Замітки інтимна лірика

Замітки з міткою «інтимна лірика»

Сортувати:: нові; популярні

Вид:: короткий; повний

Але нема сміливців

Писати можна з неї
Портрети на рядні,
Що в рамці золоченій
Висіли б на стіні.

ЇЇ б в кіно знімати
(Це так, начистоту!),
Та вже не подолати
Буденності сльоту.

З душі її - криниці -
Так хочеться напитись.
Але... нема сміливців,
Щоб в ній навік втопитись.

Коментарі: 59

sonce-33

У моєму царстві

У моєму царстві сонце світить,
Соловейко пісню зачина,
Голуби купаються у літі.
А в твоєму - крижана зима.

Кошеням ласкавим в моїм царстві
Злагода вмостилась біля ніг.
У твоєму - замерзають пальці,
А у домі не лунає сміх.

У моєму царстві - вись і злети,
І чужу не треба грати роль.
Ти ж не можеш розірвать тенета,
Бідний, зачарований король...

Коментарі: 60

sonce-33

Ностальгія

Клеплють тишу задумливі ранки,
У далеке минуле думками лечу.
Я прокинусь колись на світанку,
Босі ноги в росу умочу

Й побреду, де в травиці зеленій
Всусебіч розлітаються сни.
Де хмарки у сповитках черлених
Заколисують в тиші громи.

Під старезним розлогим кленом
Б'ється серце бентежно і лунко.
Юний хлопчик чекає на мене...
Перші доторки... Перші цілунки...

Я повітря вдихну повні груди,
В полинів набираючись сили.
Запал юності м'ята остудить,
Нагадає, що в зрілість вступила...

Коментарі: 77

sonce-33

Наша осінь була так відверто п'янкою

Рання осінь зігріла мій дім теплотою,
Золотів виноград у дворі біля тину.
Не такою, як всі, називав, не такою...
Сонце в стиглім вині вигравало бурштином.

Два наповнені келихи для супокою
На плетЕнім столі сиротливо зостались...
Наша осінь була так відверто п'янкою.
Боже мій, як натхненно з тобою кохались!

Опьяняющая Осень

Коментарі: 64

sonce-33

О, як вона стукала в двері...

О, як вона стукала в двері,
Уперто, і лунко, й затято -
Вважали її за химеру,
Боялися їй відчиняти.

Й востаннє не сталося чуда -
Панянка махнула рукою.
Глухі, недовірливі люди
Не стрілись сьогодні з Любов'ю.

Коментарі: 58

sonce-33

Сьогодні - юність...

Заплуталась у павутині літ,
Що тягнуться вервечкою знадвору.
Від них ховаюсь в віртуальний світ -
Чекають на просторах коридору.

Знаходжу втіху тільки в самоті.
Та раптом - зустріч із тобою.
(Який ти гарний, в чорному пальті).
"Заходь, - кивну я мовчки головою.-

Мовчи, бо не потрібно зайвих слів,
Я все без них, коханий, зрозумію.
Хай скажуть очі, в них - глибінь,
Чи руки - ой, міцні ж обійми!

Хай дихання... Чому так важко, любий?
Нехай облудних слів чигає варта...
Уста... О, ці солодкі, рідні губи..."
Сьогодні - юність. Зрілість буде завтра.

Коментарі: 54

sonce-33

Оксиморон життя

Примхлива доля розклада пасьянс:
Упереміш - красиве і потворне.
А ми з тобою - дивний мезальянс,
Як день і ніч, неначе біле й чорне.

А ми - жива вода й п'янке вино,
Стрімка ріка і бережок пологий.
Знайомі із тобою так давно,
Але роман нам випада недовгий.

Нехай це буде спротиву кураж,
Сніжинки влітку швидко тануть.
Але такий виток, такий віраж!
Оксиморони теж в житті бувають.

Коментарі: 51

sonce-33

Осіння зустріч

Осінній день, осінній дощ, осінній сум
Розсипався дрібненькою квасолькою.
І раптом голос серед павутинок-дум:
- Ви не хотіли б скористатись парасолькою?

Я думала, як гарно вдвох із Вами йти,
Плести якісь дурниці, сміючись на розі.
На мить повірити, що різних два світи
Зустрітись можуть на одній дорозі...

Та дощ скінчився так, як і почавсь:
Ген за кафе простукали дзвінкі підківки...
А я очима проводжала журно Вас...
Тепло від ніг ще зберегла бруківка...

Коментарі: 65

sonce-33

Ти тільки мене дочекайся!

Так хочеться бути твоєю,
Сказати, як щиро люблю.
Я стану для тебе зорею,
Серпанком стежину встелю.

Щоб бачити, чути щоденно,
На пташку стрімку обернусь,
Щоб біди не гризли буденні,
Я Богу вночі помолюсь.

Без мене не зможеш заснути -
Очей моїх збудять ковші.
Щоб голос не зміг мій забути,
Сопілку зроблю із душі.

У гості мене дожидайся -
Зорею прилину згори!
Ти тільки мене дочекайся,
Ти тільки мене позови.

Коментарі: 60

sonce-33

Не будіть в мені

Не будіть в мені давно заснуле,
Не тривожте згасле і минуле.
Тільки вчора вами одболіла,
Не чіпайте душу збайдужілу.

Тиша не розбудить в душах грому,
Пристрасть не замінить серця втому.
Чи межу потрібно переходить,
Щоб назавтра очі не відводить?

Щось не те, я знаю - і страждаю,
Щось не так, проте молю, благаю:
Не буди минуле, ой, не треба...
Захисти ...Спаси мене... Від себе.

Коментарі: 64