хочу сюди!
-
-
44 роки, рак, познайомиться з хлопцем у віці 42-50 років
Пошук
Стрічка заміток за місяць
Песня ветра
- 22.09.24, 09:34
- СТИХИ, СТИХИ, СТИХИ
. . . . . . . На перекрёстке Будды, встречаются тысячи отдельных путей,
. . . . . . . где каждый отвечает учению и ведёт к просветлению...
. . . . . . . Духовный прогресс не сводится к одному универсальному пути —
И, быть может, ответ затаится в безмолвной бескрайности,
Отражением неба в бурлящей стихии воды у бездонной тропы.
Где встречаются прошлое с будущим, будто в случайности,
Заблудившись меж звуками ветра и пенных сплетений судьбы.
Я шагну, отпуская тоску, что тянула поникшие плечи вниз,
У далёкой, невольной, как тучи, легкоголосой изгнанницы,
На незваном, как чайка, меж рокота волн затяжном рубеже
И почувствую, как растворяется холод озябшей её души.
Море шепчет: "Живи", — и навстречу мне новый бриз тянется,
И сливаются волны с мечтами в спокойной лазурной тиши.
Одиночество — только иллюзия в танце угасшего быстро дня,
В сердце место найдется для света, что скрыт был на пол пути.
Я прощусь с этим чувством, как с ветром, что мчится меня дразня,
И открою глаза, наполняя свой мир: "Скорбь с тоской, отпусти..."
лирика, иллюстрация © 2024, Alex Sikorsky
4
Значение слова ,, Безусловно ,,
- 21.09.24, 19:31
Гугл был нам в помощь
Безусловная любовь •••••••••
Безусловные рефлексы •••••••••
Много чего безусловно
Безусловная любовь •••••••••
Безусловные рефлексы •••••••••
Много чего безусловно
9
Вил и дракон.
- 21.09.24, 16:30
Царь Астиаг приложился к отцам своим, и Кир, Персиянин, принял царство его. И Даниил жил вместе с царем и был славнее всех друзей его. Был у Вавилонян идол, по имени Вил, и издерживали на него каждый день двадцать больших мер пшеничной муки, сорок овец и вина шесть мер. Царь чтил его и ходил каждый день поклоняться ему; Даниил же поклонялся Богу своему. И сказал ему царь: почему ты не поклоняешься Вилу? Он отвечал: потому что я не поклоняюсь идолам, сделанным руками, но поклоняюсь живому Богу, сотворившему небо и землю и владычествующему над всякою плотью. Царь сказал: не думаешь ли ты, что Вил неживой бог? не видишь ли, сколько он ест и пьет каждый день? Даниил, улыбнувшись, сказал: не обманывайся, царь; ибо он внутри глина, а снаружи медь, и никогда ни ел, ни пил. Тогда царь, разгневавшись, призвал жрецов своих и сказал им: если вы не скажете мне, кто съедает все это, то умрете. Если же вы докажете мне, что съедает это Вил, то умрет Даниил, потому что произнес хулу на Вила. И сказал Даниил царю: да будет по слову твоему. Жрецов Вила было семьдесят, кроме жен и детей. И пришел царь с Даниилом в храм Вила, и сказали жрецы Вила: вот, мы выйдем вон, а ты, царь, поставь пищу и, налив вина, запри двери и запечатай перстнем твоим. Они не обращали на это внимания, потому что под столом сделали потаенный вход, и им всегда входили, и съедали это. Когда они вышли, царь поставил пищу перед Вилом, а Даниил приказал слугам своим, и они принесли пепел, и посыпали весь храм в присутствии одного царя, и, выйдя, заперли двери, и запечатали царским перстнем, и отошли. Жрецы же, по обычаю своему, пришли ночью с женами и детьми своими, и все съели и выпили. На другой день царь встал рано и Даниил с ним, и сказал: целы ли