Завіса. Настає фінал.Відіграно життєву драму.Кохана? Муза? Чи жонаБула впокорена у раму?Та в рамці простір затісний, Не вистачає жінці вітру.Так взимку хочеться весни, У темряві - денного світла...І раптом посеред пітьмиНаповнилося млостю тіло, Змахнула, ніби птах, крильми - Й, о диво дивне, полетіла!Хмеліла, як від доброго вина, -І гоїлися давні рани.Щаслива, посміхалася вона, Та плакала бездушна рама...[Приєднана картинка]

Коли сердечко точить-їсть іржа, У ньому птах не тьохкає до ранку.Там, де любов, не може бути лжа, А де брехня, ти не збудуєш замку.Коли довіра йде - то світ згаса, Не посилає сонечко цілунків.Тьмяніє і соромиться краса, Відводить очі від низьких стосунків.Коли ж любов заполоняє все -Від пальчиків до кінчиків волосся, -Голублять очі, світ тепло несе!Життя людини справді відбулося![Приєднана картинка]

Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці, Бо на вечорницях дівки-чарівниці! Котра дівчина чорні брови має, То тая дівчина усі чари знає. Маруся ЧурайА все могло би бути і не так...Весна, і серпик місяця тоненький, Маруся юна, коник вороненький, І Гриць - сміливий у боях козак...Кохання, що сягало аж до&nbsp...

Читати далі...

Є генії, а є лиш так... - "таланти", Присмокчуться до скиби і кричать:"Це ви про кого? Гейне? Кафку? Данте?Їх час минув! На них тепер начхать!""Ось я..."- гримлять займенники повсюду -Ще й натовп придивляється, диви...Та більшість необдуреного людуВ той бік не повертає голови.Серед досягнень модернового прогресуІ тих, хто час впродовж віків творив, Якщо й згадають всує про Дантеса, То лиш тому, що Генія убив![Приєднана картинка]

Все питалася доля: "Людино, скажи, Що б змінити в житті ти хотіла?"- Щоб дідусь молодим повернувся з війни, Щоб бабуся жила й молоділа...Щаб матуся, моя метушлива бджола, Не вгрузала у землю від часу...Щоб дві доні - два біло-рожевих крила - Мали сім'ї успішні і щасні...- А для себе чого б ти хотіла найбільш, Може, статків в земному двобої?- Ти найкращий даруй мені, доленько, вірш, Не написаний досі ще мною...[Приєднана картинка]

[Приєднана картинка]Перечитуючи "Тіні забутих предків" М. Коцюбинського...Що є любов? Серед віківНетлінна купинА одвічна?Що є любов? Флояри ніжний спів?Трембіти тужна гра магічна?Що є любов? Мо', нявки звабна граЧи хіть вродливої любаски?Що є любов? Жага тілес земнаЧи діва, що постала з казки?Що є любов? І чом людей в огніМотузить, сушить, спопеляє?Ні смерть, ні забуття їй не страшні, Ніхто в двобої не здолає!

[Приєднана картинка]Моє учора залишилось в літі, Виграючи смичком на скрипці тужнійМелодії, теплом сердець зігріті, Даруючи добро й усмішки дружні.Моє сьогодні зазирає в зиму, Загорнену пуховим теплим пледом.І хочеться порвати нить незриму, І хочеться злетіти аж до неба, Тісний свій одяг зняти поспіль, У вир життєвих пристрастей пірнути...Та не дає життєвий досвід, Та вже душею важко роздягнутись...Моє учора залишилось в літі...Моє сьогодні зазирає в зиму... &nbsp...

Читати далі...

[Приєднана картинка]- Піду від тебе... - То іди...- Вже не кохаю... - І я теж...- ОбрАз лишилися сліди...- Тобі все байдуже? - Авжеж! Зніму із стінки твій портрет!- Якщо так хочеш - то знімай!- Забуду очі й силует.- Тоді навіки прощавай!Розпався світ на декілька світів...Розмова - двом закоханим урок:Чомусь ніхто не захотівНазустріч крок зробити... Лише крок.

Говориш: "Ілюзії... Ними не тішся.Навіщо даремно втрачаєш літа?"Але без любові не пишуться вірші, Без неї душа в височінь не зліта.Ти кажеш: "Не вартий...Залиш у минулім..."Пусте... Головне, що у грудях щемить.Погано, коли почуття вже заснули, Коли всередИні мовчить, не саднить.Людина повинна сміятися, плакать, І марить минулим, в майбутнє зирнути.Щось гарне знайти, а потім утратить, І знов з головою в кохання пірнути.А пам'ять події з екрана не стерла:Нечасті побачення...

Читати далі...

[Приєднана картинка]Сині присмерки осінню землюЗоряним окутають серпанком.Винограду пишні лабрекениЗанавісять паркову альтанку.Модернові ліхтарі освітять Лабіринти хащ, пусті алеї, Личка відвертатимуть від вітруЗасоромлені стрункі космеї.Адже вітер, пустотливий вітер, Твердив, що краса їх безборонна, Говорив, що облітав півсвіту,- З ними почувається, мов вдома.І повірять квіти, що з них взяти:Молоді і зовсім ще зелені...А назавтра зникне друг крилатий, До пригод і авантюр шалений.Бо хіба...

Читати далі...