Перший крок, перше слово і перша усмішка,
вперто тягнуться так рученята до тебе…
Зупинити би час… Хоч на мить, хоч би трішки,
щоб голівки малі пригорнути до себе…
Пам’ятаєш усе. Наче вчора з порогу
проводжала у школу, ночами не спала,
вчила ревно і щиро молитись до Бога,
заплітала косички, росою вмивала…
Вже дорослі. Давно. У світлиці так тихо,
тільки серце болить і тривога ще досі –
чи здорові, чи в дім не постукало лихо.
І плетуться сріблясті стрічки у волоссі…
Вже дорослі. ...
18
