Коли тобі 18-ти хочеш самостійності.Втекти б кудись з-під маминого контролю і робити все,що раніше не можна було.Коли тобі 20-треба б знайти свою другу половинку,бо вже здаєшся собі геть сформованою особистістю.Хочеться любові,романтики і щоб все, як в казці.Коли тобі 30-ти розумієш,що казки не буде.Хочеться спокою.Щоб діти якнайшвидше виросли,не плакали ночами...І щоб той,хто поруч,хоча б поважав.Коли тобі 40-хочеться виглядати молодшим,ніж є насправді...Добре заробляти,допомагати дітям,а ще-щоб морщинок було видно якнайменше.Коли тобі 50-ти хочеш просто бути здоровим,щоб не хворіли батьки,і не сварилися діти.Коли тобі 60++,ти хочеш вернутися в дитинство,до мами…І хай би вона контролювала хоч кожен твій крок…І щоб ще трішечки прожити в цьому світі,навіть якщо,часом,нестерпно болить спина.І все інше...А зморшки-вже зовсім не хвилюють.Це - життя.В кожного віку свої цінності. Дороги назад-не існує.Тіштеся моментам,коли всі поруч-!-І головне-живі й здорові-!-всiм Добра-!

[ Читати далі ]

Alexander Zaitsev - Nostalgy

[ Читати далі ]

[ Читати далі ]

Поїхали до млина,

Там є річечка стомлена,

Там комиш і верба.

Там у кольорі сонячно,

Там години безпомічні

І міліє доба.

Поїхали ген,

Де цілюще навколишнє,

Ми намелемо борошна

Й пирогів напечем.