печати, Даниил? Он сказал: целы, царь. И как скоро отворены были двери, царь, взглянув на стол, воскликнул громким голосом: велик ты, Вил, и нет никакого обмана в тебе! Даниил, улыбнувшись, удержал царя, чтобы он не входил внутрь, и сказал: посмотри на пол и заметь, чьи это следы. Царь сказал: вижу следы мужчин, женщин и детей. И, разгневавшись, царь приказал схватить жрецов, жен их и детей и они показали потаенные двери, которыми они входили и съедали, что было на столе. Тогда царь повелел умертвить их и отдал Вила Даниилу, и он разрушил его и храм его. Был на том месте большой дракон, и Вавилоняне чтили его. И сказал царь Даниилу: не скажешь ли и об этом, что он медь? вот, он живой, и ест и пьет; ты не можешь сказать, что этот бог неживой; итак поклонись ему. Даниил сказал: Господу Богу моему поклоняюсь, потому что Он Бог живой. Но ты, царь, дай мне позволение, и я умерщвлю дракона без меча и жезла. Царь сказал: даю тебе. Тогда Даниил взял смолы, жира и волос, сварил это вместе и, сделав из этого ком, бросил его в пасть дракону, и дракон расселся. И сказал Даниил: вот ваши святыни! Когда же Вавилоняне услышали о том, сильно вознегодовали и восстали против царя, и сказали: царь сделался Иудеем, Вила разрушил и убил дракона, и предал смерти жрецов, и, придя к царю, сказали: предай нам Даниила, иначе мы умертвим тебя и дом твой. И когда царь увидел, что они сильно настаивают, принужден был предать им Даниила, они же бросили его в ров львиный, и он пробыл там шесть дней. Во рве было семь львов, и давалось им каждый день по два тела и по две овцы; в это время им не давали их, чтобы они съели Даниила. Был в Иудее пророк Аввакум, который, сварив похлебку и накрошив хлеба в блюдо, шел на поле, чтобы отнести это жнецам. Но Ангел Господень сказал Аввакуму: отнеси этот обед, который у тебя, в Вавилон к Даниилу, в ров львиный. Аввакум сказал: господин! Вавилона я никогда не видал и рва не знаю. Тогда Ангел Господень взял его за темя и, подняв его за волосы головы его, поставил его в Вавилоне над рвом силою духа своего. И воззвал Аввакум и сказал: Даниил! Даниил! возьми обед, который Бог послал тебе. Даниил сказал: вспомнил Ты обо мне, Боже, и не оставил любящих Тебя. И встал Даниил и ел; Ангел же Божий мгновенно поставил Аввакума на его место. В седьмой день пришел царь, чтобы поскорбеть о Данииле и, подойдя ко рву, взглянул в него, и вот, Даниил сидел. И воскликнул царь громким голосом, и сказал: велик Ты, Господь Бог Даниилов, и нет иного кроме Тебя! И приказал вынуть Даниила, а виновников его погубления бросить в ров, – и они тотчас были съедены в присутствии его.
0
Shine On You Crazy Diamond - Pink Floyd
- 21.09.24, 16:12
- Стих_и_я
Вспомни,
Когда ты был молод,
Ты лучился, как солнце…
Сиял, как безумный алмаз!
Теперь же взор твоих глаз,
Лишь чёрные дыры в небесах…
Сияй же, безумный алмаз!
Меж перекрёстных огней,
Детства и славы — завяз,
Гонимый стальными ветрами…
Объект для насмешек пустых,
Чужак для иных,
Легенда и мученик…
Очнись, пробудись и сияй!
Познавший секрет слишком рано,
Тоскуя, ты выл на Луну,
Сиял, как безумный алмаз! —
Скованный ночью тенями
И выброшенный на свет,
Сияй, безумный алмаз!
Что ж, здравствуй уставший,
Случайно ль попавший,
Ноты четыре поймавший
И заточивший в стальной бриз.
