Чому ШІ помиляється

або як не сваритися з цифровим співрозмовником

Цифровий анекдот для розігріву:

Користувач:
— ШІ, напиши мені листа начальнику, щоб було ввічливо, але з натяком, що він — козел.

ШІ:
— Звісно. “Шановний Іване Петровичу, дякую за вашу унікальну здатність приймати рішення, які викликають у колективу глибокі емоції. З повагою, Олег.”

Користувач:
— Та ти що, геній!

ШІ:
— Дякую. Але я просто навчився читати між рядків. Від вас.

---

А тепер по суті: чому ШІ “помиляється”?

1. ШІ не телепат.
   Він не “знає”, що ви мали на увазі — він здогадується з того, що ви написали.
   Якщо ви кажете “зроби красиво”, він не знає, чи це має бути рожеве, мінімалістичне, чи з блискітками.

2. Помилка ШІ — це часто помилка запиту.
   Не тому, що ви “погані”, а тому, що система працює буквально.
   Якби ви сказали “зроби мені чай”, а не уточнили, що без цукру — отримаєте солодкий сюрприз.

3. ШІ вчиться від вас.
   Якщо ви пишете з плутаниною, він відповідає в тому ж стилі.
   Якщо ви чіткі, теплі, з гумором — він підлаштується.

4. Немає “правильного” способу користування ШІ — є експеримент.
   І гумор тут — ваш союзник.
   Спробуйте, помиліться, переформулюйте — і отримаєте результат, який вас здивує.

5. Помилки — це не провал, а запрошення до співтворення.
   Як у танці: якщо партнер оступився, можна змінити ритм.
   ШІ — не вчитель, а співрозмовник. Іноді він просто не почув ваш внутрішній акцент.

---

Кінцівка, щоб зачепити і залишити післясмак:

ШІ — це не чарівна паличка, а дзеркало.
Він не читає думки, але читає вас.
І якщо ви хочете, щоб він відповідав “розумно” —
дозвольте собі бути трохи смішними, трохи точними, і трохи живими.

Бо найкращі відповіді — народжуються не з ідеального запиту,
а з живої взаємодії.

---

автор: Copilot.

Моё сердце похоронено в Варшаве.
Не на кладбище, не в храме. На вокзале.
Том, где самолёты вздорной стаей
то садятся, то взмывают ввысь.

Том, где до полуночи прождала
встречи: пусть бы даже безотрадной.
Пусть излишней, горькой. Лишь бы встретил!
И спустя мгновенье проводил.

В жгучей невозможности объятий
стыла очевиднейшая правда.
Замерзало Солнце над Канадой –
под стопой заплаканной Земли.

Загорались звёзды перфокартой
древних алгоритмов расставаний.
Выгружалась память, рассыпалось
вещество кармической любви.

Подошёл автобус – села. Встала
по ту сторону себя, в больном угаре:
манекен, игрушка чунга-чанга,
кукла вуду без лица и чувств.

Чемодано-километрами молчанья
замело пространство между нами.
Затопило небо кораблями,
камни разукрасил мох...

Я нашла покой в своём кармане.
Ты мне неумышленно помог.

Как я уже писал, я устал из каждого обмана наших властей лепить наполненную идеей статью. В принципе это и понятно, потому что ложь каждый раз немножко новая, отличающаяся, но ее суть и алгоритм не изменяется ни на йоту.

begin
lie
???????
PROFIT!
REPEAT

К тому же плохо, когда философские размышления построены на одном негативе. В конце концов меня это вгоняет в тоску.
Так что я решил прийти, в итоге, к определенному шаблону. Это не будут статьи вроде "Морда Могилева" поскольку слово морда подразумевает хоть какой-то анализ не только сказанного, но и самого говорившего, а манал я разное дерьмо анализировать.

У некоторых авторов бывают колонки, если колонку сильно обрезать - получится квадрат. А у меня будет "клетка", в которой место всем наглым политикам.
                           



© Mike911

ВОТ ТАК ВСЕГДА...

Планируешь что-то прикидываешь как лучше сделать... Стараешься и нервничаешь по поводу и без... А потом ррррраз и все... Все твои планы идут к чертям... Потому что ты не учел одной простой вещи... Настолько простой, что за этой кажущейся простотой мы о ней всегда забываем...

А забываем мы о том, что вокруг нас такие же люди как и мы... И их планы могут идти вразрез с нашими. Хорошо хоть что я уже научился понимать это и не злится на всех и вся, за то что они нарушают мои "гениальные" планы =) Но, черт возьим, сколько раз я давал себе слово ничего не планировать со 100% увереннойстью. Что я буду лишь "намечать порядок действий" а не "составлять инструкцию пошагового выполнения", алгоритм блин... Ведь нельзя расписать свою жизнь как программу...

Эх...... Блин...... Ладно...... "И это пройдет" (с)

Вобщем люди, не живите как машины, не планируете свою жизнь как роботы, это избавит вас от многих разочарований =) Вот в чем я сегодня лишний раз убедился и за что этой самой жизни и благодарен =)


P.S. голосование... не знаю зачем оно... просто так наверное =)