«Бабин Яр. Два коротких слова, що звучать, як два коротких постріли, але несуть у собі довгі й жахливі спогади для кількох поколінь. Бо вони знають і пам’ятають, що пострілів у Бабиному Яру, на жаль, пролунало не два, а в сотні, тисячі, у десятки тисяч разів більше», – сказав Володимир Зеленський.

Президент зазначив, що сьогодні в усіх українських школах відбудеться національний урок, присвячений 80-м роковинам великої трагедії Бабиного Яру.

«Сьогодні, залежно від віку та виховання, хтось вкотре, а хтось вперше почує ці два страшних слова й ці страшні цифри. Про те, що 80 років тому, 29 вересня 1941 року, нацистські окупанти почали масові страти в урочищі Бабин Яр. Про те, що за два наступних дні вони вбили майже 34 тисячі людей. Про те, що за два наступних роки в Бабиному Яру нацисти, за різними підрахунками, стратили від 100 до 200 тисяч людей. Окрім євреїв, це були українці та роми, військовополонені й пацієнти психіатричної лікарні. Про те, що загалом жертвами Голокосту в Європі стало щонайменше шість мільйонів євреїв. І про те, що півтора мільйона з них, тобто кожен четвертий убитий, були з України», – наголосив Глава держави.

Володимир Зеленський зауважив, що майбутнім поколінням необхідно знати страшні цифри про злочини нацизму, щоб в історії людства не повторилися ці жахливі трагедії.

«Збереження пам’яті про Другу світову війну, зокрема про трагедію Бабиного Яру та Голокосту, – наш обов’язок перед майбутніми поколіннями. Гідне вшанування пам’яті всіх загиблих – наш обов’язок перед минулими поколіннями», – зазначив Володимир Зеленський. 

Глава держави додав, що з 2019 року робиться все, щоб Бабин Яр з території забуття перетворився на гідне місце пам’яті сотень тисяч жертв, убитих у 1941-1943 роках. 

«Трагедія Бабиного Яру, яка сталася в Україні 80 років тому, ніколи не повинна повторитися. Ні в Україні. Ні в інших куточках Європи. Ніде у світі», – підсумував Президент.








https://www.president.gov.ua/news/prezident-ushanuvav-pamyat-zhertv-tragediyi-babinogo-yaru-70837

Бувають події в житті народів, які негайно після того, як вони стануться, стають подіями всенаціонального значення і входять, так би мовити, у національний пантеон. Не має значення, чи події ці мають позитивні чи неґативні безпосередні наслідки, чи вони позначають похід уперед, чи відступ - вони відзначаються як національні річниці - радости чи трагедії, вони входять в історію, їх святкують, про них пишуть, їх славлять і їм поклоняються. До таких подій, звичайно, належать великі політичні зміни, здобуття або втрата державної незалежності, великі і малі війни, великі і малі битви. Та не всі з них попадають у пантеон або, бодай, попадають не швидко.

Одною з таких подій у житті українського народу, одною з таких "непопулярних" битв - битв без леґенди - стала битва, що її вела в липні 1944 року, перша від часу закінчення Визвольних Змагань 1917-1921 року, українська реґулярна військова частина - Перша Українська Дивізія під Бродами. Ця битва, найбільша з тих, яку вели українські збройні відділи у другій світовій війні, закінчилася нашою невдачею. Дивізію, яка входила тоді в склад німецької армії, нагальним ударом набагато переважаючих сил ворога було розбито. Але напевно це не значить що усі ми повинні забути свою власну історію — тим більше що фальсифікацій,перекручень а іноді і відвертої брехні на цю тему було чимало. Тема дивізії “Галичина” багато років перебувала під найжорсткішим табу а за саме її згадування можна було нажити собі чималі неприємності у роках не дуже далеких від сьогоднішніх.На сьогодні чи не найбільш повно бойовий шлях дивізій описав у свої спогадах начальник штабу дивізії майор Вольф Гайдке.Це людина яка пройшла з дивізією увесь бойовий шлях. і що немало важливо, чудово володіла усією інформацією.Спогади Гайдке вийшли німецькою мовою під під назвою "Вони хотіли волі..."  і на українській мові "Українська Дивізія "Галичина" .Стаття “Бій під Бродами”на основі спогадів Гайдке розміщена тут.