Давай же, гуляка, бунтарь и провидец,
Художник грёз, узник и ясновидец,
Сияй!
*
Remember when you were young,
You shone like the Sun.
Shine on you crazy diamond.
Now there's a look in your eyes,
Like black holes in the sky.
Shine on you crazy diamond.
You were caught on the crossfire
Of childhood and stardom,
Blown on the steel breeze.
Come on you target for faraway laughter,
Come on you stranger,
You legend, you martyr, and shine!
You reached for the secret too soon,
You cried for the Moon.
Shine on you crazy diamond.
Threatened by shadows at night,
And exposed in the light.
Shine on you crazy diamond.
Well you wore out your welcome
With random precision,
Rode on the steel breeze.
Come on you raver, you seer of visions,
Come on you painter,
You piper, you prisoner, and shine!
*
(дословный перевод)
Помнишь, когда ты был молодым,
Ты сиял, как Солнце.
Сияй, безумный бриллиант.
Теперь в твоих глазах взгляд,
Как черные дыры в небе.
Сияй, безумный бриллиант.
Ты попал под перекрестный огонь
Детства и славы,
Подхваченный стальным ветром.
Давай, ты, мишень для (насмешек) далекого смеха,
Давай, незнакомец,
Ты легенда, ты, мученик, — сияй!
Ты слишком рано потянулся за тайной,
Ты плакал о Луне.
Сияй, безумный бриллиант.
Угрожал теням ночью,
Будучи выставлен на свету.
Сияй, безумный бриллиант.
Что ж, ты исчерпал свое гостеприимство
С беспорядочной точностью,
Оседлавший стальной ветер.
Давай, ты, гуляка,
Ты, провидец видений,
Давай, ты, художник,
Ты, флейтист, ты, узник, —
Сияй!
7
«ECHOS» - Pink Floyd
- 21.09.24, 15:53
- СТИХИ, СТИХИ, СТИХИ
.
«Відлуння» Річарда Баха
.
.
Угорі альбатрос нерухомо висить у повітрі,
І глибоко під хвилями, що гайдаються,
В лабіринтах коралових печер,
Відлуння далекого часу
Приходить, хвилюючись по піску,
Де все зеленіє від підводних рослин.
.
І ніхто не вказав нам землю,
Ніхто не знає, де і чому,
Але щось ворушиться, намагається
І починає рухатися до світла.
.
По вулиці проходять незнайомці,
Випадково зустрічаються два окремих погляди,
І я — це ти, і те, що я бачу, — це я.
І Я беру тебе за руку
І веду землею?
І допомагаю себе зрозуміти якнайкраще.
.
І ніхто не кличе нас йти далі,
Ніхто не змушує нас опускати очі,
Ніхто не говорить, навіть не намагається,
І ніхто не літає навколо сонця.
.
Кожен безхмарний день ти потрапляєш
На мої недрімлі очі,
Заохочуючи і манячи мене підвестися.
І через вікно у стіні
Прилітають на сонячних крилах
Мільйон яскравих посланців ранку.
.
І ніхто не співає мені колискових,
Та не змушує мене заплющувати очі.
Тож розкидаю вікна навстіж
І кличу тебе через неба простір.
.
«Отголоски» Ричарда Баха
.
.
Над головой альбатрос спокойно парит в воздухе,
А глубоко, под качающимися волнами,
В лабиринтах коралловых пещер,
Отголоски далекого времени
доносятся, вздымаясь по песку,
И все зелено и подводные растения.
.
И никто не указал нам землю,
И никто не знает где и почему,
Но что-то шевелится и что-то пытается
И начинает лезть к свету.
.
Незнакомцы, проходящие по улице,
Случайно встречаются два разных взгляда,
И я — это ты, и то, что я вижу, — это я.
И Я возьму тебя за руку
И поведу по земле?
Помоги мне понять это как можно лучше.
.
