хочу сюди!
 

Кристина

34 роки, діва, познайомиться з хлопцем у віці 30-40 років

Замітки з міткою «в никуда»

гірш за все

гірше за все для жінки:
- коли якісь негаразди з її дитиною(ми) 
- старість (та що починає на зовнішньості залишає свій слід)
і

і це напевне все ж потрібно було поставити на другому місці! (замість старості)

коли інтерес коханого гасне. 
тобто... він може і любить....
але вже не робить якихось таких знаків уваги, як в цвєточно-конфєтний період.
вже не має бажання (і того бажання) хоч інколи приїхати за вами на роботу, щоб просто разом проїхатись(побути разом)
він вже не планує свій відпочинок, прогулянки та і взагалі якісь справи разом з вами..

якась повсякденність засосала його.
але  ця повсякденності і ця суєти-суєт йому теж набридає.
і вже чомусь він не з таким бажанням хоче її урізноманітнити разом з вами.
вже не на ваші ніжки він задивляється. а то і взагалі не помічає що ви колір волосся змінили...або якщо і помітить то сухо і мовчки...
при цьому у якоїсь там і ті ніжки і ... чомусь викликає масу емоцій і помітне пожвавлення з його сторони....
.................

не потрібно знаки уваги робити часто! для коханої. чи може вже не коханої... а рідної. 
а хоч інколи. щоб було приємно і цінилось.
чому б просто приємно і просто... не забувати робити комплімент.. і їй. і з меншим опалом, щоб було справедливо, свої емоції показувати в адрес інших.

щоб її повсякденна усмішка не зникала. і ви не докоряли її , що вона якась часто невдоволена.
щоб вона не в*яла...завчасно ...

знаєте...
це можливо вожна порівняти з улюбленою стравою:

от любите ви курку з ананасами!
це ваша улюблена страва! і їли б ви її і вдень і вночі.
але звичайно з часом , та якщо і їсти її весь час - вона набридає.
може навіть настільки проїстися, що і те не любиме ципля-табака вже вам починає подобатись...

але ж це не улюблена страва!
це Жінка/дівчина!
вона вас може заряджати
вона вас може надихати
вона вам може .. може багато чого!

але якщо вона віддає і віддає
а назад отримує крихти. або і взагалі нічого. то і віддавати буде рано чи пізно нічого вам

якщо навіть вона пристосується десь черпати енергію для ВАС(пари)
то та енергія буде вже не чистою енергією. 
все рівно ви ж самі будете з часом відчувати брак...
ще потім її в цьому і звинуватите........

бл***ть що тут ще сказати..

та навіть.. просто... НЕ ЗАБУВАЙТЕ ПРИДІЛЯТИ ЧАС ТОМУ КОГО ВИ ПРИРУЧИЛИ!

А НЕ МАЄ БАЖАННЯ, ТО ПРОСТО ВІДПУСТІТЬ НЕ БУДЬТЕ ЕГОЇСТОМ.
ЦІНІТЬ ЧАС навіть ЛЮДИНИ ЯКІЙ ВИ(!) НЕ БАЙДУЖІ!

час це саме дороге в нашому життя задоволення!
і якщо ви чоловік і вам вже буде 40-50 чи то 60... то ви будучи чоловіком ого-го ще можете(було б тільки бажання)
а от Ж в такому віці .. навіть при бажанні -- не зможе!

слушаю музыку: Radiohead – Creep

Хаос

То, что мы называем Хаосом, часто является жестко детерминированной системой более высокого порядка чем мы способны осмыслить.

Второй шанс

Жизнь никогда не дает второго шанса, предел ее щедрости, это - другой (еще один, но совершенно другой) шанс...

Зачем?

Зачем прощать, если можно не судить...

Бракованное счастье. Радиоуправляемая любовь и Феррари.

Ходили в субботу в магазин за покупками. Возле Фокстрота наблюдали интересную сценку. Довольно крутой папаша с откровенно тоскливым выражением лица катал туда-сюда сынишку лет примерно полутора-двух на радиоуправляемом Феррари. Наверное, мамика ждал из магазина. Сынок откровенно скучающий и сопливый, а папа, хоть с виду гордый и понтовый, но тоже никак не радостный. Помотрели на них, делиатно похихикали внутрь себя, да дальше пошли. Через час возвращаемся назад. Уже с покупками. Ого-го. Картина первая, явление второе. "Те же, там же".  Мамик то не вернулся еще. Уже и джипяра ихний устал ждать хозяев вместе с игрушками. Ребенок уже с лицом натурально страдальческим и почти спит, папаша пытается сохранять хорошую мину при плохой игре. Ох, видать и задолбал его и Феррари этот радиоуправляемый и сынок неуправляемо сопливый, который ни фига не радуется ни Ферарей, ни проплаченной радиоуправляемостью, а прилюдно мается и фактически спит на ходу. И вот совсем никого ничего не греет. И восторженных взглядов нет. И сентиментально-понтовое вложение баксов в свою несбывшуюся детскую мечту у папика пшиком вышло....
Вот вроде не так уж и чужих баксов жалко. Не мои же... Обидно, что не греет ни фига радиоуправляемая любовь к детям. А другую-то, где ее взять? 

Нарисовал как смог. Как-то похоже было, только лица еще грустнее и безысходнее у обоих.®