Вечоровий світ (Василь Стус)
- 05.02.08, 22:49
- Клуб української поезії
Як добре те, що смерті не боюсь я
і не питаю, чи тяжкий мій хрест,
що перед вами, судді, не клонюся
в передчутті недовідомих верст,
що жив, любив і не набрався скверни.
ненависті, прокльону, каяття.
Народе мій. до тебе я ще верну,
як в смерті обернуся до життя
своїм стражденним і незлим обличчям.
Як син, тобі доземно уклонюсь
і чесно гляну в чесні твої вічі
і в смерті з рідним краєм поріднюсь.
То дай мені дійти і не зотлітиДійти і не зотліти ,дай мені
Дозволь мені,мій вечоровий...
6