хочу сюди!
Знайомства
 

Юля

39 років, скорпіон, познайомиться з хлопцем у віці 35-45 років

Замітки з міткою «my poetry»

Сортувати:
нові
популярні
Вид:
короткий
повний

black-victor

black-victor

Медленный приход

Slow cheetah come
Before my forest
Looks like it's on today
Slow cheetah come
It's so euphoric
No matter what they say

RED HOT CHILI PEPPERS

Настигнуты верно добычи
Натружены мышцы спины
И ветер несет горемычный
Остатки золы и дымы
И ровное движет дыханье
Гидравлику дней поршневых
Восходов, закатов и тайны
Людей - ну прям будто живых
Печаль больше не омрачает
Её грациозный приход
Горят караваном-сараем
Листы у зерцала стыль-вод
И ты рисованья не сыщешь
В шагах и в биении вен
Ступает легко и неслышно
И знает, явилась зачем
И тризн вся курится дымами
Усохших стеблей колея
(в миру - овощных). Межды нами,
Один из тех Овощей - я
Коричнево-желтые пятна
Играют в блэк-джек на боках
В глазах - лишь вопрос: "Непонятно,
Вы что, потеряли и страх?"
ГолОсит талантлив, юродив,
Нетрезв в листопад местный бард
Она равнодушно приходит
Как медленный сытый гепард
11

black-victor

black-victor

Справжнє літо

Не бабине, а справжнє літо:
Стрекочуть коники в траві,
На роверах, життям побитих,
Прямують діти в Лузервілль.
Ті відчайдушно білі айстри
Між чорнобривців сонць жарких
Читають Маргариту й Майстра,
Ба, вітер-клептоман затих,
І ми тихенько провалились
У червоточину в часах
Там, де річок дрімають звиви,
Кружляє полум'яний птах,
І кісточки так гріє ніжно
Між Стоунхенджа давніх брил
Камням дорожним і наріжним.
Щасти шляхами в Лузервілль!
14

black-victor

black-victor

Суботнім ранком

Не лежи, як боби,
Вересневого ранку
Пікінесу зроби
Краще ти вишиванку
І залиш свій фейсбук
Буде ще днів холодних
Для облич наших й рук
Сяють сонця безодні
Що, мізерні грошІ?
Ринок баб незворушних?
Нумо, купим мерщій
Запашних теплих грушок!
І провітримо сплін
По паркам і алеям
Завтра? Ну і чорт з ним!
Білі хмари-лілеї
Квітнуть щиро на тлі
КобальтОвого неба
Ми підемо із тіл
Тихо і не ганебно
Клен спіймав дивну мить
Замилуваний: «Врода!»
Бо у сквері сидить
Та мадонна з айподом

15

black-victor

black-victor

Експрес "Сади - ..."

Прямий експрес крізь листопад
Кінцевий пункт не знати краще
Проміння сонячне - ледащо
Все слабше гріє схудлий зад
Галюцінуючих садів
Осінній тріп їх сонно-кволий
Від цукру звільненої коли
Закрутить в колір листя злив
Такий невимушений жарт
Пелюсток жовтих левітацій
І вітер просто з Мису Акцій
Несе листів картярський фарт
І напіврозпаду Ван Гог
Всі скуштував відтінки охри
І пильний, як боєць із ВОХРи,
Йде крізь сади японський бог
Ходи сюди, забувши зло,
В обійми сяючих проспектів
Світило - няша й красапета
Кидає спецій в теплий плов
Широкі жмені. Чути спів
Пташок, загублених у часі,
Стрибає думка, як карасик,
У реггі стомлений мотив
Ходи... Чи то залишся там?
Все менше відповідей знаю
Експрес все швидше пролітає
Повз днин осінніх цінний крам

10

black-victor

black-victor

Невдалий вірш на шкільний літературний конкурс

Замість епіграфа

Мене знову скубуть:
"Напиши, ти ж хист маєш"
Та виходить ця муть -
Мабуть, "не проконає"

