіна та Медведєва. Це, по-перше, стара московська традиція – тримати в руках церкву як політичний інструмент. Це робили Сталін і Єльцин, так робить російська влада і нині. Адже Україна, Грузія, Білорусь – це православні держави. Тим більше, що після смерті «непокірного для Кремля Олексія Другого» до керма РПЦ Кремль долучив Кирила, який, як кажуть американські експерти, «ймовірно, працював у КДБ в радянський час, допомагаючи службі поширювати свою пропаганду та шпигувати за парафіянами за межами Росії». У «Стратфорі» стверджують, що «Кирило й надалі зберігає глибокі зв’язки з Федеральною службою безпеки». А Путін таким чином «перетворив церкву на сильно політизовану машину, коли патріархія почала чинити вплив на рішення в питаннях соціальних груп і зовнішньої політики». Метою РПЦ, як усюди заявляє Кирило, є «посилення його впливу на всі слов’янські і східні православні громади». Автори редакційного аналізу «Стратфора» також попереджають, що нині «метою Кирила є посилення впливу Москви на Київ, ослаблення відколотих православних церков в Україні»… Тут наголошено також, що «патріарх Кирило проголосив Київ серцем Російської православної церкви» і «збільшив кількість своїх поїздок до України, шукаючи підтримки в її різних частинах».

«Москоу Таймз» інформує про приєднання української лівої сили, Прогресивної соціалістичної партії України Наталії Вітренко, до Всеросійського народного фронту Володимира Путіна, що створений для політичної підтримки останнього на наступних у 2012 році президентських виборах у Росії. ПСПУ Вітренко здавна виступає за відновлення єдності України, Росії і Білорусі в єдиній державі. Тепер партія Вітренко братиме активну участь в агітації за Путіна. Речник Путіна Дмитро Песков привітав партію Вітренко в середу з її приєднанням до ВНФ і заявив, що « Фронт є відкритим для всіх прихильників». 

Як чиновникам комуністичної Польщі зменшили пенсії.

Колишні функціонери міліції та Служби безпеки комуністичної Польщі отримують пенсії значно нижчі, ніж раніше - навіть менше, ніж пересічний поляк. Незадоволені законом про декадебізацію, вони оскаржують у польських та міжнародних судах постанову, що позбавила їх високих пенсій. Вже рік як колишнім працівникам репресивного апарату комуністичної Польщі, а це приблизно сорока тисячам осіб, пенсії нараховують по-новому. Якщо раніше за кожен відпрацьований рік таким людям доплачували до основної пенсійної ставки по два з половиною відсотки від останньої зарплати, то тепер менше ніж один відсоток. Нецілий відсоток - це навіть дещо менше, ніж той показник, що використовується при нарахуванні пенсій пересічним польським пенсіонерам. Маріуш Блащак, депутат Сейму від партії "Право і справедливість", каже, що екс-кадебісти не мають жодного права на вищі пенсії, аніж їхні колишні жертви. За його словами, позбавлення спеціальних пенсій тих осіб, які відправляли до тюрем чесних людей, - це вияв історичної справедливості. "Ми не вважаємо, що цих осіб взагалі потрібно позбавити засобів до існування, аж так далеко ми не йдемо. Але ми переконані, що колишні функціонери служби безпеки не можуть отримувати 8 тисяч злотих пенсії, тоді як їхні жертви - 800 злотих", - зауважив парламентарій. Екс-функціонери пишуть скарги Рішення польського парламенту не сподобалося колишнім офіцерам комуністичної міліції та служби безпеки. Упродовж минулого року ці люди надіслали до польських судів понад 10 тисяч скарг на закон, котрий вони називають репресивним. А понад 400 екс-функціонерів комуністичних органів безпеки звернулися зі скаргою до Європейського суду з прав людини у Страсбурзі. Вони звинувачують польську владу у тому, що вона поставила колишніх офіцерів міліції та спецслужб у нерівні умови з пересічними польськими пенсіонерами.

