<![CDATA[Блоги на I.UA]]>

<![CDATA[Блоги на I.UA]]> http://blog.i.ua //i.i.ua/logo.gif <![CDATA[Блоги на I.UA]]> http://blog.i.ua <![CDATA[Жовтень-1. Сонячне]]> http://blog.i.ua/user/3593109/2437760/ http://blog.i.ua/user/3593109/2437760/ Sat, 14 Nov 2026 22:51:00 +0200 Як завжди з запізненням, але приніс трохи фоток минулого місяця.

2. Людина на кладці на протилежному березі озера виявилась повністю голою. Яких тільки нежданчиків не побачиш, маючи камеру з ультразумом.

3. Після вересня різко похолодало, і листя також почало змінювати колір досить рано.

4. Кажуть, горобці – одні з найскладніших птахів для фотографування. Через те що вони є скрізь, досить важко зробити небанальне фото.

5. Естетика сучасних кварталів.

7. Цей рік для мене рекордно антигрибний, навіть поганок майже не зустрічав. Щодо цього, ШІ сказав, що це гриб-зонтик, але по одному фото не визначити, чи він їстівний, чи це отруйний двійник. Та я і не збирався його їсти у будь-якому випадку.

8. Початок місяця видався сухим і сонячним, що дало можливість трохи вибратися на природу. Ліс зустрічає озерцем, яке я люблю за мінливість кольору води.

10. Вигуляв песика.

11. З другої спроби ми вже швидше пройшли весь ліс до оглядового майданчика над Південним Бугом навіть із візочком.

12. Там гарно завжди та повсякчас. І такі маленькі люди внизу.

13.

14. Барви:

15.

16. Один з будинків виділяється вежею серед зелені, така собі хатинка інтроверта. Хоча насправді, найпевніше, у нього достатньо близьких сусідів. Я не зміг визначити по карті, де він знаходиться, правда, не дуже й старався.

17. Наступна “природа” вже посеред міста, пляжі над Бугом. Коли ж іще ходити на пляжі, як не в +14. Це “Хімік” на лівому березі річки, на мікрорайоні Замостя.

18. На наших міських пляжах інфраструктура мінімальна, ще й усе позакривалося давно на зиму.

19. Зате сонце не підвело, підкреслюючи апетитні жовтневі кольори.

20.

21. Місто забудовується лячними темпами. На тому березі видно ЖК Central Park, як на мене, один з найбільш симпатичних. Влітку я про нього писав.

22. Церква Різдва Пресвятої Богородиці, пам'ятка початку 20 ст. на мікрорайоні П'ятничани. На передньому плані видно парк, про нього трохи нижче.

23. Маячок на пляжі Гонти, добре видний з багатьох місць, тому в мій об'єктив потрапляє часто.

24. Вид у напрямку північного краю П'ятничан та лісу за ними, що звідси виглядає як невисокі гори.

25. Чийсь видатний паркан біля пляжу. Можливо, я його вже фотографував.

Якщо перейти від “Хіміка” вулицю Чорновола, потрапляємо на Бригантину – занедбаний, але мальовничий півострів, утворений у кутку між Бугом і маленькою річкою Тяжилівка. Краще занедбаний, бо якісь волохаті ділки вже намірилися тут будувати черговий ТРЦ, дійсно, тих десятків, які вже є в місті, дуже не вистачає, ну дуже.

26. Дикий виноград – найяскравіше, що там було.

27.

28.

29. На півострові є дуже красива будівля колишньої фільтраційної станції (пишуть, що 1911 року, хоча на фасаді цеглою викладено “1926”). Раніше вона була за парканом із незрозумілим приватним подвір'ям, більше схожим на гігантський бомжатник. Але щось змінилося, і зараз доступ до неї відкритий.

30. Також привертало увагу це дерево над річкою, яке було важко спіймати у кадр, як мені хотілося, бо під ним постійно хтось фотографувався.

31.

32.

33. Річка Тяжилівка досить брудна, бо тече переважно через промзони, але у такий день навіть вона виглядала привабливо.

34. Для повноти картини наступного дня зганяли на пляж Кумбари, що на протилежному березі навпроти “Хіміка”.

35. Знову маячок.