И никто не зовёт нас двигаться дальше,
Никто не заставляет нас опустить глаза,
Никто не говорит, даже не пытается,
И около солнца никто не летает.
.
Каждый безоблачный день ты попадаешься
На мои недремлющие глаза,
Побуждая и маня меня подняться.
И через окно в стене
Прилетают на солнечных крыльях
Миллион ярких посланников утра.
.
И никто не поет мне колыбельных,
Никто не заставляет меня закрывать глаза.
Поэтому я широко распахиваю окна
И зову тебя через (распростёртое) небо.
.
~*~
.
«Echoes» - Pink Floyd
.
.
Overhead, the albatross hangs motionless upon the air,
And deep beneath the rolling waves,
In labyrinths of coral caves,
The echoes of a distant time
Comes, billowing across the sand,
And everything is green and submarine.
.
And no one showed us to the land
And no one knows, the where’s or why’s,
But something stirs and something tries
And starts to climb towards the light.
.
Strangers passing in the street,
By chance, two separate glances meet
And I am you and what I see is me.
And do I take you by the hand
And lead you through the land?
And help me understand the best I can.
.
And no one calls us to move on,
And no one forces us to lower our eyes,
And no one speaks and no one tries,
And no one flies around the sun.
.
Cloudless every day you fall
Upon my waking eyes,
Inciting and inviting me to rise.
And through the window in the wall
Come streaming in on sunlight wings
A million bright ambassadors of morning.
.
And no one sings me lullabies
And no one makes me close my eyes.
So I throw the windows wide
And call to you across the sky.
.
~*~
.
© 2024, одналюдина, (пока дословный русскоязычный перевод и более свободный на украинском ( https://stihi.ru/2024/08/11/4089 ).
Эта песня безусловно была отголоском вышедшей в свет в 1970 году повести-притчи Ричарда Баха, «Чайка по имени Джонатан», от того уже в 1971 году она стала основной темой в шестом студийном альбоме группы «Pink Floyd» — «Meddle». Музыка дополнительно подчеркивала мистическую и филоософскую суть содержания, а стихи тесно переплетались с литературным произведением. По сути это путь человека к самому себе, где чайка Джонатан живет в каждом из нас, и каждый раз пробудившись утром нового дня, мы совершаем собственные преодоления и маленькие изменения в своей жизни…
1
Незручнi люди
- 21.09.24, 13:56
- Стих_и_я
Такі невгамовні, не заспокоєні, та незручні люди,
Ми для них завжди, але іншими вже й не будемо.
Сірі часи як густий туман, вогкі і слизькі,
Задушливі та неочікувані до долі людини,
Вони люблять непоказну безликість.—
Вперту, мов бик у плуг, мовчазну тварину.
Але ти шукаєш справжні лиця і руки,
Що вгамують, мов животворні краплини.
Сильних не люблять — вони не зручні,
Ними не можна керувати і гратися.
Вони чують себе, знають, чого гідні
І не готові від цього відмовлятися.
Усередині них впевненості якоря,
Якими вони міцно тримаються за долю,
За бажання жити без зайвого "бруду"
І бути щасливими завжди і всюди,
Всупереч обставин, та навіть неволі...
Усередині у них коріння міцне і живе,
Яке не можна вирвати або зруйнувати,
Як не зруйнувати їх моральні принципи,
Почуття власної гідності і віру в себе.
Сильні здатні витримати будь-яку правду,
Удари долі, тортури зрадою та обмовою,
І шторм зі своїх емоційних вихорів поодинці,
Бо з серцем і умом, їх діла, мають єдину мову.
Для самовпевнених та брехливих лицемірів,
Вони не зручні, бо не завжди глухі, та сліпі,
Ті, що виявляє брехню, — лакмус та гіркота,
І замість солодощів на десерт, — коле око,
Правда та, що крізь брехню проростає.
