Сьогодні чудовий день і водночас дуже хвилюючий. Моя добра знайома подарувала мені декілька пам'ятних ювілейних монет після того як я їй показав всю свою нумізматичну колекцію. Це були монети 5-ти і 2- гривневого еквіваленту. Звичайно для моєї колекції - це добре поповнення, майже безцінне тощо. Моя знайома подарувала так в знак доброї волі нічого не очікуючи взамін. Тобто отримав я ці монети безкоштовно... Але... Платити можна не тільки еквівалентом... Того ж дня ввечері я прогулювався з другом центральним проспектом нашого міста і до нас підійшло дві дівчини. Їм в спину світили фари автомобіля, який їхав позаду і так ми не бачили обличчя тих дівчат. Одна сказала до мене: "Парни, извините, у вас не найдется две гривни?" Я відповів, що ні і не зупиняючись пішов далі, побачивши лише сумне обличчя тієї дівчини, яка була добре вдягнута і гарно виглядала. Спочатку в мене виникло питання: "Дві гривні? Чому саме стільки?" Але потім, відійшовши на крокв десять, мені захотілося повернутися до тієї дівчини і дати їй попрошені дві гривні, незалежно від її відповіді на мої запитання. Ще через десять кроків я зрозумів, що я жлоб і що лише декілька годин назад безкоштовно отримав набагато більше, ніж дві гривні. А тут... може їй не вистачало на проїзд, або... взагалі якась біда сталася, а я навіть не спитався... Потребують допомоги не лише нужденні... Коли я відійшов ще далі, мене чомусь замучила совість, що я не віддав ті дві гривні, адже щось таке є - якщо в тебе просять, то вже духовно володіють прошеним... Зараз я думаю, який же я жлоб...

P.S. А найкраще для мого настрою підходить ця музика... Скажіть, що це все значить?