Із старого щоденника
- 26.02.08, 10:58
- Спогади
Надворі показалось сонечко і захотілось весни і літа. І ось під такий настрій ще один вірш незнайомого поета:
"Трава, яка трава!
Я упаду в траву,
Щоб серцем до землі,
Полинуть в тишу.
І все в мені,
Клітини найдрібніші,
Підтвердять суть просту, -
Що я - живу!
Як спринтер стрічку перерву,
З розгону опинюсь в обіймах тиші.
Печаль моя,
Немов сніги торішні,
Зійде, щоби явить мене живу.
Мій друже киньмо геть усі турботи,
Дозріла гречка, парує мед у сотах,
Дзвенить повітря, наче тятива.
Повільна ця наснаженність природи,
Пробуджує в душі незнанні броди,
І поверта незайманні слова!"
"Трава, яка трава!
Я упаду в траву,
Щоб серцем до землі,
Полинуть в тишу.
І все в мені,
Клітини найдрібніші,
Підтвердять суть просту, -
Що я - живу!
Як спринтер стрічку перерву,
З розгону опинюсь в обіймах тиші.
Печаль моя,
Немов сніги торішні,
Зійде, щоби явить мене живу.
Мій друже киньмо геть усі турботи,
Дозріла гречка, парує мед у сотах,
Дзвенить повітря, наче тятива.
Повільна ця наснаженність природи,
Пробуджує в душі незнанні броди,
І поверта незайманні слова!"
0
Коментарі
IRRRuska
116.09.09, 12:08
хороший віршик тату))))