Вони сумні наче тіні, але не бояться болю,
Тому що переживши війну у власному серці
І пройшовши через особисте пекло — вільні,
Навчилися перетворювати рани на мудрість
І насолоджуватися життям, розуміючи
Шо те, що є, — то і є твоє, а вони не всесильні,
І якщо люблять, то любимих роблять щасливими,
І якщо кидають, то лише тих, що зайвий тягар —
Більше не складають бажання витрачати сили.
Не зупиняючись, продовжують жити
Без зайвих кайданів… жити далі,
Зберігши в серці красу та ніжність.
Нехай навкруги неспокійно та метушня, —
Кінець, то лише початок наступного дня,
Неспокій, то налаштування душі на потужне, своє,
Що має міцне коріння, те що справжнє, твоє.
Тому, коли здається, що час добігає кінця,
Вільно і глибоко дихай, в бік відштовхнувши мерця.
Там, де так тужно над прірвою долі дощить,
Як моторчик доказів, серце впевнено тупотить...
А потім, ще і ще... І здається на мить,
Що воно одвічно живе... і не болить.
І тому разом з сонцем впевнено полум'яніє,
Струною єдиною з ним в ритмі життя бринить.
Лише надія виведе з полону всепожираючого горя,
Лише кохання змусить в часи скрути далі жити...
5
What is time? - Blind Guardian. Brendan Perry
- 21.09.24, 13:50
- СТИХИ, СТИХИ, СТИХИ
«Time, what is time?»
Час знати правду,
І кожен на це власне право має…
Ти слухаєш? Транслюю, поясняю…
Будь вільним… і ніколи не слухай брехню.
...... (*)
...... Дивні люди, а може навіть не люди,
...... Час міксують у події життя,
...... Грають, програють, беруть у борг…
...... Час, ресурси, можливості, події...
...... Відбуваються, про – з – стікають ...
...... Не думай про це. — Прийом? Транслюю! —
...... Приймаю… диктуй, перекладаю, співаю…
...... Час, тільки час… — приймаю… —
...... Передаю!
Час, що таке час?
(Від болю протікають криваві стигмати…
Неба сльозами… і хто тоді «ми»?)
Коли цілий місяць дитина плаче,
І мовчання зламане —
Воно порушене самою похмурою правдою,
Те, що вона пам'ятала, їй ніколи не належало.
Людина чи реплікант?
Я знаю спосіб, як тобі показати...
Те, що я відчуваю,
Те, що я бачу…
Що я бачу? Що я знайду?
Дізнайся відповідь усередині, це твій останній крок!
(Це твій останній шанс, який я тобі дарую…
На згадку, а може на вдачу… а потім,
На незнайомій мові, я тихенько щось тобі пою…)
...... (** «Wintersun»)
...... Не можу зупинити біль, Той біль вже взагалі не мій…
...... Не можу зупинити кровотечу часу. Я невидимий…
...... Неможливо зупинити а ні думку, а ні почуття
...... Мене взагалі не існує.
...... Але коли ти називаєш моє ім'я
...... Хіба ти не відчуваєш те саме? —
...... Що ми в пастці власного часу,
...... Ми різні, але живемо в тенетах самообману брехні.
...... Так, так, о… Я живу у вежі програмного коду, яку я створив…
...... Я неподільний
...... З думок, з яких складаються всі мої трансцендентальні спогади.
...... Так, так, о… Багато днів прийшло і багато минуло
...... З дня народження
...... І ось нарешті настала осінь життя… часи золоті та сумні
...... З обіцянкою тернових шипів зимового сонця.
Час, що таке час?
Хотілося б, щоб я знав, як тобі донести, чому
Боляче знати, чи ми машини?
Час, що таке час? — Відчиніть двері
І правду побачите, тоді час знову час.
(Той, що тобі беззворотньо дарую…)
Шепотіння цих мрій ніколи не було моїм,
Всередені так холодно.
Все те, що він бачив, назавжди зникло.
Хто може сказати, що правильно, а що ні?
