хочу сюди!
 

MELANA

39 років, рак, познайомиться з хлопцем у віці 49-51 років

Замітки з міткою «житіє»

Таки Вишневое, и что - довольно неплохо

Вчера пришлось автору этого изложения изрядно поволноваться - решался вопрос поиска моего временного местожительства на планете Земля. Рассматривались варианты Боярки, Киева, Ирпеня, Вишневого, Бучи, даже Василькова и Глевахи, и других окресностей. 

Все предварительные - за день!!! обзвоны и устные договоренности с людьми переигрались на корню, и по пути в Киев лихорадочно искал новые варианты. Риэлторы, хозяева, многотелефонов, исписанный лист блокнота вдоль и поперек пляшущими цифрами и буквами, между делом подремонтированный телевизор на Троещие, и вот - решение принято, еду в Вишневое и заселяюсь в очередное временное место пристанища мятежного себя.

Бюджетное. Без горячей воды и ванны, НО - отдельная комната. И даже с пластиковыми окнами. И остановка маршруток под домом, и даже вокзал почти рядом. Не имею понятия, на сколько здесь задержусь, но судя по ситуации в стране, платежеспособность клиентов вряд ли в ближайшее время позволит мне позволить аренду роскошных апартаментов в виде однокомнатной квартиры в Киеве. 

О приобретении собственного хоть мини - мини жилья смешно даже мечтать. Если бы приобрести мог пару - тройку соток земли, загородил бы забором с калиткой на замке, вырыл бы землянку... Но и об этом тоже смешно мечтать. Мне уже перевалило за 45. Наверное, надо принимать реальность, "не скігліті"(с), а радоваться реальным возможностям на сегодняшний день. А на сегодняшний день моя географическая точка начала и завершения дня - Вишневое. 

Ну вот, как то так...

Віддайте мені мою колію!


Початковий текст замітки:
Отдайте мне мою колею!

О, ці блискучі, дивовижні, ні з чим не порівнянні проблеми то з доступом у Всесвітню Мережу взагалі, то з додаванням публікацій зокрема!

Які емоції, які переживання дарують мені вони - проблеми ці!

Напевне без них було б нудно жити, га?

Втім, в оффлайні в Олександра Некрота проблеми ще серйозніші. На жаль, зараз - у даний момент - я не готовий робити набутком громадськості жодну з них. А більшість так і залишаться моєю таємницею.

І взагалі - що там радять не лише псих-олухи, а й Психологи?

Завжди і всім кажи, що в тебе все ОК!

Оточення не любить плаксіїв!

Людина є те, що вона про себе думає - з усіма наслідками, які звідси випливають!

Та інше та інше.

М-да-а...

Невже все через те, що я погано про себе думаю?

Та не може бути ні на підсвідомому, ані на безсвідомому рівні, не кажучи вже про свідомий, ТАКОГО, що відповідало б тому, що коїться нині зі мною!

Річ в іншому.

Найімовірніше, я навіть готовий назвати свої проблеми поіменно.

А це вже перший крок до їх вирішення.

Робитиму другий, третій і всі подальші, хоч би скільки їх знадобилося.

Тому що якщо вже не вдалося не створювати собі проблем або уникнути їх якось інакше, то доведеться їх вирішувати. Нікуди теперка від цього не дінешся.

І хай поможе мені Бог по веліцей милості Його.

Уже хотів ставити крапку, аж раптом згадав про заголовок цього поста.

(Ілюстрація - www.marshruty.ru)

Чому "Віддайте мені мою колію!"?

Тому що випав я зі своєї колії за останні кілька днів через усе те, про що вважаю за потрібне поки що або назавжди промовчувати!

Хочу назад.

У свою колію.

Буду туди повертатися. Іншого не дано (сподіваюсь)...

Отак-то, дорогі браття і сестри.

Джерело: Віддайте мені мою колію!