Як могла я існувать без тебе:Без твого ранкового "люблю"?Це ж як сонцю без краєчка неба, Ніби почуттям без гострого жалю...Як стрімкому вітру без тополі, Маку в полі без яснОго літа.Жити із тобою - пісня волі, Музика щемливої трембіти![Приєднана картинка]

Ми вже чужі... Кінчалось літо...Вокзал... Перон... І ти стоїш...Уста іще теплом зігріті - Вже сум на роздоріжжі тиш...Мій потяг рушив... Стало тоскно...Сльота, куди не подивись...Запахла яблуками осінь.Немов на Спаса... Не спастись... [Приєднана картинка]

Як метеликом та на свічечку...Звабив... Вабила зваба ця...Літо... Літепло... Теплим літечкомВже не звеш мене до вінця...Сплеску пристрасті не утримати - Сонцем... Сонечком... Сон це бач...Серце, сердечко моє вийняв ти, Взяти - взяв, а назад - пробач...В червні місяці, вчора, ввечері...Літ та літ, а неначе мить...Поверни мені, милий, сердечко, Бо щемить мені, бо болить...Поверни мені, бо не можетьсяЖити так, як колись жила.Може, молодість... Може, зможеться...Може, злюбиться... Не змогла.

Ніби вічність з тобою не бачились.Як багато всього нами втрачено...Раптом серце з грудей вискакуєІ летить до твого на побачення.Розсуває в душі твоїй темнії хмари - До твого потрапляє в обійми-лещата.Заніміли у подиві вічні стожари, Стих цвіркун у барвінку хрещатім.Тріпотять, в хвилюванні полощуться, Обіймаються, шепчуть дитинно.І така благодать в нас хлюпочетьсяВІд сердець, що злились воєдино!По тілам розлилася мелодія світла, Що початку не має й не має кінця.Снують люди повз нас...

Читати далі...

В который раз ищу ответ:И как могло случиться -Тебя давно уж рядом нет, Ты перестал мне сниться...Ищу оборванную нить - Событий впалые глазницы...Нет, ничего не изменить:ТЫ ПОСПЕШИЛ РОДИТЬСЯ...

Руки - гадюки.Тіло - скульптора мрія.Серце - із мармуру, Як лід, холодне.Життя приховане, Слово зломлене.Душа зранена, А пристрасть стомлена.Кохаю тебе. Зболено.[Приєднана картинка]

[Приєднана картинка]Позабутися б, місто покинутиІ до мрії своєї полинути...[ Читати далі ]

Після прочитання вірша землячки Наталі Горішної :Я плакала, що ти такий старий, Що ти скоріше пара моїй мамі.Ходила із опухлими губами -Я плакала, що ти такий старий.Дивлюсь на ту закоханість згориІ світло заздрю: вже не буде з нами, Щоб плакати, що ти такий старий, Ходити із опухлими губами. (Н. Горішна)Ні, я не плакала, що ти старий, Була б з тобою поруч аж до смерті.Гортаю спогади, щемливі і затерті.Ні, я не плакала, що ти старий!Та розійшлись, на превеликий жаль, Твоя й моя навік-віки...

Читати далі...

[Приєднана картинка] Про тебе знову нагадає вечір, Що пестить в небі хмарки злотогриві. Гніздо на дереві, пусте, лелече, В дворі садиби, де були щасливі. Там голуби в садочку цілувались, А потім дзьОбали зірки тремтливі. А ми в будиночку з тобою милувались В дворі садиби, де були щасливі. Коханням нашим соловей тремтів, У вітах хлипав пісню незрадливу. - Люблю тебе! - мені ти шепотів В дворі садиби, де були щасливі. Духмяна вишня цвітом почалась, Квітками ложе щедро ...

Читати далі...

Коли сердечко точить-їсть іржа, У ньому птах не тьохкає до ранку.Там, де любов, не може бути лжа, А де брехня, ти не збудуєш замку.Коли довіра йде - то світ згаса, Не посилає сонечко цілунків.Тьмяніє і соромиться краса, Відводить очі від низьких стосунків.Коли ж любов заполоняє все -Від пальчиків до кінчиків волосся, -Голублять очі, світ тепло несе!Життя людини справді відбулося![Приєднана картинка]