Зійде кленовий зорепад
На ринок, кличуть що стихійним,
Одна стихія - животіння,
І тріск каштанових гранат.
Серця березові падуть
(Де майже половецькі баби)
На диски Modern Talking, ABBA,
На мешти (в них небіжчик був
Років назад десятка з три
В славетний час перебудови)
Що тільки не виносять вдови -
"Казки чудь, мері і мордви".
І невагомо шелестить
Пожовкле листя на брошури
"Панк - молодіжна субкультура"
"ТАРС вповноважен заявить".
І тихо так сумує глек
(Мабуть по ручці, що відбита),
І посміхаються кобіти
З журналів мод старезних тек.
Натхненно слухають ефір
Мобільні перші телефони
Й останні дротові. Ікони -
Святі, як грошообіг-вир.
Закриє палий лист іржу
Ключів над дев'ять і дванадцять,
І постер, там де Ленні Кравітц -
Володар підліткових дум.
О, ще багато є чого:
З кіндер-пластмас вже не сюрпризи,
Бітлів пасхальнії мармизи
І глянець свідків Ієгов.
Засипеш цей калашний ряд?
Що, ні? То замалюй хоч пам'ять!
Нехай мазки багрянець палять
Біля сирих моралі ляд.
9

black-victor

black-victor

Все добре (здається)

Ходімте  в  сад.  Я  покажу  вам  сад,
Де  на  колінах  яблуні  спить  вітер.
А  згорблений  чумацький  небопад
Освітлює  пахучі  очі  квітів.

М.Вінграновський

Заходьте на вогник, маркізе де Сад
І Захер Мазох (хто іще вас запросить?)
Гайда у промінням пронизаний сад
Де снить літургієй вже ледь тепла осінь

Ходімо до нас, Мопасане і Сартр
Де схід розгорта синіх мап небосхили
Не знайдеш в них контури індій, суматр
Там всі магелани і дрейки безсилі

Підсуньтесь панове, я вам покажу
Як час дзебенить поміж ніжних пелюсток
Як серце стрибає між легких зажур
І човників листя посохлих і хрУстких

Не треба трагічних і пафосних фраз
Що квіти зайшлися чи плачем, чи болем
В саду достига винно-жовтий топаз
З брунатного листя встає статний голем

Вже лементу досить. осінній хижак
Їм ввів найсолодший з знеболення ядів
В повільних зниканнях чугайстрів і мавк
Вони чують кращі канцони й рулади

До сонць - навпростець, і уже завдали
На плечі із спокоєм повнії торби
То ж нумо глядіти (ще видно коли)
На квіти щасливі - у них вже все добре
12

black-victor

black-victor

К осени

Безвкусно-ржавый драндулет
На перепутье на былинном,
Пошто тебе куют сонет,
Слагают стансы, рэп и гимны?
Рифмопроходцы всех пород
Поют хвалу кастратов хором,
Как может этот жирный рот
Речь про очарованье взоров?
В тебе все ищут острых драм
И чувств надрывных (так напрасно)
С гундосым пеньем харирам
Ты метишь винограды красным.
Плебс жаждет утр прозрачных гжель
И листопадов блюз пригожий,
Ты приготовила уже
И мешковину, и рогожу.
И в воспаленных головах
Неизъяснимую усладу
Таит синхронный желтый взмах
Дней-негодяев меднозадых.
Я вижу всю тебя насквозь
(Как говорил Иван Четвертый).
Твоих программ несменный гвоздь -
Лишь увядания офорты.
И коль восторженный поэт
Красоты зрит в зияньи брешей.
Я знаю, ржавый драндулет, 
Он выдумщик, он просто "брешет"
11

black-victor

black-victor

Всім писати! Я сказав "писати!"


І скроні сонцем змучених каштанів
Святково вже прикрасила іржа
В намистах і плащі, пістрявих штанях
По-павиному входить, як раджа,
Осінній перший гордовитий місяць
І промовляє до піїтів: «Гоу,
А нумо прославляти смак кориці,
Що на губах залишила любов
У шелесті шафраннім днин гаїних
Вставляйте свій підроблений п’ятак
І шурхотіть по листю в колір глини
Замацаними римами. Це так
Природно набивати вату в плечі,
Шукати хоч якихось теплих слів
В повільних мандрах листя і картечі
Хто ж скаже словоблудству тверде «ні»?
Нехай замовкли щирість і природа
Не каже муза свій кирпатий ніс
Аж ось і я. Календаря нагода
Накапати в блокнот цнотливих сліз.
Я ж розумію. В рольових цих іграх,
Де кожен прикидається «поет»
(Невизнаний? відомий?), є епіграф:
Як осінь підійшла – строчи сонет
Нема ідей, і думки десь забігли?
Життя-то особистого чортма?
А тут рудим влітає осінь біглем
У засіки пусті і «закрома»
Сторінок у нотатнику. І радий
І самопроголошений піїт
Заплескає, як посіпаки в Раді,
Щоб заглушити тиші гострий дріт.
Заквецяти щоб болісне мовчання
Мазками, що кричать на ґвалт, як кіч,
І шляхом хірургічного втручання
Повидаляти з себе глупу ніч»
То чом би й ні? І як сказав би рабин
«У чергове сторіччя війн і скрут»
Піду дивитись, як згасають трави
У колір снів річкОвого піску

