Цей ніжний вітер увірвавсь в вікно, Він пестив щоки і м'яке волосся, Немов у полі золоте колосся;Спивав уста, як дороге вино.Давав наснаги, в шалі шепотівОті слова, що жінка чути хоче кожна, Стирав він грані між "не треба" й "можна", Напевно, й сам в те вірити хотів...Забулася - і хороше так стало, Ще б трохи - й почуттям здалася, Прикрила б очі - і у вись знялася...Та знявся він - і пам'ятай, як звали![Приєднана картинка]