Ставлячи крапку в житті ми ніби затикаєм пляшку повну привидів-спогадів...перший час ці привиди примудряються просочуватись повз затичку, проте з часом вона все щільніше і щільніше притирається і тіки самі маленькі і вертляві спогади знаходять шпаринки... Аж раптом ми можем замінити крапку на щось більш вагоме, ледь не каменюку...от тільки пляшка при цій заміні відкривається і спогади розлітаються навкруги...Намагаєшся їх зловити і запхати назад - але де там, привида не можна вхопити...

Читати далі...