Весна 1960 года в Астрахани. Фотограф журнала LIFE, Карл Миданс снял репортаж про ловлю местного осетра и добычи из него деликатесной черной икры.
• Источник больших фотографий: 27 фото. Добыча астраханской черной икры в 1960 году
Дякую всім тим, хто підтримав подію "За лося!"!
Це -звіт про проведення пікету.
О 12:00 ми винесли до Міністерства охорони навколишнього природного середовища гроб з написом "Лосі Осетрові" - це символізувало смерть цих тварин, якщо їх не занесуть до Червоної книги України. За гробом йшли лосі. Так, саме лосі. Тобто ми у вигляді лосів, оскільки наділи на голови лосині рога з картону з написом "Вони мають жити!" Журналісти, ми дуже вдячні їм за присутність на пікеті і його висветлення у ЗМІ, питали, чи не соромно нам ходити у рогах. "Ні! Не соромно! Стильно!" Також грали траурну мелодію з "Титаніку" (ґурт Run нас підвів, тому похоронного маршу не вийшло). Ми гоолосили і причитали.
Зробивши коло по ганку Міністерства, вибудувались напівколом. У нас були плакати з лозунгами за включенням осетрових - осетра російського і севрюги, і лося до Червоної книги, а також картонні севрюги і осетри. Ми десь з годину проголошували свої вимоги, перемежовуючи їх з гудінням гуділок.
За годину до нас вийшов хтось із чиновників і оголосив, що Міністерство затвердило Червону книгу України. Туди увійшли осетр російський і севрюга, але не ввійшов лось. На лося заборонили полювати два роки.
В нас ще було двадцять заявлених хвилин пікету, тому ми покричали ще на захист лося, адже йому потрібне внесення до Червоної книги. Розуміємо, що ці двадцять хвилин нічого не дали лосю. Тому боротьба за лося триватиме!