Мовляв, нецілий відсоток за кожний відпрацьований рік, що дораховується до основної пенсійної ставки, - це менше, ніж мають інші польські пенсіонери. За їхніми словами, критерій, за яким їм тепер нараховують пенсії - дискримінаційний. На запит польських лівих питанням конституційності закону, що скасував пільги для екс-функціонерів Польської Народної Республіки (ПНР), займався польський Конституційний суд. Він визнав оновлений закон про пенсійне забезпечення функціонерів правоохоронних органів та держбезпеки таким, що відповідає Основному законові Польщі. Проте Конституційний суд дійшов висновку про неконституційність зменшення пенсій для найвищого керівництва ПНР, зокрема, генерала Войцеха Ярузельського. Колишні репресовані закликають не вірити своїм мучителям У відповідь на скарги екс-міліціонерів та есбістів репресовані комуністичним режимом поляки звернулися з відкритим листом до Європейського парламенту. Вони закликали європарламентарів не вірити скаргам колишніх працівників польських спецслужб і стверджують, що, обмеживши привілеї комуністичних функціонерів, польський Сейм повернув принцип суспільної справедливості. Варшав'янин Казімеж Януш, який у комуністичні часи був двічі ув'язнений за опозиційну діяльність, говорячи про тих, хто в минулому його переслідував, а тепер домагається великої пенсії, зауважив:

"Я вважаю їхню діяльність антипольською, вони підтримували злочинну систему - це вагома причина для того, щоб позбавити їх усіх тих пільг, які дала їм попередня система, зокрема, великих пенсій. Кульмінація абсурду - це те, що генерал Ярузельський отримує у кілька разів вищу пенсію, аніж я - людина, яка в часи його правління була репресована".

Поляки, котрі потерпіли свого часу від репресивного апарату комуністичної влади, звертають увагу на те, що навіть після скасування пільг для колишніх функціонерів пенсії цих екс-комуністів все одно вищі, ніж у пересічних громадян. Тож, мовляв, нічого їм нарікати. Скажімо, середня пенсія колишнього офіцера міліції або служби безпеки - понад дві з половиною тисячі злотих (це понад 600 євро), тоді як у середньостатистичного поляка вона на тисячу злотих менша.

Ростислав Крамар, радіо Свобода

   За словами джерела в СБУ український історик заліз в архіви, які були під грифом "секретно" і в яких йшлося про вербовку агентами КДБ і СБУ провідних політиків країни. Через те, що вчені Гарварду і Кембріджу вступилися за українця то й санкцій ніяких не буде.

http://lb.ua/news/2010/09/16/65353_SBU_istorika_sdali_svoi_zhe.html

Отже, акція відбулася.

Музика, яку я додав до цієї замітки, повинна нагадати те, про що багато хто з нас уже забули, а багато хто й не знав у своєму житті.

Акцію було розпочато 15 вересня близько 13-00 і завершено за пару годин.

Присутніх було, я б сказав, більше 100 точно. Різні ЗМІ називають кількість 100-200 осіб. Деякі учасники акції стверджують, що, рахуючи методом "по головах", визначили, що присутніх було приблизно втроє більш, ніж 100. Тобто, біля 300. 100 нараховано безпосередньо "по головах", потім співставлено розміри порахованої сукупності з розмірами скупчення присутніх загалом. Повідомлення таких джерел, як РІАНОВОСТІ, котрі кажуть про 50 осіб, слід вважати брехливими. Так само, як і неповні й тенденційні переліки організацій-учасниць, де зі зрозумілою метою акцент робиться на "нацыаналистических арганизацыях".

Насправді ж у підготовці та проведенні акції брали участь доволі різноманітні спільноти, від ліберально-демократичного "Нового громадянина" в особі Рибачука до "Свободи" Тягнибока. Сміливими та не без гумору витівками знову відзначилися активісти Громадянського руху "Відсіч", що з весни 2010 року перебуває у процесі самостворення і потроху доводить до свідомості розчарованих та збайдужілих співгромадян гасло: "Час дати відсіч!".

На особливу згадку заслуговують пристарілі люди з Київського товариства політв'язнів та жертв репресій, котрі на собі пізнали, що таке "порядок" по-чекістському та "дружба народів" по-імперському. Це багатолітні політв'язні Левко Лук'яненко, Степан Хмара, Василь Овсієнко, Євген Сверстюк та інші. Антидемократичні зміни в державі та чекістського штибду дії працівників СБУ проти дослідників історії України змусили їх, людей, що пам'ятають жахіття НКВД-КДБ, попри старість і неміч, знову встати і вийти до стін осоружної колись будівлі КДБ УРСР де останні роки містилася ніби СБУ. В останньому тепер важко бути впевненим. Бо слова та вчинки її нового керівника Хорошковського більше схожі на слова та вчинки слухняного підлеглого шефа похмурої та кривавої слави Луб'янки. Присутня демократична молодь тримала в руках  диски з записами розсекреченої "секретної інформації", за яку розпочато тиск на істориків. У той самий час колишні політв'язні говорили, що носіями "державної таємниці" про злочини НКВД-КДБ є вони самі.

