хочу сюди!
 

Наталія

40 років, скорпіон, познайомиться з хлопцем у віці 30-40 років

Замітки з міткою «мова сердець»

Занурення в глибину себе


… я думала, що живу у світі, але істина глибша… світ живе у мені… Кожне дерево - це мої руки, кожний камінь - мої кості, кожна ріка - моя кров, кожне коріння - моя суть... Я - Світ, і Світ у мені. Світло і Тьма у моїй глибині… Я - Вогонь, і Я - Вода. Все це я… і Я - Любов одна… … коли я чую слова людей, це відлуння моїх невимовних думок. Світ не зовні. Світ - це я. І залишається тільки одне - навчитися любити це все, як себе. Навчитися приймати - навіть біль, навіть втрати, вогонь і лід, світло і тьму… Бо все це я. І все це - в мені… Я - Світ, і Світ у мені. Світло і Тьма у моїй глибині… Я - Вогонь, і Я - Вода. Все це я… і Я - Любов одна…

Альбом «Сила» | Пісні процвітання


О, ця прекрасна коротенька фраза «НУ І ЩО», якій потрібно навчитися кожній з нас і про яку нагадала Ліля Град. Якось її у нарядному білому костюмі з ніг до голови «облила» калюжною водою машина. Вона бігла на конкурс читця й оторопіла: що ж зараз про неї там скажуть? Переодягтися не було ні часу, ні шансу...

"Одна з вчительок з жалем наказала мені вирушати додому, а інша – спинила...
- Брудна? Ну і що?! – Здивувалася вона, – Вірші ж не забула?
- Ні, – схлипнула я своїм червоним від рюмсання носом.
- Тоді вперед! Ти ж не костюм демонструєш!
- Але ж вона брудна! – обурилася перша вчителька.
- Ну і що??? Нормальна дитина у нормальній ситуації. Не в найгіршій. А гірші будуть. І якщо щоразу відступати, нічого в житті не вийде. Іди, Лілю! Читай. Інше не важливе.

І я пішла.

Через дві години я вийшла із зали.
Костюмчик на мені задубів, але в руках, що тряслися від хвилювання, я стискала грамоту за перше місце...

Ну і що, якщо ти потрапила у велику чи малу неприємність. Хіба це привід опустити руки, зарахувати себе до невдах?
Хіба сьогоднішній програш – це відсутність завтрашніх перемог?
Хіба чужа оцінка – вказівка знизити свою самооцінку?

Навіть якщо хтось не бажає тобі щастя – ну і що? Хіба вони здатні хоч якось вплинути на його відчуття?

Ну і що – це не про знецінення переживань. Це про жодний шанс дозволити своїм або чужим думкам відчувати себе нікчемною. Ну і що – це чесне питання, яке перетворює хитку поверхню сумнівів, осуду, зневаги в надійну платформу психологічної стійкості.

Будь-якого троля, всі токсичні спроби відшукати у нас вразливі місця можна заткнути – спокійно і без роздратування – своїм «ну і що?».

Говорити собі «ну і що» потрібно з посмішкою. Відмовляючись від вдаваної ідеальності, від невротичних спроб подобатися всім, від безпорадності перед тими, хто дозволяє собі вас образити.

Ну і що?
Життя триває!»

Мережа

ENIGMA Style Music 2025





🌺🌺🌺🌿🌿🌿🌺🌺🌺🌿🌿🌿🌺🌺🌺

Пі*дюліно-терапія. Не дякуйте.)))

1. Всім пофiг на твої проблеми, як і на тебе. Бо у всіх свої проблеми, і це нормально.

2. Ти не унікальна людина. В тебе так само дві руки, дві ноги, голова і дупа, як і в 90% таких самих людей, як і ти.

3. Припини нарешті паритись, "що скажуть люди?" Їм пофіг, про кого триндiти - сьогодні це ти, завтра хтось інший.

4. Ти не представляєш абсолютно ніякої цінності. На землі 7 млрд людей, тебе серед цього моря з лупою не роздивишся. Тому, якщо є хоча б одна людина, якій цікаво, як пройшов твій день, тобі, повезло.

5. Ти смертний. Це може статись абсолютно несподівано. Май це на увазі. Радій, що живеш - це не надовго.

6. Розраховуй тільки на себе. Чому? Див. пункт 1.

7. Ти взагалі, можеш робити зі своїм життям, що хочеш, люди всерівно знайдуть, за що тебе обісрати.

8. Живи так, як хочеш ти, то твоє життя. Все одно рано чи пізно від тебе залишиться табличка з двома датами.

Тож let's go, поки ти ще живеш!

🌺🌺🌺🌿🌿🌿🌺🌺🌺🌿🌿🌿🌺🌺🌺

(З мережі)

Де ти?

Хтось дуже довго випробовує твої нерви, доводить до сліз, перевіряє, чи гідна ти його. 
А хтось входить у твоє життя тихо, навшпиньки, поступово заповнюючи твій світ собою. 
Заліковує рани. Повертає посмішку. 
І все це відбувається так просто та природно, 
що ти навіть не помічаєш, як ви вже одне ціле.



[ Читати далі ]





I hope you feel light and inspired after this.




ДАЙТЕ СОБІ ЧАС

Рік, п'ять, нехай навіть десять.
Для кохання. Для смутку. Для адаптації. Для пошуку сенсу.
Для прийняття. Для паузи.

Ніхто не знає "скільки потрібно" і "коли вже час".
Дуже хотілося б знати, але це неможливо.
У кожного своя швидкість, свій ритм та своя дистанція. 
Психіці потрібен час. Щоб впоратися із шоком від втрати, наприклад, чи раптової радості.
Переварити. Усвідомити. Прийняти. Прожити. Звикнути. 
Навчитися жити без. Просто навчитись жити.

Не треба поспішати.
Не треба боятися втратити час, упустити можливість і всякої іншої нісенітниці. 
Не бійтеся. Не впустіть.
Поважайте свій ритм. Виробляйте механіку дбайливого ставлення до себе. 
Самотність зростає, коли немає контакту із собою.

Дайте собі час.
Для кохання. Для горя. Для адаптації. Для пошуку сенсу.
Для прийняття рішення. Для паузи.
Рік, п'ять, хай навіть десять.
Ніхто не знає, "скільки потрібно" і "коли вже час".
Пригальмувати іноді набагато корисніше, ніж розігнатися.
Чесно вам говорю)

Юлія Музика
Сторінки:
1
2
попередня
наступна