Бачення вільного життя,
Його очі бачили все, про що він просить.
Видіння або справжнє бачення? —
Я знаю, що цей світ все це нарече на брехню!
Я згадую його минуле життя,
І час по краплям з пам'яті виймаю…
Що? — Що я зробив, що побачив?
Господи, я знав відповіді,
Коли він почувався таким втомленим…
(Ось… чорна та гола земля, де ніяк не зійде світило,
Непроглядні небеса, бо зорі вже так далеко від нас,
Галактика мчить на зустріч цього сутінкового світу,
Де стискаючи крижану сталь гострої зброї
Я обережно й тихо стою… прислухаюсь… чекаю.
Чорна площа під ногами, чорну субстанцію витискає…
Наче вода, вітри сплять… тиша… що навіть чутно думки…
Пам’ять на цьому місті свій показ виключає…
Повільний і приємний вітерець лице обдуває,
І на невідомій мові я щось сумне і тепле тихо пою…)
...... (*)
...... Дивні люди, а може навіть машини,
...... Час фіксують у подіях життя,
...... Грають, програють, беруть у борг…
...... Час, ресурси, можливості, події...
...... Відбуваються, про – з – стікають ...
...... Не думай про це. — Прийом? Транслюю! —
...... Приймаю… диктуй, перекладаю, співаю…
...... Час, тільки час… — приймаю… —
...... Передаю!
Час, що таке час?
Так, підійди… замкни двері, не впускай мене! —
Я єдиний, твоя доля!
Час, що таке час?
Насправді мені так боляче,
Коли час знову стає лише час.
(То цей час ключник, що замикає час в довічну в’язницю мою…)
Коли час знову лише час…
Подивися в мої очі, відчуй страх хоча б на мить.
Я — генетичний реплікант, що любить життя.
Невже все минулося, тільки ці роки?
Я, розумію, піду свого часу,
Але я стою, та тихесенько співаю!
(І повільний приємний вітерець обдуває шкіру мою…)
Час, що таке час?
Він чітко бачить, що вже занадто пізно
Він впливає і не лікує, але дозволяє забути… й болю позбутись…
(Лише запеклі сльози стигматів про дійсність нагадають…)
Час, що таке час?
Ми ніколи не дізнаємось, тож не хвилюйтеся
Тоді час знову час… і він минає… на реальність впливає…
(А той воїн все стоїть і чекає на лагідному до часу вітру…)
Чи варто мені забути те, що я відчуваю?
Бог лише знає, як довго я намагався…
Відчуйте, що немає більше причин сумувати…
(Стигмати, годі плакати… й нести в незрозумілий світ криваву платню…)
Я мешканець свого життя
У вічних мріях про щастя...
Яке я відчуваю… завершуючи назавжди
Генетичної програми репліканта платню…
© 2023, одналюдина,(«Time, what is time?» — Blind Guardian,
в моєму вільному перекладі).
* реприза;
** «Wintersun» — Brendan Perry. Переклад ще однієї теми, яка суцільно пов'язана з основною...
*** Репліканти (істоти) — вигадані біоінженерні андроїди (людиноподібні роботи), продукт генної інженерії. Описані американським письменником Філіпом Діком у романі «Чи мріють андроїди про електричних овець»? (1968). Репліканти є повноцінними особистостями, тому задумуються над своїм рабським становищем. Аби вони не здогадувались про своє походження, їм у пам'ять починають вживляти чужі спогади... Також репліканти з'являються у знятому за мотивами книги фільмі «Той, хто біжить по лезу» (1982) та його продовженні "Той, хто біжить по лезу 2049" (2017). Рапліканти (сленг, програми), завдяки яким в програмному коді іншої будови створюються нові програми для обміну інформацією в соціальних мережах... в вірші це генетичний код, що відбудовує буття людини назовні і тому таємно уявляє його трансцедентний досвід.
