Замітки конфесійна лірика

Замітки з міткою «конфесійна лірика»

Сортувати:: нові; популярні

Вид:: короткий; повний

Гріхи. Заздрість

Уже в Едемі не було людини,
Спокутувала гріх свій на землі.
Чи навесні тоді цвіла калина
І чи роїлись над кущем джмелі?

А як, напевно, птиці щебетали
І теплий легіт музику творив!
Довірливий, не знав тоді ще Авель,
Що брат його уже приговорив...

Де заздрість чорна - Бога там немає,
Де розрахунок - там зника любов...
Від братньої руки хитнувся Авель -
І пролилась на землю чиста кров...

Спливло відтоді не одне століття,
Загрузло людство в соромі й гріхах.
І множаться, як гусінь на суцвітті,
Ті ж каїни на зрошених грунтах...

Коментарі: 79

sonce-33

Янгол і юрма

Ніс янгол чистий свічечку в руці,
Вона яскраво у пітьмі палала.
Напевно, уявляв хвилини ці,
Як праведні до раю потрапляли.

Пусту ж юрму на манівці тягло:
Хто за життя уже вважався тліном,
Хто в любощах згорав, хто сіяв зло,
Перед нечистим падав на коліна...

Хтось крила ближньому навік підтяв,
Ще й вихвалявся: так йому і треба!
А інший крав, дурив, брехав, вбивав
Й молився про перепустку до Неба...

Диявол спокушав: "Покинь свічу!
Оця юрма вогню твого не варта!
Витай у небі і радій життю,
Про те не думай, що там буде завтра.."

Не слухав янгол: він любив людей,
Сльоза котилась по щоці у нього.
У безтілесного посланця із грудей
Лилась молитва... Й серденько кололо...

Худ. Марина Кутявіна

Коментарі: 58

sonce-33

Нічна гроза

Тебе, о Гсподи, молю
Спинить розбурхану природу.
Молитву в темряві творю,
Щоб обійшла мою господу.

"Довірся, - Ти мені сказав, -
Усе в Моїй, дитино, волі:
І Світло Боже, і гроза,
І небо, і вечірні зорі..."

Хоч грім опасисто-басистий
Уперто блискавки жбурляє,
А я в руці Твоїй, колисці,
Немов дитина, засинаю.

Сліпий ліхтар біля аптеки
Поволі про своє скрипить.
А ген далеко вже, далеко
Гроза ображено бурчить...

Коментарі: 75

sonce-33

Христос воскрес, дорогі мої християни!

Важкий ніс хрест. Цвіла весна.
Душа наповнена любов'ю вщерть.
Та до видовищ жадібна юрма
Не доросла до надлюдських пожертв.

[ Читати далі ]

Коментарі: 62

sonce-33

Он влачил свое сердце...

Блажен, кто верует... (Библия).

Он влачил свое сердце по тонкому льду
И молился Тому, Кто и Сила, и Власть:
- О мой Бог! Помоги (я до цели дойду!)
Сохранить свое сердце, во тьме не пропасть!

И коль верной душой мил и люб я Тебе,
Не позволь, чтоб кружилось вокруг воронье.
Может, я упаду, но в неравной борьбе
На устах будет имя святое Твое.

Так шагал, под ногами поскрипывал снег.
Вдруг предательски лед молодой затрещал.
Прижимая к груди сердце, мил человек
Имя Господа Бога в молитве шептал.

Потемнело в очах - и исчез белый свет.
...Божий отрок очнулся на том берегу.
Улыбался Владыка с высоких небес,
Громко сердце стучало на чистом снегу!

* Блаженный

1. Благополучный, благоденствующий, счастливый (о человеке, времени, событии).

2. только полн. В христианстве: такой, который отказался от всех мирских ценностей, житейской мудрости и рассудочной ясности в общении; юродивый (обладающий даром прорицания). Василий Блаженный. Б-ая Ксения Петербуржская. // Традиционный эпитет святого, одинаково почитаемого православной и католической церковью. Б. Августин.

Коментарі: 67