Гасла акції прошу дивитися також на фото в моєму альбомі.

http://photo.i.ua/user/1429445/210034/

Загалом, хоч акція і спричинена сумними та зловісними подіями, в процесі її  проведення довелося чути й бачити не тільки знаки обурення громадян, а й чимало гумористичного, сатиричнного. Адже дурість, навіть коли це дурість владноможних і є небезпечною, не може не вилкикати сміху у нормальної людини.

Попри це, хочеться звернутися до тих громадян, що ще не зрозуміли, які часи настали в нашій країні. Це не та влада, яку можна було ігнорувати та спокійно жити, покладаючись на власні сили. Це не та політика, котрою можна не ціаквитися. Ця влада зі своєю політикою, зі своїми вимогами, прийде в кожен дім, до кожного підприємства. Вона претендує і на плоди нашої праці, і на те, щоб визначати, що ми маємо право знати про життя в країні, а що ні. Ця влада дала обіцянки керівництву сусідньої країни, і тепер нас і наших дітей будуть "інформувати" так, щоб ми за правду мали будь-яку брехню, вигідну Кремлю, та за благо вважали будь-яку забаганку Кремля навіть тоді, коли вона небезпечна для України і її громадян. На все, що не вигідно Кремлю, буде накладатися табу. В самій Росії є, як виявляється, чимало людей, не задоволених тим, що керівництво їхньої країни грається за їх рахунок у великодержавну геополітику. Але вони вже нічого не спроможні проти цього вдіяти! Ми ж не все ще втратили.

Хто ще спить, але кого не приваблює животіння бидла та прислуговування беззаконню - готуйтеся до активного громадянського спротиву! Небезпечно чекати, доки в нас буде віднято можливості чинити опір. Про те, як воно колись було, мала нагадати пісня.

Тепер не час на відсторонене споглядання подій. Час на активні дії. Час дати відсіч!

Про події, що спричинили цю акцію, написано тут.

В світлі вчорашньої події з затриманням в Києві, на платформі вокзалу, дослідника УПА, директора львівського Національного музею меморіалу пам’яті жертв окупаційних режимів “Тюрма на Лонцького” (який перебував у структурі СБУ) Руслана Забілого, натрапив в неті на Указ. Жарт, звичайно, але, гидко , коли країну розтягують по шматках, а СБУшників змушують істориками займатися. Більше про цю подію можна прочитати в статті "СБУ “порадила” історику, який вивчає діяльність УПА, подумати про сім’ю", за адресою:  http://www.unian.net/ukr/news/news-395079.html 

УКАЗ ПРІЗІДЄНТА УКРАІНИ N666-х/2010

Про переімєнуваніє Служби Безпеки України (СБУ) у Службу Лизання Росії (СЛР)  З метою прікращєнія обмана громадян України, що оная Служба забєзпечіваєт їх бєзпєку, а також за вєрную службу на пріорєтєтном фронтє борьби с разною бандеро-самостійніцкой, голодоморской, вільно-журналістской і просто украінской наволоччю пріказиваю: 1) Перєімєновать Службу Безпеки України (СБУ) у Службу Лізанія Росії (СЛР); 2) Наградіть Почьотнімі Грамотамі і рюмкой водкі особливо запопадливих службістов, отлічівшихся викликамі на допроси журналюг і другіх небезпечних писак на кшталт історіков УПА і другіх нєзаконних бандформірованій. 3) Хто оноє нє ісполніт, вєлю бити кнутом нєщадно і сошлю на острів Змєїнний. За базар отвічаю! Прізідент Украіни – самі знаєтє хто!

10 вересня 2010 року

Служба безпеки України допитує колишніх співробітників Комітету державної безпеки СРСР щодо обставин знищення головнокомандуючого Української повстанської армії у 1942–1950 роках Романа Шухевича.

Як передає кореспондент УНІАН, про це повідомив т.в.о. голови СБУ Валентин НАЛИВАЙЧЕНКО сьогодні на брифінгу в Києві, відповідаючи на запитання журналістів.

«Вони допитуються з метою з’ясування обставин, в яких під час проведення військової операції 5 березня 1950 року у Львівській області загинув Р.Шухевич, і обставин таємного поховання його тіла», - сказав він.

При цьому В.НАЛИВАЙЧЕНКО зауважив, що колишні співробітники КДБ допитуються як свідки в рамках кримінальної справи, яку було порушено наприкінці осені 2008 року щодо знищення документів, які стосуються долі Р.Шухевича.

"Майдан".