Трансцендентальний — лежачий поза досвіду, недоступний пізнанню, незбагненний розуму (в ідеалістичної філософії). Трансцендентне - одне з центральних понять ряду філософських течій, характеристика абсолюту, що перевершує всяке буття (Єдине в неоплатонізмі); у теологічних навчаннях - синонім потойбічності Бога. У філософії Канта — те, що виходить за межі можливого досвіду ("світу явищ") і недоступне теоретичному пізнанню (напр., ідея Бога, душі, безсмертя). Багато що з висновків та тверджень нашої свідомості, що йдуть від емоційного інтелекту, мають трансцендентне, не обмірковане логічно, походження.
~(*)~
( «Time, what is time?» — Blind Guardian )
Time what is time
When the moon child is crying
And silence has broken the darkest truth
The things she remembered had never been her own
Replicant or human, I know the way to show you
What do I see? What will I find?
Know the answer inside, it's your last step
Time what is time?
I wish I knew how to tell you why
It hurts to know, are we machines?
Time what is time, unlock the door
And see the truth, then time is time again
Whispering these dreams were never mine
It's cold inside
It's gone forever the things he saw
Who can say what's wrong or right
The vision of a free life
His eyes had seen it all for what he's asking
The vision, I know it's all a lie
I'll remember his past life
And I'll remember time
What did I see? What have I done?
God I knew the answers when he felt so tired
Time what is time?
Come lock the door don't let me in
I am the one, your destiny
Time what is time?
Reality it hurts me so
When time is time again
Look into my eyes, feel the fear just for a while
I'm a replicant and I love to live
Is it all over now, only these years
I'll leave but I'm singing
Time what is time?
He saw it clearly it's too late
It does not heal, it lets us forget
Time what is time?
We'll never know, so don't take care
Then time is time again
Should I forget the way I feel?
God he knows how long I've tried
Feel there is no reason to cry
I live my life in fortune dreams forever
~(**)~
( «Wintersun» — Brendan Perry )
Can’t stop the hurt, can’t stop the bleeding
I am invisible
Can’t stop the thought, nor the feeling
I don’t exist at all
But when you call my name
Do you feel the same way?
That we’re trapped in time
We’re both living a lie
Yeah, yeah, oh
Yeah, yeah, oh
I live in a tower of my own creation
I’m indivisible
From the thoughts that make up all my memories
Transcendental
But when you call my name
Do you feel the same way?
That we’re trapped in time
We’re both living a lie
Yeah, yeah, oh
Yeah, yeah, oh
Many days have come and gone
Since the day I was born
And the autumn of life has finally come
With the promise of winter thorns
* * *
p/s: це той випадок, коли музична тема та лірика дуже різні. Від того саму музичну тему пропускаю повз свою увагу, навіть у рамках музичного спрямування в якому вона написана (несумісність та окремість прочитання музичного ряду та лірики, це взагалі окрема тема, але завжди тішить, коли є поетична змістовність ліричної теми). Для мене в даному випадку лірика і музика не склали цілісності, але перше заслуговує на особливу увагу, за неоднозначність піднятої теми. У музичному ключі набагато ближче за духом та музичним прочитанням "Led Zeppelin" — "Stairway to Heaven". Якщо брати тему (Pink Floyd), то це таке ж неоднозначне розчарування, як прекрасна музична тема, але таке вузько і банально читане в перекладі самої лірики в темі "Time - (Pink Floyd)", і в цьому ключі ця тема розкрита набагато ширше. Бо у Pink Floyd це лише часосприйняття та цінність часу для кожного віку людини, а у Blind Guardian, це спроба знайти причини, що призводять до різного світосприйняття. Доречи, символічне "реплікант", і як программа, що утворює нову программу, і як персонаж відомих фантастичних творів "андроїд", більш доречні при розкритті цієї теми... Можливо ви цьому ставленню й заперечуєте, тому це лише мій вільний переклад та розкриття ліричної теми. Дякую, за приділену увагу!
1