36. Знайшли й загадковий парк, що я бачив напередодні. Називається він парк ім. Андрія Сушка (на гугл-картах), причому навіть неясно хто цей Андрій. Зараз перша найбільш логічна асоціація по новітнім найменуванням – на честь загиблих військових, але такої інформації я не знайшов. Сам парк – невеличка територія з бесідками, з вільним доступом, але більше схожа на чиюсь приватну місцинку, крім того, вхід туди через якесь підприємство і явно відкритий не завжди. То я там не дуже фотоапаратом відсвічував.

37. Окремою підкатегорією варто виділити види з верхніх поверхів ТРЦ, де я працюю, на центр міста. У жовтні недовго на закінчення робочого дня припадала золота година і захід сонця, через що можна було зафіксувати щось цікаве, ідучи додому.

38.

39.

40. Або просто якщо вчасно вийти провітритися.

41. Або вже безпосередньо в дорозі.

42. Ще спіймав молодий місяць у помаранчевому кольорі.

43. Небо часто було цікаве:

44.

45. І звісно, забарвлення листя ближче до кінця місяця.

46. А це дерева всередині однієї з нежитлових новобудов, принаймні так виглядає ззовні. Аж цікаво, що там.

47. Кілька випадкових кадрів із центру.

48.

49. В одному з приміщень на вул. Соборній вже кілька років як діє центр підтримки переселенців “Я – Маріуполь”, бо справжній Маріуполь знищила йобана росія, перетворивши його мешканців на біженців. Але цю фігурку сталевара я помітив тільки зараз.

50. Взагалі нетиповий для мене недавнього контент для фото – малюнок моєї доньки.

51. Варіант освітлення спальні.

52. І кіт, як же без нього.

53.

Комментировать

]]> <![CDATA[Опус №]]> http://blog.i.ua/user/4525200/2437758/ http://blog.i.ua/user/4525200/2437758/ Sat, 14 Nov 2026 21:31:00 +0200 Бо боляче дивитися, як хороші люди роблять нехороші речі.
Коли діти від наївності роблять нехороші речі, то це не так страшно, бо роблять вони це в пісочниці.
Коли ж дорослі діти від наївності роблять нехорші речі, це страшно і дуже небезпечно, бо роблять вони це уже не в пісочниці, а в реальному житті з реальними наслідками і жертвами.

До рєзі в очах яскравий і показовий приклад цьому - вибори 19 року - коли благі наміри привели в такий ад, дали настільки фатально катастрофічні наслідки, що ніхто навіть і подумати ні уявити не міг, що таке взагалі можливе...

Комментировать

]]> <![CDATA[Картинки]]> http://blog.i.ua/community/7386/2437583/ http://blog.i.ua/community/7386/2437583/ Sat, 14 Nov 2026 20:00:00 +0200

Комментировать

]]> <![CDATA[Людина з планети Земля. Фантастика.]]> http://blog.i.ua/user/12928833/2437753/ http://blog.i.ua/user/12928833/2437753/ Sat, 14 Nov 2026 20:00:00 +0200 Ще не дивилася. Але ризикну викласти...

https://uafix.net/films/ljuduna-z-planetu-zemlja/

Для професора Джона Олдмена святкування десятиріччя роботи в університеті ознаменувалося несподіваним рішенням про звільнення і раптовий від'їзд. Дізнавшись про це, його друзі і колеги, засмучені цією новиною, поспішають попрощатися з ним і дізнатися причини такого дивного вчинку. Втомившись від настирливих питань і наполегливої цікавості, Джон зважується на відчайдушний крок і розкриває присутнім неймовірну правду, яка шокує їх: він — кроманьйонець, що з'явився на світ чотирнадцять тисяч років тому.

Виявляється, у віці тридцяти п'яти років старіння Джона припинилося, і з тих пір він дожив до наших днів, залишаючись вічно молодим. Він володіє неймовірною здатністю до регенерації, яка дозволяє йому зцілюватися від найсерйозніших хвороб і без сліду заліковувати будь-які рани. Однак дар безсмертя і незмінна зовнішність стають для нього не благословенням, а прокляттям. Рано чи пізно його незвичайність привертає до себе непотрібну увагу, і Джону доводиться кожні десять років міняти місце проживання, ім'я, рід діяльності і починати життя заново далеко від цікавих очей, там, де його ніхто не знає і не зможе розгадати його страшну таємницю.

