Так прикольно: мій вірш - епіграф до вистави...
- 08.04.14, 00:34
|
|
|
|
|
|
|
|
Написав Administrator
03.04.2014
27 березня – Міжнародний день театру
Його розіслала на сцені Ніжинського академічного українського театру імені М.М.Коцюбинського наприкінці вистави «остання любов Тараса Шевченка, або Грішниця» Олександра Забарного Лукерія Полусмак. Наостанку свого життя, як грішниця на прощу, ходила вона слідами генія і вклонялася людині, яка, чи не єдина, любила її з усіма чеснотами і вадами. «А чи любила його я?» Це риторичне запитання не дає спокою героїні, автору ліричної драми і режисеру-постановнику… Воно змушує нас задуматися над тим, чи любили ми коли-небудь правдиво: без вигоди, без задоволення власної гордині?..
Художній керівник театру заслужена артистка України Алла Соколенко
поставила п’єсу дуже тактовно: без хрестоматійного пафосу і цинічного
смакування, як ми часом бачимо в телевізійних і театральних версіях. І тому в
неї вийшла вистава про любов як не здійсненну, недосяжну мрію.
І що у тій Лукерці він шукав:
Така ж пісна була і неохайна…
Ну свіжа… Ну юрлива… Молода…
Йому б – до пари, а вона… звичайна.
Запитує поетка Лариса Журенкова у вірші-епіграфі. Вибору Шевченка не можуть зрозуміти освічені сестри Білозерські, поміщики Микола та Варвара Карташевські, графиня Анастасія Толстая – люди, які шанували мистецький талант Тараса Шевченка і сприяли його розвитку. Та всіма любимі завжди самотні... ( і т.д..)
Normal 0 false false false MicrosoftInternetExplorer4
Надія Онищенко. «Ніжинський вісник» 22 березня 2014 року
http://www.nezhin-dram.in.ua/index.php?option=com_content&task=view&id=362&Itemid=9