11

black-victor

black-victor

Мені замовили

… і першовереснЕвих свят напалм
Пожер етюди шахові – гамбіти
Та ендшпілі. У вихилястість пальм
Засмаглії гойдаються кобіти.

Мабуть усе згоріло, бо мені
Кошачі потягусі ті байдужі.
І, те що рано-вранці променить,
Під вечір випаровує калюжі.

Плює Везувій в дивність білих плям
Та гойдалки пусті, але ще теплі.
Із дійових осіб гри по ролям – 
Лише чорти в веселому вертепі.

І, судячи з очей зустрічних краль,
Їх порт приписки – то, мабуть, Тортуга.
Розчервоніла пика, мов кораль,
І в диханні – лише коньяк та туга

У вересня. І знову підійшли
І просять написати трійко віршів
Таких… не дуже хвацьких і складних
На конкурс поетичний. Щоб у тиші

Натхненно-урочистій прочитать
І в збірничок ввійти живим глаголом.
А я повзу, як той билинний тать
В розпечених асфальтах чорних, голих

І давніх, наче Слово о полку,
І рОблюся, як маргінал, ледачим.
Не вистачить ні рими, ні смаку
Оспівувати вуглі ці гарячі.

Нехай мені їх щедрість припасла
Як обіцянки, усмішки "на сдачу".
Як в фільмі тому – я не бачу зла,
Та й решту, виявляється, не бачу.

10

black-victor

black-victor

Трое провожатых

Нас будет трое: ваш покорнейший слуга,
В.А. – печален, полон темных меланхолий
И алкоголь (уже мне шепчет: «Дайте два»)
В этой затерянной средь сумерек юдоли.
И мы направим свои праздные стопы
Туда где свет. И скажем: «Братец виночерпий,
Плесни нам яду (быстро перейдя на «ты»)
В бутыль пластмасс изящных антидот от смерти»
Брат виночерпий, братец кролик и брат-два
На нас посмотрят, явно сдерживая скепсис,
И не обслужат, блин, оставив умирать
Средь сочных семг и худосочных дев (no mercy).
Мы обратим свой взор к ближайшим стеллажам
И, в фокус наконец поймавши этикетку,
«Что там за триста? Кто варил?» Я убеждал
В.А.: «Спартанцы выполняли пятилетку!»
И солнце золотило тихие листы
И на закате им гадало, как цыганка,
Дорогу дальнюю, трефовые кресты,
Казенный грунт и совесть красну спозаранку
Я им бы мог порассказать и без монист,
Без золоченья ручки и ненужных мансов.
Но вечер был, словно бокал, прозрачно-чист,
И на сусальных куполах писало стансы
Светило летнее в последние часы.
И я спросил В.А. о том, что, верно, классно,
Лишь выйдя на балкон, зреть пред собой кресты,
На что он выругался как-то безучастно.
Затем В.А. вел про вчерашний вечер вод
Нетеплых и пунцовых. И почти что хокку
Лилось из окроплённых грустию высот
О лете сожалений быстром-легконогом.
И пусть осталось два часа лишь додремать
На теплых облаках видениям чудесным,
В преддверье маршей сентября, где «Ать! Два! Ать!»
Бросаешь, лето, нас? О, как это не честно!
9
Сторінки:
1
2
3
4
5
6
7
8
…
24
попередня
наступна
Радіо онлайн Слухай улюблені радіостанції в одному місці
 
I.UA, 2006—2024.
Ok Для зручності користування сайтом використовуються Cookies. Детальніше у політиці конфіденційності
This website uses cookies to ensure you get the best experience on our website. Learn more