Комментировать

]]> <![CDATA[***]]> http://blog.i.ua/user/8127885/2437754/ http://blog.i.ua/user/8127885/2437754/ Sat, 14 Nov 2026 14:22:00 +0200 что упустишь рассеется пылью
разве может дурное случиться
с человеком завёрнутым в крылья
с тем о ком постоянно молитву
в Небеса жаркий шёпот возносит
и в любую безбожную битву
с поля боя незримо выносит
если вдруг беспощадную жатву
развернёт пламенеющий всадник
сможешь ты на краю удержаться
и на зов не пойти плотоядный
всё что вложишь вернётся сторицей
что упустишь рассеется пылью
разве может дурное случиться

с человеком завёрнутым в крылья

Комментировать

]]> <![CDATA[Українська музика 3452]]> http://blog.i.ua/user/985057/2437652/ http://blog.i.ua/user/985057/2437652/ Sat, 14 Nov 2026 12:30:00 +0200

Присоединенное голосование (голосовать):

1: 0%, 0 голосов
2: 0%, 0 голосов
3: 33%, 1 голос
1, 2: 0%, 0 голосов
1, 3: 0%, 0 голосов
2, 3: 0%, 0 голосов
усе: 33%, 1 голос
нічого: 33%, 1 голос
не знаю: 0%, 0 голосов
байдуже: 0%, 0 голосов

Комментировать

]]> <![CDATA[Невчасно.... Невчасно???]]> http://blog.i.ua/user/12928833/2437752/ http://blog.i.ua/user/12928833/2437752/ Sat, 14 Nov 2026 06:55:00 +0200 Так трапляється, приходиш в мережу переглянути пошту і на очі потрапляє щось, що відгукується в серці спогадами....

Не завжди це щем і сум. Бувають світлі моменти, які згадуєш з вдячністю....

Чому так відбувається?

Коли емоційний шторм вщухає, залишається чистий простір для усвідомлення, і саме тоді «невчасне» кохання набуває свого справжнього сенсу.

Невчасні стосунки часто приходять як дзеркало. Вони показують, чого ми насправді прагнемо, які кордони маємо і яке кохання нам потрібне. Вони вчать нас чути себе.

Коли біль минає, стає очевидним: якщо щось не зрослося, попри всі зусилля, значить, попереду чекає зовсім інший, ваш особистий шлях.

І той досвід був просто необхідною сходинкою.

Відчуття, коли щось у житті відбувається невчасно або здається абсолютно непотрібним, — це один із найскладніших емоційних досвідів.

Ви можете зустріти «ідеальну» людину, але перебувати в процесі зцілення після важкого розриву.

Або отримати чудову пропозицію по роботі, коли засинаєте від вигорання. Подія сама по собі хороша, але ваш внутрішній ресурс зараз на нулеві.

Людина за своєю природою фокусується на поточному моменті. Те, що сьогодні здається зайвим або руйнівним (наприклад, скасована поїздка чи раптове звільнення), з часом може виявитися точкою повороту до чогось значно кращого.

Це стає зрозумілим лише через роки.

Ми схильні планувати життя лінійно: навчання, кар'єра, стосунки, стабільність. Проте життя хаотичне.

Коли плани руйнуються через незаплановані події, психіка автоматично маркує їх як «невчасні», бо вони порушують наш комфорт і безпеку.

Люди, обставини та можливості ростуть із різною швидкістю. Іноді ми переросли певну ситуацію чи стосунки, і вони здаються непотрібними.

А іноді навпаки — ми ще не доросли до виклику, який життя вже кинуло нам в обличчя.

Зрештою, «невчасно» — це майже завжди про готовність. Ми не завжди готові до того, що з нами стається, але саме ці несподівані, «незручні» моменти найчастіше змушують нас рости та змінюватися.

НЕ БУВАЄ НЕВЧАСНО. БУВАЄ, ЩО МИ ЩЕ НЕ ГОТОВІ ПРИЙНЯТИ ТЕ, ЩО "ЗВАЛЮЄТЬСЯ НА ГОЛОВУ" НЕСПОДІВАНО....

Комментировать

]]> <![CDATA[Картинки (мистецькі)]]> http://blog.i.ua/community/2647/2437576/ http://blog.i.ua/community/2647/2437576/ Sat, 14 Nov 2026 05:40:00 +0200

Комментировать

]]>