Господь Бог, желая показать нам что благо, на которое может надеяться добрый, а что зло, которого должен страшиться злой, не имеют ничего общего с удачами и неудачами мира сего, располагает ими и распределяет их согласно своим тайным предначертаниям, отнимая тем самым у нас возможность пускаться на этот счёт в нелепейшие рассуждения. И в дураках остаются те, кто пытается разобраться в этих вещах, опираясь на свой человеческий разум. За каждым удачным ударом у них следует, по меньшей мере, ...

Читати далі...

[Приєднана картинка] ... "СПРАВЕДЛИВЕЕ ВСЕГО В ПРИРОДЕ РАСПРЕДЕЛЕН УМ - НИКТО НЕ ЖАЛУЕТСЯ НА ЕГО НЕДОСТАТОК!" (Мишель Монтень)

[Приєднана картинка] СПРАВЕДЛИВЕЕ ВСЕГО В ПРИРОДЕ РАСПРЕДЕЛЕН УМ - НИКТО НЕ ЖАЛУЕТСЯ НА ЕГО НЕДОСТАТОК! (М.Монтень)

[Приєднана картинка]Мы хвалим коня за силу и резвость, а не за збрую; борзую за быстроту бега, а не за ошейник; ловчую птицу за крылья, а не за цепочки и бубенчики. Почему бы таким же образом не судить нам и о человеке?.. (Мишель Монтень, "Опыты")

[Приєднана картинка] Люди ничему не верят так твердо, как тому, о чем они меньше всего знают. (Мишель Монтень)

Щойно ми пізнаємо щось і дістаємо його у власність, ми відчуваємо, що воно нас не вдовольняє, і жадібно рвемося до прийдешнього, до незвіданого, бо теперішнє не може нас наситити; не тим, що в ньому немає нічого, здатного нас наситити, а тим, що сам спосіб насититися у нас нездоровий і легковажний. Мішель Монтень, «Проби», Розділ LIII, «Про один Цезарів вислів». P.S.: насправді, це в нього лише тільки передмова до Цезаревого висловлення. Сам вислів аж в самому кінці цього ессе.

Смаки змінюються так нагло і швидко, що найумілішим кравцям годі угнатися за ними і вигадати стільки новинок. От і виходить, що зацурані форми часто знову з'являються в обігу, аби незабаром знову зазнати цілковитого зацурання. Мішель Монтень, «Проби», Розділ XLIX, «Про Давні Звичаї».

Найвдячніншим полем і предметом дурисвітства є незнані для нас речі. ... З цієї причини, зазначає Платон, куди легше переконувати, говорячи про природу богів, ніж про природу людей; невігластво слухаючих відкриває якнайширший простір і запевняє необмежену свободу для трактування таємничих матерій. Ось чому ні в що люди не вірять так непохитно, як у те, про що знають найменше, і ніхто не просторікує так самовпевнено, як вигадники баєчок — скажімо, алхеміки, планетники, звіздарі, хіроманти...

Читати далі...