У селі Лісники під Києвом журналісти знайшли величезний палац, записаний на Миколу Шандру, батька голови Київської обласної адміністрації Володимира Шандри. В реєстрі нерухомості інформація про власників маєтку на пагорбі, площею 1,4 гектара – відсутня.

Причетність родини до цієї нерухомості підтвердили сусіди і сам голова адміністрації В. Шандра: «Я вам можу коротко сказати – у мене немає нерухомості в Лісниках. Є нерухомість у батька, яка не введена в експлуатацію і там ніхто не живе. Ну, я допомагав і фінансово помогав».

Земельну ділянку, за словами представників В. Шандри, його батько придбав у 2008 році за півмільйона доларів. У той час В. Шандра очолював МНС. Джерело прибутків, які дозволили сплатити півмільйона лише за землю, юристи очільника Київщини не назвали, обмежившись формулюванням «певна діяльність, пов’язана із отриманням вигоди». У державному реєстрі значиться, що у 2002 році Шандра Микола Іванович був співзасновником компанії «Галпродукт», а до цього очолював відділення Фонду держмайна у Тернопільській області.

Володимир Шандра обіймає державні посади з 2002 року, до того займався підприємницькою діяльністю. У 2002 р. обраний народним депутатом, 2005-2006 року – міністр промполітики, 2006-2008 – член наглядової ради державного Укрексімбанку, до 2010 року – міністр з питань надзвичайних ситуацій. З 2014 року обіймає посаду голови Київської обласної адміністрації. 

Одночасно очільник Київської області є співзасновником «Промислово-інвестиційної компанії», яка займається торгівлею будматеріалами та власне будівництвом.

По сусідству із Володимиром Шандрою знаходиться ділянка його заступника Лева Парцхаладзе. Півгектара землі записані на дружину Лесю Парцхаладзе. За витягами із реєстру нерухомості неможливо встановити, придбана ділянка чи подарована сільрадою Лісників.

Лев Парцхаладзе запевняє: «Земельна ділянка, про яку ви кажете. Там, здається, трішки більше, ніж півгектара. Ця земельна ділянка була придбана, здається, у 2011 році за договором купівлі-продажу».

Водночас неподалік є ціле поле, пов’язане із чинним заступником губернатора. 55 га землі на невідомій підставі отримала компанія «Житлоком», а потім передала «Лаврські дзвони». Обидві, через низку посередників, зареєстровані на вулиці Грушевського, 3. Це адреса ПАТ «XXI століття» і ТОВ «XXI століття», засновником яких був Лев Парцхаладзе. Сам Лев Ревазович запевняє, що немає стосунку до компаній з 2011 року.

«Так, це було десь в 2011 році. Я повністю вийшов із компанії. Ні, з «XXI століттям» мене нічого не пов’язує», – повідомив Л. Парцхаладзе журналістам програми.

Зазначимо, що землю «Лаврські дзвони» отримували тоді, коли Парцхаладзе із засновників ще не вийшов. Нині кінцевим бенефіціаром «XXI століття» записана панянка з Кіпру.

Односельчанином губернатора Київщини є також міністр фінансів Наталія Яресько.

На узліссі – комплекс будинків доньки  екс-заступника міністра МВС Сергія Чеботаря. За парканом Чеботарів знаходиться і земельна ділянка родички Олександра Турчинова – Раїси Вишневської. По сусідству із Чеботарями гектар лісу придбав брат екс-нардепа Володимира Продивуса – Богдан.

Родина Сергія Кузяри, радника колишнього міністра енергетики Едуарда Ставицького, отримала гектар прямо у заказнику «Урочище Кирикове».

Неподалік  від маєтку Володимира Шандри – земельна ділянка Орехової Ірини Сергіївни. Такі самі ініціали має дочка одіозного екс-депутата Сергія Ківалова. Однак, це не єдиний земельний наділ, пов’язаний із сім’єю колишнього нардепа. Сусідня земельна ділянка, на якій стоїть маєток, за свідченням мешканців села Лісники, також належить Ківаловим. У реєстрі нерухомості про цю земельну ділянку – інформація відсутня.

http://zik.ua/ua/news/2015/06/11/rodyna_kyivskogo_gubernatora_zbuduvala_spravzhniy_versal_597833

17-річний учень технікуму з російського міста Подольськ Влад Колесніков відмовився служити в російській армії, а у військкоматі включив гімн України "У мене не дуже хороший зір, тому я взагалі не придатний до стройової служби. Я пройшов медкомісію, і ось призовна комісія: там стоять буквою П столи, а за столами сидять люди, які оцінюють. У мене на телефоні записаний гімн України. Російський гімн мені не подобається, тому що я вважаю його брехливим... І перед заходом я вирішив включити гімн України, тому що російську армію я не підтримую взагалі й служити в ній вважаю ганьбою. 

Ось так включив гімн України і сказав: "Хлопці, я не піду воювати в російську армію", - розповів Влад в інтерв'ю "Радіо Свобода". За його словами, після цього вчинку пішла "неймовірна" реакція комісії. Деякі члени комісії остовпіли, деякі підскочили і почали кричати: "Що ти робиш? Ти знаєш, де ти знаходишся?". "Через деякий час прибіг чоловік, відвів мене в окрему кімнату, поклав переді мною два акти. На одному написано, що у мене проблеми із зором, так воно і є, а на другому написано: розлад особистості й щось ще. Коротше, у військкоматі мене записали в психи за те, що я зайшов з гімном України і висловив свою думку. І ось це було поворотним моментом. Коли переді мною поклали цей акт, я зрозумів, що більше такого не витерплю: я просто зайшов, а мене одразу - в психи", - зазначив хлопець.

 Колесніков також розповів, як влаштовував акції протесту в Подольську. Зокрема, він разом з другом вивісив на одному з дахів міста антивоєнний плакат, який провисів лише кілька годин. Також хлопець ходив у школу в футболці, на якій був вишитий український прапор, через що однокласники його побили.

Дід, у якого жив Влад, не поділяє поглядів онука і відправив його до батька в російський Жигульовськ. "Усіх демократів у Росії відправляли в заслання, ось і я почуваю себе, як в засланні. Мені зараз багато хто радить їхати в Київ. Але це крайній варіант. Якщо хтось думає, що я зараз посиджу, зроблю закордонний паспорт, поїду в Україну і на цьому все закінчиться, то вони помиляються. Поки що я планую повернутися до Москви і влаштувати декілька пікетів протесту", - заявив хлопець.

Cобака думает: "Человек кормит меня, любит, заботится обо мне - он Бог", а кошка -  «Человек кормит меня, любит, заботится обо мне - я Богиня».  

В бесшабашной дикой круговерти

Прожитых бездумно долгих лет,

Мне не жалко прошлого, поверьте,

Жалко то, что будущего нет.

Веку всё равно, что будет с нами,

Он своею целью увлечён,

Мне не жалко то, что не был с Вами,

Жалко, что не буду и потом.

Ветры книги судеб пролистали,

В звёздный мир приоткрывая дверь,

Мне не жаль, что Вы не отвечали,

Жалко, что молчите и теперь.

Завтра окажусь за тонким краем,

Где ни дней, ни грусти, ничего,

Мне не жаль, что Вас не забываю,

Жаль, что Вы не цените того.