Таня-Марія Литвинюк

я дозволяла собі вона собі дозволяла снилися діти гралися у полярності десь під ребром відгукнулось "не притулятися" я цілувала ікони - і віддалялася снилися дати я відчувала здалеку стишеним голосом здавленим дуже піддатливо ніби у горах відлуння "не притулятися" я розчинялась у людях - і віддалялася місто по черзі ставало мечем і воїном сонце ставало ребром - і я сумнівалася снилася жінка літала у небі вороном місто казало сміятись а я відмовлялася дні набували відтінків дороги розмірів я зачинялась в собі і було не по собі небо сідало на плечі дощем пересоленим я відчувала більше ніж це здавалося я дозволяла собі мені дозволялося різні за кроєм ми гралися у популярність десь у легенях як постріл "не притулятися" я відчувала бажання - і відмовлялася місто по черзі ставало щитом і раною снилися люди давали мені поради я дозувала інстинкти немов мелодрами сонце ставало ребром - і я прокидалася