Серед шуму, гаму, крику,

До якого трохи звик,

Ти наполовину дикий,

Як печерний чоловік.

Свист повітря, хмари пилу,

Хруст граніту на зубах,

Ти довбеш бетонну брилу

Із відбійником в руках.

Піт замішаний цементом

Бетонує шию й лоб

Не біда, бо цим моментом

Треба скористатись, щоб

Раз на місяць жінка й діти

Були раді, що ти є,

Хоч на день могли зрадіти,

Й знову взятись за своє.

Ти в уяві жінки ворог,

Її молодість згубив,

А життя прирік на морок,

Проблем на плечі навалив.

І завжди ти будеш винен,

І точно в рай не попадеш-

То заробиш мало гривень,

То з дІтьми час не проведеш.

Із зарплати сцибриш сотню

І за раз її проп'єш....

Замість ременя ти дротом

Дужче пояс затягнеш

Й підеш зранку знов ішачить,

До рубля складати руб,

А в легені на додачу

Пил. Щодня. За кубом куб.