Вкрадена весна подруги із Криму

Я забула про любу весну
І щасливим дивуюся людям.
Віднедавна нема в мене сну
І спокою ще довго не буде.

Рідне місто, в котрім я живу,
Не назвуть більш ніколи вкраїнським.
Потолочено свіжу траву
Грубим чоботом сірим чужинським.

І під сонцем, де предки мої
Вкарбувались в аннали навічно,
На невільній сьогодні землі
Ходять вільно якісь "чоловічки".

Я не знаю, чи сплю, чи живу,
А думки вже затерла до дір...
Тільки знаю, що землю й весну
Від недавніх украдено пір.

Лариса Журенкова

ПОЕЗІЯ, ВІРШІ, СТИХИ,

Вкрадена весна подруги із Криму

Останні статті

Коментарі