Він допив каву. Застебнув останнього ґудзика на сорочці, підвівся,взяв валізу в ліву руку, праву продовжував тримати на столі поруч з її рукою. Вона нарешті підвела очі на нього.- Так нічого і не скажеш? Я йду!Величезні карі її очі просто дивилися в його блакитні.Ніколи в житті ні в кого він не просив пробачення.Вона ніколи не боялася і вже звикла до прощань. Доволі банальна картина...Він опустив очі,знов сів навпроти неї.- Хочеш аби я став навколішки і просив пробачення! Так!?Вона відвернулася ...

Читати далі...